Гірські марійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Гірські марійці
Hill mari folk ensemble.jpg
Горномарійський фольклорний ансамбль
Розселення і кількість
Кількість від 50 до 135 тис. осіб
Ареал

Росія Росія: від 50 до 134 тис. осіб

Входить у Марійці
Мова гірськомарійська, російська
Релігія православ'я, Марійська традиційна релігія

Гірські марійці (гірськомар. Кирик мари, лукомарій. Курик марій) — компактно розселена етнолінгвістична група марійців, що проживає переважно на заході Марій Ел, а також в Нижньогородській та Кіровській областях Росії.

Етнонім[ред.ред. код]

Етнонім гірські черемиси російського походження. За давньоруською традицією, населення горбистого правобережжя Волги називалося гірськими людьми.

Нова Слобода. Сурская школа. Відкрита 1867 як черемиська школа при Михайло-Архангельському чоловічому монастирі

Історія[ред.ред. код]

Відмінності між гірськими та луговими марі стали проявлятися з IX—XI ст. На формування гірськомарійської етнокультурної спільноти великий вплив справили чуваші та росіяни і політичні події, пов'язані з приєднанням Марійського краю до Росії.

Підгрупи[ред.ред. код]

У складі етнографічної групи розрізняються невеликі «земляцькі», за місцем проживання, підгрупи: в правобережжі — шурмари (сурські), куширмари (кушерзькі), шошмари (еменгаські), марламари (еласовські), суасламари (живуть у сусідстві з чувашами); в лівобережжі — «лісові» (кожла мари), «ветлузькі» (вӹтлӓ мари), «ардинські» (арде мари), «руткінські» (рӹде мари) та ін.

Писемність[ред.ред. код]

Ймовірно, гірські марійці, як і лугові, до приходу росіян в край користувалися своєю писемністю.

Перший достовірний текст на кирилиці гірськомарійською мовою відноситься до 1767. Написаний учнями-гірськими черемисами Казані в стилі хвалебної оди на честь приїзду Імператриці Катерини Другої в Казань. Є припущення, що в той же час створенням писемності займалися і учні-марійці в Нижньому Новгороді.

« Тыни мямнамъ моцъ куце ямше эдемгане.
Тынь мямнам тумтушецъ куце тынинъ эргецкане.
Тынь мямнам шицъ кодо шкемя сталан туменена
Тыделянлин — пуже Юма шулкмъ тлянетъ келесена.
»

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія Республіки Марій Ел/відп. ред. Н. І. Сараєва.-Йошкар-Ола, 2009.-С.521-522
  • Стаття «Марійці»// Народи Росії. Атлас культур та релігій. — М.: Дизайн, Інформація. Картографія, 2010. — 320 с.: З іл. ISBN 978-5-287-00718-8