Дават

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Да'ват (араб. دعوة‎دعوة — заклик, запрошення) — проповідь ісламу, прозелітизм. Мусульманин, який займається даватом (даї, мн. дуат) може бути класифікований в деяких випадках, як ісламський еквівалент місіонера[1] .

Історія[ред.ред. код]

Дават вживається в Корані в сенсі призову до мертвих піднятися на День Суду[2]. В цілому слово "дават" використовується в Корані у сенсі запрошення жити згідно з Божою волею. Таким чином, у перші століття ісламу, це слово найчастіше використовували нарівні з шаріатом і релігією. В основі проповіді лежить приклад Мухаммада, який протягом 23 років вів проповіді серед своїх одноплемінників. У 628 р. між мединськими мусульманами і мекканськими многобожниками було укладено перемир'я, яке стало найважливішим етапом поширення ісламу на Аравійському півострові. Завдяки цьому мусульманські проповідники, направлялися до різних племен по всій Аравії і за 2 роки змогли привести в іслам стільки людей, скільки не було протягом 18 років[3].

Цілі[ред.ред. код]

В ісламській теології, метою призову є інформування мусульман і немусульман про поклоніння Богу і життя ісламського пророка Мухаммада, а також заклик до прийняття ісламу[4]. За допомогою давата Мухаммед поширював послання Корану, а після нього його послідовники взяли на себе обов'язок заклику до людей свого часу[4].

Основи давата[ред.ред. код]

В основі давата лежить принцип грамотності і доброзичливості проповідників[3], що має на меті будь-якими засобами збільшити кількість послідовників і пожертвувань священикам. До проголошених принципів давата відносяться:

  • знання[5];
  • доброта та ніжність[6];
  • мудрість[7];
  • ясність (зрозуміла мова)[8];
  • терпіння[5].

Сучасні рухи[ред.ред. код]

Сучасне життя не підтверджує важливість давата, так як останнім часом зросло негативне ставлення різних ісламістів до засобів масової інформації. Активну роботу по давату ведуть радикальні організації та проповідники.

  • Джамаат Табліг аполітичний релігійний рух, організований 1926 році в Індії Мауланой Мухаммадом Ільясом. Головною метою руху вважається духовне перетворення в ісламі за допомогою роботи учасників на рівні широких мас людей і звернення до мусульман незалежно від їх соціального та економічного статусу з метою наблизити їх до релігійної практики ісламу, зазначеної Мухаммадом[9].
  • Ахмед Кандидат — ісламський проповідник, письменник і богослов. Був відомий своїми працями з питань взаємини християнства і ісламу, творець Міжнародного центру Ісламського заклику[10].
  • Закір Найк — індійський мусульманський проповідник, президент Ісламського дослідницького фонду (ИИФ), засновник Ісламської міжнародної школи в Мумбаї[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Oxford Islamic Studies Online. Oxfordislamicstudies.com. 2008-05-06. Архів оригіналу за 2013-04-10. Процитовано 2012-09-19. 
  2. Ар-Рум 30:25
  3. а б Мухетдинов Д. В. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-9756-0021-9.
  4. а б Daʿwa / Canard M. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. 
  5. а б Дациев, Абубакр (2012-12-01). Как правильно призывать людей к Исламу. Ислам.ру. Архів оригіналу за 2013-03-28. Процитовано 2013-03-28. 
  6. Аль Имран 3:159
  7. Ан-Нахль 16:125
  8. Ибрахим 14:4
  9. "Таблиг джамаат" запрещен в России. .ru. Архів оригіналу за 2013-03-28. Процитовано 2013-03-28. 
  10. Ахмед Дидат - жизнь, посвященная исламскому призыву. IMAM.RU. Архів оригіналу за 2013-03-28. Процитовано 2013-03-28. 
  11. Dr. Zakir Naik. Islamic Research Foundation. Архів оригіналу за 2013-04-10. Процитовано 2013-03-28. 

Література[ред.ред. код]

  • Хайретдинов М. З. {{{Заголовок}}}.
  • Daʿwa / Canard M. // Encyclopaedia of Islam. 2 ed. — Leiden : E. J. Brill, 1960-2005. (плати.)