Гі Маршан
| Гі Маршан | |
|---|---|
| фр. Guy Marchand | |
 Гі Маршан на Каннському МКФ, 2012 | |
| Дата народження | 22 травня 1937[1][2][…] |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 15 грудня 2023[4][5] (86 років) |
| Місце смерті | Кавайон, Воклюз, Франція[6][5] |
| Поховання | cimetière de Mollégèsd[7] |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | актор, співак, музикант |
| Alma mater | Lycée Voltaired |
| Роки активності | 1966 — наш час |
| Член у | 3rd Foreign Infantry Regimentd |
| IMDb | ID 0545383 |
| Сезар (1982) | |
| Офіційний сайт | |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Гі Маршан у Вікісховищі | |
Гі Маршан (також Ґі; фр. Guy Marchand; нар. 22 травня 1937, Париж, Франція — 15 грудня 2023) — французький музикант, співак, актор. Неодноразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Під попереднім слідством» 
.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Парижі 22 травня 1937 року у сім'ї залізничника. В дитинстві, захопившись музикою, самотужки опанував кларнет. Музичну кар'єру починав як крунер (від англ. croon — муркотати — вокаліст, що дотримується принципів свінгового фразування), виконавець у блюзовій і свінговій манері. Перший успіх прийшов до Маршана влітку 1965 року, коли він випустив пісню «La Passionata». Серед інших відомих композицій співака — «Ich Liebe Dich Marlène» (1969) та пісня-попурі «Hey, crooner».
Робота в кіно[ред. | ред. код]
З кінця 1960-х Ґі Маршан знімається в кіно. Його дебют відбувся у фільмі «Щонайдовший день», але всі сцени з його участю були вирізані[8]. Лише через 9 років стався його справжній кінодебют у фільмі Робера Енріко «Ромовий бульвар» (1971) у партнерстві з Ліно Вентурою та Бріжіт Бардо. Потім Маршан знявся у фільмі Франсуа Трюффо «Така красуня як я» (1972), але справжня популярність прийшла до актора після успіху комедії Жан-Шарля Таккели «Кузен, кузина». Після цього фільму до нього приклеївся ярлик «латинського коханця». Проте йому вдалося зламати цей образ, виконуючи ролі звичайних людей: простого поліціанта в «Ніжному поліцейському» (1977) та рекламника, якому зрадила дружина, у стрічці «Лулу» (1980).
У 1980-ті роки Маршан грав переважно другорядні ролі, здебільшого «поганих хлопців», серед яких військовик-расист у «Бездоганній репутації» (1981), грубий слідчий, напарник героя Ліно Вентури у фільмі «Під попереднім слідством» (1981), за що отримав премію «Сезар», злочинець у «Смертельній поїздці» (1983), злодій у «Сімейній раді» (1986), цинічний власник гаража у стрічці «Наприкінці літа» (1987) або продажний поліцейський у «Відчиніть, поліція! 2» (1989).
1981 року вперше з'явився у фільмі «Нестор Бурма, детектив-шок», де втілив образ помічника приватного детектива Нестора Бурми у виконанні Мішеля Серро. Через 10 років актор сам зіграє цю роль на телеекрані в однойменному телесеріалі.
Від 1990-х років Маршан дедалі рідше з'являвся на кіноекранах, оскільки знову присвятив себе в основному музиці та роботі на телебаченні.
У 2006 році повернувся в кіно, знявшись у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія». Наступного року з'явився у драмі Гаеля Мореля «Життя після нього». Того ж 2007-го вчетверте був номінований на «Сезара» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія» (2006).
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 2007 року Ґі Маршан одружений із росіянкою з Сибіру на ім'я Аделіна, котра набагато молодша за нього. Місцем свого постійного проживання актор обрав місто Люберон в Аквітанії, на півдні Франції, де займається розведенням коней.
Окрім музики та роботи в кіно й на телебаченні Маршан займався боксом, спортивними перегонами на автомобілях (у складі Star Racing Team), парашутизмом[9]
Ґі Маршан випустив книжки «Le Guignol des Buttes-Chaumont» (2007, автобіографія), «Un rasoir dans les mains d'un singe» («Бритва в руках мавпи», 2008), «Le Soleil des enfants perdus» («Сонце загублених дітей», 2012) та «Calme-toi, Werther !» («Заспокойся, Вертер», 2014).
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
Упродовж своєї кар'єри Ґі Маршан знявся в понад 100 кіно-, телефільмах, серіалах.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1971 | ф | Ромовий Бульвар | Boulevard du Rhum | Рональд |
| 1972 | ф | Такая красотка как я | Une belle fille comme moi | Роджер, відомий як Сем Голден |
| 1975 | ф | Кузен, кузина | Cousin cousine | Паскаль |
| 1976 | ф | Оберезно — очі! | Attention les yeux! | Боб Панзані |
| 1976 | ф | Супершахрай | Le grand escogriffe | Марсель |
| 1976 | ф | Акробат | L'acrobate | Робер Потьє, на прізвисько Рамон ле Гомін |
| 1978 | ф | Ніжний поліцейський | Tendre poulet | Беретті |
| 1980 | ф | Лулу | Loulou | Андре |
| 1980 | ф | Велика червона одиниця | The Big Red One | капітан Шап'є |
| 1981 | ф | Під попереднім слідством | Garde à vue | Марсель Бельмон, інспектор поліції |
| 1981 | ф | Крайній Південь | Plein sud | Макс Муано |
| 1981 | ф | Бездоганна репутація | Coup de torchon | Шавассон |
| 1982 | ф | Дурні на канікулах | Les sous-doués en vacances | Поль Мемфіс |
| 1982 | ф | Нестор Бурма, детектив-шок | Nestor Burma, détective de choc | Марк Кове |
| 1983 | ф | Смертельна поїздка | Mortelle randonnée | блідий чоловік |
| 1983 | ф | Кохання з першого погляду | Coup de foudre | Мішель Корський |
| 1985 | ф | Пограбування | Hold-Up | Жорж |
| 1986 | ф | Сімейна рада | Conseil de famille | Максимільян Фокон |
| 1986 | ф | Ненавиджу акторів | Je hais les acteurs | Егельгофер |
| 1986 | ф | Чоловіки, дружини, коханці | Les maris, les femmes, les amants | Бруно |
| 1987 | ф | Топитися заборонено | Noyade interdite | інспектор Лероє |
| 1990 | ф | Відчиніть, поліція! 2 | Ripoux contre ripoux | інспектор Гі Бріссон |
| 1991—2003 | с | Нестор Бурма | Nestor Burma | Нестор Бурма |
| 1996 | ф | Небезпечна професія | Le plus beau métier du monde | Готьє, директор ліцею |
| 1996 | ф | Безрозсудний Бомарше | Beaumarchais l'insolent | учасник суду |
| 1998 | тф | Фуга в ре-мінорі | Fugue en ré | Лулу |
| 2000 | тф | Сюїта в ре-мінорі | Suite en ré | Лулу |
| 2006 | ф | Паризька історія | Dans Paris | Мірко, батько |
| 2007 | ф | Життя після нього | Après lui | Франсуа |
| 2009 | ф | Сімейне дерево | L'arbre et la forêt | Фредерік Мюллер |
| 2011 | тф | Резиденція | La résidence | Франсіс Сард |
| 2013 | ф | Дюна | La dune | Паоло |
| 2014 | ф | Наклеп | Calomnies | Гораціо |
| 2014 | ф | Мистецтво фуги | L'art de la fugue | Франсіс |
Дискографія[ред. | ред. код]
- «Je cherche une femme» (березень 1969)
- «Guy Marchand chante Fragson» (січень 1970)
- «Guy Marchand» (липень 1979)
- «Le disque d'or de Guy Marchand» (1980 ?) збірка
- «Guy Marchand : 16 grands succès» (1982 ?) збірка
- «Master Serie: Guy Marchand» (1987) збірка
- «Claude Bolling & Guy Marchand» (1988)
- «Buenos Aires» (1995)
- «Marchand de rêves: Le meilleur de Guy Marchand» (квітень 1998) збірка
- «NostalGitan» (1998)
- «L'homme qui murmurait à l'oreille des femmes» (2000)
- «Demain j'arrête» (2002)
- «CD Story: Guy Marchand» (листопад 2003) збірка
- «Emilio» (квітень 2005)
- «Dernière vague» (жовтень 2006)
- «A Guy in blue» (травень 2008)
- «Aujourd'hui on s'taille» (лютий 2010)
- «Chansons de ma jeunesse» (вересень 2012/ Sony Music)
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія Сезар | ||||
| 1981 | Найкращий актор другого плану | Лулу | Номінація | |
| 1982 | Під попереднім слідством | Перемога | ||
| 1984 | Кохання з першого погляду | Номінація | ||
| 1988 | Топитися заборонено | Номінація | ||
| 2007 | Паризька історія | Номінація | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б L’acteur et chanteur Guy Marchand est mort à 86 ans — Le Point.
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ https://actu.fr/provence-alpes-cote-d-azur/marseille_13055/pres-de-marseille-guy-marchand-sera-enterre-dans-ce-village-des-bouches-du-rhone_60478686.html
- ↑ Émission Vivement Dimanche від 30 жовтня 2012
- ↑ Valière Loudiyi Marion. Guy Marchand un séducteur dominé par les femmes // La Nouvelle République[fr]. — 2013. — Вип. 11 (juillet). Процитовано 1410.2015..
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Гі Маршана на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гі Маршан |
- Гі Маршан на сайті IMDb (англ.)
- Гі Маршан на сайті AlloCiné (фр.)
- Дискографія Гі Маршана [Архівовано 11 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті bide-et-musique.com
- Альбоми Гі Маршана (з 1969) [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.] на Musicme.com
- Сайт про Гі Маршана [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.](фр.)
| |||||||
.jpg)