Тібесті — Джебель-Увейнат гірські склерофітні рідколісся
| |
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
|---|---|
| Статус збереження | Відносно стабільний/неушкоджений |
| Межі | Пустеля Сахара |
| Площа, км² | 82 013 |
| Країни | Чад, Єгипет, Лівія, Судан |
| Охороняється | 245 км² (>1)[1] |
 Розташування екорегіону (жовтим)
| |
Тібесті — Джебель-Увейнат гірські склерофітні рідколісся — екорегіон пустель і склерофітних чагарників у Східній Сахарі. Екорегіон рідколісь займає два окремих високогірних регіони, що охоплюють частини північного Чаду, південно-західного Єгипту, південної Лівії та північно-західного Судану.
Опис[ред. | ред. код]
Екорегіон охоплює 82 200 км² у вулканічних горах Тібесті у Чаді та Лівії та вершину Джебель-Увейнат (1932 м) на кордоні Єгипту, Лівії та Судану. Клімат посушливий і субтропічний, але взимку може досягати 0°C на найвищих висотах. Опади нерегулярні, але більш регулярні, ніж у навколишній пустелі, і багато нижніх ваді подають воду, який падає вище. [2]
Тібесті (і в меншій мірі масив Джебель-Увейнат) сприяють більш регулярним опадам і нижчим температурам, ніж навколишня Сахара. Це створює сприятливі умови для зростання рідколісся та чагарники фінікової пальми (Phoenix dactylifera), акації, сахарського мирту (Myrtus nivellei), олеандру (Nerium oleander), тамариксу та кількох ендемічних і рідкісних видів рослин, таких як Ficus teloukat. Північні схили достатньо вологі та мають сприятливі умови для зростання для: Juncus maritimus, Typha australis, Scirpus holoschoenus, Phragmites australis і Equisetum ramosissimum.[2]
Фауна[ред. | ред. код]
Серед великих ссавців варто відзначити: Oryx dammah, Addax nasomaculatus, Gazella dorcas, Nanger dama, Ammotragus lervia, Acinonyx jubatus[2]
Серед дрібних ссавців варто відзначити: Procavia capensis, Lepus capensis, Vulpes rueppelli, Vulpes pallida, Vulpes zerda, Lycaon pictus, Hyaena hyaena та Canis aureus[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eric Dinerstein, David Olson, et al. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm, BioScience, Volume 67, Issue 6, June 2017, Pages 534–545; Supplemental material 2 table S1b. [1] [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Tibesti-Jebel Uweinat montane xeric woodlands. World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2016.
| ||||||||||||||