ДТ-29

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ДТ-29
DT tank machine gun TBiU 11.jpg
Тип танковий кулемет
Походження Радянський Союз
Історія використання
На озброєнні 1929 — 1959
Війни Громадянська війна в Іспанії
Битва на озері Хасан
Бої на Халхин-Голі
Вторгнення СРСР до Польщі (1939)
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Громадянська війна в Китаї
Історія виробництва
Розробник Василь Дегтярьов
Розроблено 1929
Варіанти ДТМ
Характеристики
Вага 10 кг
Довжина 1250 мм
Довжина ствола 604,5 мм

Набій 7,62×54 мм R
Калібр 7,62 мм
Дія відведення порохових газів
Темп вогню 600 п/хв
Дульна швидкість 840 м/с
Дальність вогню
Ефективна 800 м
Система живлення дисковий магазин на 63 набої
Приціл діоптричний приціл та мушка

Commons-logo.svg ДТ-29 у Вікісховищі

ДТ-29 (Дегтярьова танковий, Індекс ГРАУ-56-П-322) — танковий кулемет, розроблений В. О. Дегтярьовим в 1929 р.

Історія[ред. | ред. код]

Танковий кулемет ДТ поступив на озброєння Червоної Армії в 1929 році під позначенням "7,62-мм танковий кулемет системи Дегтярьова зр. 1929 "(ДТ-29). Він був по суті модифікацією сконструйованого в 1927 році 7,62-мм ручного кулемета ДП. Розробка цієї модифікації була здійснена Г. С. Шпагіним з урахуванням особливостей установки кулемета в тісному бойовому відділенні танку чи бронеавтомобіля.

Замість дерев'яного приклада став встановлюватися висувною металевий. Стандартний громіздкий магазин з однорядним розташуванням патронів замінений на магазин з трирядним розташуванням вміщає 63 патрона.

Кулемет встановлювався на шарову установку, розроблену Г. С. Шпагіним, що дозволяла легко наводити кулемет в горизонтальній і вертикальній площинах. Також кулемет забезпечувався парусиновим гільзоуловлювачем.

У 1944 році була модифікована зворотно-бойова пружина і кулемет отримав позначення ДТМ (Індекс ГАУ-56-П-322М).

Усередині башти фінського Т-26, праворуч видно приклад ДТ з червоними цифрами

ДТ на Т-26[ред. | ред. код]

Озброєння Т-26 зр. 1931 становили два 7,62-мм кулемети ДТ, які розміщувалися в шарових установках в лобовій частині башт. Наведення кулеметів здійснювалося за допомогою діоптричного прицілу. ДТ мав дальність ефективної стрільби в 600–800 метрів і максимальну прицільну дальність до 1000 метрів. Живлення кулемета здійснювалося з дискових магазинів ємністю 63 патронів, Темп стрільби становив 600, а бойова швидкострільність — 100 пострілів за хвилину. Для стрільби застосовувався патрон з важкою, бронебійною, трасуючою, бронебійно-трасуючою і пристрілювальною кулею. Як і на інших радянських танках, установка кулеметів була швидкоз'ємною для забезпечення використання їх екіпажем поза танком, тому кулемети комплектувалися сошками[1]. Боєкомплект кулеметів становив 6489 патронів в 103 магазинах[2].

ДТ на Т-34[ред. | ред. код]

ДТ в лобовій плиті Т-34-85 на Кургані Слави.

Два кулемети ДТ були допоміжним озброєнням танків Т-34 та Т-34-85. Один з них («спарений») розміщувався в спареній з гарматою установці і мав спільні з нею кути наведення. Інший («курсовий») знаходився в шаровій установці у верхній лобовій плиті корпусу, його кути наведення становили ± 12° в горизонтальній площині і −6 … +16° у вертикальній. Боєкомплект кулеметів становив на танках ранніх випусків, за різними даними, 46 або 49 дисків по 63 патрона (в сумі 2898 або 3087 патронів), на самих ранніх машинах, які не мали радіостанції, він збільшувався до 75 дисків (4725 патронів). На Т-34 з «поліпшеною» баштою, боєкомплект складався з 50 дисків (3150 патронів)[3].


Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Г. Солянкин, М. В. Павлов, И. В. Павлов, И. Г. Желтов. Отечественные бронированные машины. XX век. 1941—1945. — Москва: Экспринт, 2005. — Т. 2. — С. 58. — 2000 экз. — ISBN 5-94038-074-3
  2. А. Г. Солянкин, М. В. Павлов, И. В. Павлов, И. Г. Желтов. Отечественные бронированные машины. XX век. 1941—1945. — Москва: Экспринт, 2005. — Т. 2. — С. 70. — 2000 экз. — ISBN 5-94038-074-3
  3. М. Барятинський. Середній танк Т-34. — С. 22.

Посилання[ред. | ред. код]