Давидова Людмила Петрівна
| Давидова Людмила Петрівна | |
|---|---|
| Людмила Петровна Шляхтур | |
|
| |
| Дата народження | 29 березня 1939[1] |
| Місце народження | Тула, СРСР |
| Дата смерті | 25 грудня 1996[1] (57 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Домодєдовське кладовищеd |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1962) |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1960—1988 |
| IMDb | ID 0205877 |
Людмила Давидова (дівоче прізвище Шляхтур; нар. 29 березня 1939, Тула — пом. 25 грудня 1996, Москва) — радянська актриса кіно і театру.
Виконавиця характерних ролей. Особливо відома глядачам за ролями Вірки-модистки з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» та Наталі з фільму «Тіні зникають опівдні».
Біографія[ред. | ред. код]
Батько — Петро Іванович Шляхтур (1915—1992), військовослужбовець. Мати — Марія Петрівна (1919—1997), домогосподарка.
Після війни сім'я переїхала до Москви, Людмила вступила до першого класу. Вже тоді стало ясно: дівчинка буде акторкою.
У 1957 році вступила на акторський факультет ВДІКУ на курс Григорія Козінцева та Сергія Скворцова, який закінчила в 1962 році. Весь цей курс став основою створеного в 1962 році Олександром Олександровичем Румнєвим московського експериментального театру пантоміми «Ектемім», який існував до 1964 року.
Після закриття театру Людмила Давидова працювала в Театрі-студії кіноактора, в якому перебувала до 1994 року.
Зніматися стала ще студенткою ВДІКУ. Дебютом стала невелика роль Віри в мелодрамі Іскри Бабич «Перше побачення». На зйомках цього фільму вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — актором і режисером Андрієм Ладиніним, сином знаменитих батьків — Івана Пир'єва і Марини Ладиніної. Шлюб тривав недовго.
Наступним чоловіком Давидової став кінорежисер Валерій Усков, який зняв її в одній з головних ролей у фільмі «Тіні зникають опівдні». Через декілька років цей шлюб теж розпався.
Пізніше Людмила Петрівна взяла прізвище третього чоловіка, Георгія Давидова, декана факультету Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ).
До 1971 року актриса знімалася під своїм дівочим прізвищем, після — як Давидова. В деяких фільмах 1980-х рр. вона вказана в титрах як Макєєва.
Пізніше актриса одружилась вчетверте — з викладачем Інституту іноземних мов Володимира Котьолкіна. Для нього цей шлюб теж був не першим: Володимир був третім чоловіком Людмили Зикіної.
На початку 1990-х у Людмили почалися проблеми зі здоров'ям, її турбували головні болі, вона часто впадала в депресію. Проблеми з нервами довели актрису до психіатричної клініки.
25 грудня 1996 року Людмила Давидова покінчила з собою після виписки з психіатричної клініки[2].
Похована на Домодєдовському кладовищі (67 дільниця, поруч із могилою батька.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1960 — Перше побачення — Віра, старша сестра Миті
- 1965 — Гра без правил — Алевтина Кротова, американський агент «Моцарт», вона ж «Наташа Леонтьєва»
- 1965 — Як вас тепер називати? — офіцер СС
- 1965 — Люди залишаються людьми — Ліда
- 1966 — Бережись автомобіля — офіціантка в пивній (в титрах не вказано)
- 1966 — Слідство триває — Тетяна Остапенко
- 1966 — Немає і так — Валя
- 1967 — Війна і мир — княжна Безухова
- 1967 — Майор «Вихор» — Крися
- 1968 — Втікач з «Бурштинового» — дівчина
- 1969 — Непідсудний — зв'язкова
- 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — дама
- 1971 — Тіні зникають опівдні — Наталя Меньшикова
- 1974 — Совість — Нінель Мізіна
- 1975 — Призначаєшся онукою — німкеня, радянська розвідниця
- 1976 — Небесні ластівки — Лідія
- 1976 — Розповідь про те, як цар Петро арапа женив — придворна дама
- 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Вірка-модистка (Віра Степанівна Маркелова)
- 1982 — Дитячий світ — дружина директора
- 1983 — Відпустка після поранення (фільм-спектакль) — мати Юлії
- 1984 — Мертві душі — дружина чиновника
- 1984 — Через всі роки — блондинка
- 1984 — Європейська історія — дружина Лота
- 1985 — Законний шлюб — актриса
- 1985 — Говорить Москва
- 1985 — Салон краси — клієнтка Вадима
- 1986 — Зіна-Зінуля — дружина директора
- 1986 — Червоний камінь — Зоя Олександрівна
- 1987 — Запам'ятайте мене такою — подруга
- 1987 — Крейцерова соната
- 1988 — Бризки шампанського — мати Юлії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Люди и мысли… — Забытые имена. Давыдова Людмила. 24.05.1939 — 25.12.1996. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
|
