Д'яков Михайло Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Олегович Д'яков
 Майор
Загальна інформація
Народження 17 червня 1968(1968-06-17)
Плеханово, Липецька область, РРФСР
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (45 років)
Луганськ (аеропорт), Україна
(загинув у збитому терористами літаку)
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Alma Mater Качинське ВВАУЛ
Військова служба
Роки служби 1990—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Повітряні сили
Рід військ Військово-транспортна авіація
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA:Перший, 17 травня 2017

Миха́йло Оле́гович Д'я́ков (рос. Дьяков Михаил Олегович, нар. 17 червня 1968(19680617), с. Плеханово, Грязінський район, Липецька область, РРФСР — 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, пілот 2-го класу, гвардії майор Повітряних Сил Збройних Сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Д'яков народився 17 червня 1968 року в російському селі Плеханові Грязінського району Липецької області. Батько — льотчик, мати — викладач музики. 1985 року закінчив середню школу № 23 міста Мелітополь Запорізької області. Під час шкільного навчання ставав переможцем олімпіад з математики, брав участь у міських змаганнях з легкої атлетики, футболу.

1990 року закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків у м. Волгоград.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

12.1990—02.1993 — льотчик-інструктор учбового авіаційного полку.
02.1993—09.2003 — помічник командира корабля військово-транспортного авіаційного полку, м. Мелітополь.
09.2003—10.2004 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації, м. Мелітополь.
10.2004—10.2005 — командир авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
10.2005—02.2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.

З лютого 2008 — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Пілот 2-го класу.

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти, помічник командира екіпажу літака Іл-76МД.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].

Залишились батько та брат.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

6 травня 2015 року в місті Мелітополь на фасаді будівлі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 23 (вулиця Гетьмана Сагайдачного, 262) встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Михайла Д'якова[7].

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 31 липня 2017.
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // Українська правда, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. У Мелітополі відбулося поховання дев'ятьох членів екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД // Сайт Міністерства оборони України, 26 липня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Світлина на сторінці СПИСОК жителів області, які загинули за незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність України [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна
  7. В пам'ять про мелітопольських льотчиків відкрили меморіальні дошки // «Наше місто Мелітополь», 6 травня 2015 [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  8. На Запоріжжі відкрили меморіал загиблим на борту збитого бойовиками Іл-76 // «5 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  9. У Мелітополі увіковічили пам'ять героїв екіпажу ІЛ-76 // «24 канал», 12 червня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Джерела[ред. | ред. код]