Гі Маршан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гі Маршан
фр. Guy Marchand
Guy Marchand Cannes 2012.jpg
Гі Маршан на Каннському МКФ, 2012
Дата народження 22 травня 1937(1937-05-22) (81 рік)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія актор, співак, музикант
Роки активності 1966 — наш час
IMDb ID 0545383
Сезар (1982)
Офіційний веб-сайт
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Гі Маршан у Вікісховищі

Гі Маршан (фр. Guy Marchand; нар. 22 травня 1937, Париж, Франція) — французький музикант, співак, актор. Неоднаразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Під попереднім слідством» .

Біографія[ред.ред. код]

Гі Маршан народився у Парижі 22 травня 1937 року в сім'ї залізничника. В дитинстві, захопившись музикою, сам вивчився гри на кларнеті. Музичну кар'єру він починав як крунер (від англ. croon — муркотати — вокаліст, що дотримується принципів свінгового фразування), виконавець, що працює у блюзовій і свінговій манері. Перший успіх прийшов до Маршана влітку 1965 року, коли він випустив пісню «La Passionata». Серед інших відомих композицій співака — «Ich Liebe Dich Marlène» (1969) та пісня-попурі «Hey, crooner».

Робота в кіно[ред.ред. код]

З кінця 1960-х Гі Маршан знімається в кіно. Його дебют відбувся у фільмі «Щонайдовший день», але усі сцени з його участю були вирізані[1]. Лише через 9 років відбувся його справжній кінодебют у фільмі Робера Енріко «Ромовий бульвар» (1971) у партнерстві з Ліно Вентурою та Бріжіт Бардо. Потім Маршан знявся у фільмі Франсуа Трюффо «Така красуня як я» (1972), але справжня популярність прийшла до актора після успіху комедії Жан-Шарля Таккели «Кузен, кузина». Після цього фільму до нього приклеївся ярлик «латинського коханця». Проте йому вдалося зламати цей образ, виконуючи ролі звичайних людей: простого поліцейського у «Ніжному поліцейському» (1977) та рекламника, якому зрадила дружина у стрічці «Лулу» (1980).

Гі Маршан на Берлінському МКФ, 2010

У 1980-і роки Гі Маршан грав переважно другорядні ролі, здебільшого «поганих хлопців», серед яких військовик-расист у «Бездоганній репутації» (1981), грубий слідчий, напарник героя Ліно Вентури у фільмі «Під попереднім слідством» (1981), за що він отримав премію «Сезар», злочинець у «Смертельній поїздці» (1983), злодій в «Сімейній раді» (1986), цинічний власник гаража у стрічці «Наприкінці літа» (1987) або продажний поліцейський у «Відчиніть, поліція! 2» (1989).

1981 року Гі Маршан уперше з'явився у фільмі «Нестор Бурма, детектив-шок», де він грав помічника приватного детектива Нестора Бурми у виконанні Мішеля Серро. Через 10 років актор сам виконає цю роль на телеекрані в однойменному телесеріалі.

Починаючи з 1990-х років Гі Маршан став нечасто з'являтися на кіноекранах, оскільки знову присвятив себе в основному музиці та роботі на телебаченні.

У 2006 році Маршан повернувся в кіно, знявшись у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія». Рік потому він знявся у драмі Гаеля Мореля «Життя після нього». У тому ж, 2007 році, вчетверте був номінований на «Сезара» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія» (2006).

Особисте життя[ред.ред. код]

З 2007 року Гі Маршан одружений на молодій сибірячці на ім'я Аделіна. Місцем свого постійного проживання актор вибрав місто Люберон у Аквітанії, на півдні Франції, де займається розведенням коней.

Окрім музики та роботи в кіно й на телебаченні Маршан займався боксом, спортивними перегонами на автомобілях (у складі Star Racing Team) та парашутним спортом[2]

Гі Маршан випустив книги «Le Guignol des Buttes-Chaumont» (2007, автобіографія), «Un rasoir dans les mains d'un singe» (Бритва в руках мавпи, 2008), «Le Soleil des enfants perdus» (Сонце загублених дітей, 2012) та «Calme-toi, Werther !» (Заспокойся, Вертер, 2014).

Фільмографія (вибіркова)[ред.ред. код]

Всього за час своє кар'єри Гі Маршан знявся у понад 100 кіно- телефільмах та серіалах.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1971 ф Ромовий Бульвар Boulevard du Rhum Рональд
1972 ф Такая красотка как я Une belle fille comme moi Роджер, відомий як Сем Голден
1975 ф Кузен, кузина Cousin cousine Паскаль
1976 ф Оберезно — очі! Attention les yeux! Боб Панзані
1976 ф Супершахрай Le grand escogriffe Марсель
1976 ф Акробат L'acrobate Робер Потьє, на прізвисько Рамон ле Гомін
1978 ф Ніжний поліцейський Tendre poulet Беретті
1980 ф Лулу Loulou Андре
1980 ф Велика червона одиниця The Big Red One капітан Шап'є
1981 ф Під попереднім слідством Garde à vue Марсель Бельмон, інспектор поліції
1981 ф Крайній Південь Plein sud Макс Муано
1981 ф Бездоганна репутація Coup de torchon Шавассон
1982 ф Дурні на канікулах Les sous-doués en vacances Поль Мемфіс
1982 ф Нестор Бурма, детектив-шок Nestor Burma, détective de choc Марк Кове
1983 ф Смертельна поїздка Mortelle randonnée блідий чоловік
1983 ф Кохання з першого погляду Coup de foudre Мішель Корський
1985 ф Пограбування Hold-Up Жорж
1986 ф Сімейна рада Conseil de famille Максимільян Фокон
1986 ф Ненавиджу акторів Je hais les acteurs Егельгофер
1986 ф Чоловіки, дружини, коханці Les maris, les femmes, les amants Бруно
1987 ф Топитися заборонено Noyade interdite інспектор Лероє
1990 ф Відчиніть, поліція! 2 Ripoux contre ripoux інспектор Гі Бріссон
19912003 с Нестор Бурма Nestor Burma Нестор Бурма
1996 ф Небезпечна професія Le plus beau métier du monde Готьє, директор ліцею
1996 ф Безрозсудний Бомарше Beaumarchais l'insolent учасник суду
1998 тф Фуга в ре-мінорі Fugue en ré Лулу
2000 тф Сюїта в ре-мінорі Suite en ré Лулу
2006 ф Паризька історія Dans Paris Мірко, батько
2007 ф Життя після нього Après lui Франсуа
2009 ф Сімейне дерево L'arbre et la forêt Фредерік Мюллер
2011 тф Резиденція La résidence Франсіс Сард
2013 ф Дюна La dune Паоло
2014 ф Наклеп Calomnies Гораціо
2014 ф Мистецтво фуги L'art de la fugue Франсіс

Дискографія[ред.ред. код]

  • «Je cherche une femme» (березень 1969)
  • «Guy Marchand chante Fragson» (січень 1970)
  • «Guy Marchand» (липень 1979)
  • «Le disque d'or de Guy Marchand» (1980 ?) збірка
  • «Guy Marchand : 16 grands succès» (1982 ?) збірка
  • «Master Serie: Guy Marchand» (1987) збірка
  • «Claude Bolling & Guy Marchand» (1988)
  • «Buenos Aires» (1995)
  • «Marchand de rêves: Le meilleur de Guy Marchand» (квітень 1998) збірка
  • «NostalGitan» (1998)
  • «L'homme qui murmurait à l'oreille des femmes» (2000)
  • «Demain j'arrête» (2002)
  • «CD Story: Guy Marchand» (листопад 2003) збірка
  • «Emilio» (квітень 2005)
  • «Dernière vague» (жовтень 2006)
  • «A Guy in blue» (травень 2008)
  • «Aujourd'hui on s'taille» (лютий 2010)
  • «Chansons de ma jeunesse» (вересень 2012/ Sony Music)

Визнання[ред.ред. код]

Нагороди та номінації Гі Маршана[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія Сезар
1981 Найкращий актор другого плану Лулу Номінація
1982 Під попереднім слідством Нагорода
1984 Кохання з першого погляду Номінація
1988 Топитися заборонено Номінація
2007 Паризька історія Номінація

Примітки[ред.ред. код]

  1. Émission Vivement Dimanche від 30 жовтня 2012
  2. Valière Loudiyi Marion. Guy Marchand un séducteur dominé par les femmes // La Nouvelle République. — 2013. — Juillet. — Вип. 11. Процитовано 1410.2015..
  3. Повний перелік нагород та номінацій Гі Маршана на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред.ред. код]