Давиденко Лідія Опанасівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давиденко Лідія Опанасівна
Народилася 18 грудня 1928(1928-12-18)[1]
Лазурне, Скадовський район, Херсонська округа, Українська СРР, СРСР
Померла 2009[1]
Алушта
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність колгоспниця
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани»

Лідія Опанасівна Давиденко (18 грудня 1928, Новоолексіївка (нині Лазурне) — 2009) — 1954—1959  р секретар Новоолексіївської сільської ради, а з 1959 по 1962 р — обрана головою цієї ради, голова колгоспу ім. Кірова (1963—1996 р), Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред. | ред. код]

Давиденко Лідія Опанасівна народилася 18 грудня 1928 року в селі Новоолексіївка (нині Лазурне) у багатодітній родині. Після закінчення школи вступила до Бехтерського технікуму, по закінченню якого здобула кваліфікацію агронома. До 1954 року працювала дільничим агрономом, агрономом-ентомологом, агрономом з насіння в Новоолексіївській МТС.

З 1954 по 1959 рік була працювала секретарем Новоолексіївської сільської ради, а з 1959 по 1962 — обрана головою цієї ради. У 1962 році навчається на однорічних курсах з підготовки кадрів при Херсонському сільгоспінституті.

У 1963 році працює заступником голови й парторгом у колгоспі ХХІІ з'їзду КПРС. В цьому ж році Лідію Опанасівну висунуто і обрано на посаду голови колгоспу імені Кірова в Новомиколаївці.

Вже у 1966 році роботу молодого голови було оцінено Державною нагородою — орденом «Знак Пошани», у 1970 році — ювілейною медаллю «За доблесний труд». У 1971 році — орденом Трудового Червоного Прапора, а у 1973 — орденом Леніна. У залежності від того, як процвітає село, виростають виробничі показники, наскільки заможними стають селяни, стають і вищими нагороди. Так, у 1977 році Лідії Опанасівні присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». У 1985 році голову колгоспу Давиденко Л. О. нагороджують орденом Трудового Червоного Прапора, а саме господарство набуває статусу колгосп-племзавод. У 1986 році Лідію Опанасівну нагороджено орденом Дружби народів.

А через два роки на Алеї Трудової Слави на ВДНГ в Києві за наказом Ради Міністрів України встановлено портрет Лідії Опанасівни та вручено відзнаку — медаль ВДНГ. У 1989 році нагороджено Дипломом ВДНГ та премією — автомобілем «Москвич», у 1991 році знову ж таки нагороджено Дипломом та медаллю ВДНГ.

Скільки сил, здоров'я, мудрості і наполегливості треба було проявити керівнику, щоб збудувати село таким, як ми його бачимо сьогодні. В 1964 році почала діяти дільнична лікарня, а у 1968 році новомиколаївська дітвора починає новий навчальний рік у новій середній школі. Ще через два роки здається в експлуатацію нове приміщення правління колгоспу, а сільська малеча одержує чудовий подарунок — дитсадок. Колгосп впевнено стає на шлях госпрозрахунку, самоокупності і самофінансування. Розвивається, будує об'єкти виробничого і культурного призначення. Все робиться за рахунок власних заощаджень. 1973 рік — будівельники здають в експлуатацію будинок Новомиколаївської сільської ради, через рік завершено роботи по благоустрою центральної частини села — проспекту імені Кірова. У 1989 році на кошти колгоспу збудовано Будинок культури та завершено роботи по газифікації села.[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://web.archive.org/web/20170923112312/http://rayradaskad.ks.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=504:2014-06-18&catid=46:pochesnigrom&Itemid=72
  2. [Скадовська районна рада(рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.  Скадовська районна рада(рос.)]