Давидові псалми (Шевченко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Дави́дові псалми́» — поетичний цикл Тараса Григоровича Шевченка, написаний 19 грудня 1845 року, а вперше надрукований значно пізніше — у 1860 році в «Кобзарі».

Історія написання[ред. | ред. код]

Ідея переспіву псалмів зародилась восени 1845 р., коли Тарас Григорович уважно перечитував Біблію. Згадки про зацікавленість поета Святим Письмом саме в цей час знаходимо в його листуванні та спогадах сучасників. Так, в листі до Аркадія Гавриловича та Надії Акимівни Родзянок (від 23 жовтня 1845 р.) Т. Г. Шевченко писав, що в Миргороді він через хворобу «ні разу ще не виходив із кімнати, і, до того ж, ще нічого читати. Якби не Біблія, то можна було б з'їхати з глузду… Намагався вірші писати, але така дурниця полізла з-під пера, що соромно в руки взяти… Дочитую Біблію, а там… а там… знову почну» [1].

Структура та композиція циклу[ред. | ред. код]

Складається поетичний цикл «Давидові псалми» із десяти переспівів (псалми 1, 12, 43, 52, 53, 81, 92, 132, 136 і 149 за церковнослов'янською нумерацією). Очевидно, Шевченко обирав зразки для переспіву зовсім не випадково, адже десять переписаних ним віршів, об’єднані концептуально та художньо значущою спільною ідеєю, є ключовими, у своїй сукупності точно відтворюючи духовну силу Псалтиря. Не викликає сумнівів і циклічність збірки, оскільки поезії було створено буквально за декілька днів (у грудні 1845 року) і сам автор видав їх як цикл. Показово, що «Давидові псалми» більше не редагувалися поетом, і написане у 1859 році «Подражаніє 11 псалму» він свідомо залишив поза циклом.

Важливим також є той факт, що цикл чітко структурований композиційно та функціонально. Так, псалом №1 виконує роль зачину і виражає основну думку циклу (так само, як і в біблейській Книзі псалмів). Наступні поезії здійснюють розвиваючу функцію: поет звертається до Бога, просячи спасіння (псалми №12, 53), та лине думкою у славетне минуле, водночас засуджуючи правлячу верхівку (псалми № 43, 52, 81, 93, 136). На цьому панорамному тлі псалом №132 постає невеликим просвітленим інтермецо, де оспівується згода і єдність в народі, а псалом № 149, в якому підкреслено ідею праведності людини у відношенні до Бога, виконує підсумовуючу функцію[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Правдюк О. А.Т. Г.Шевченко імузичнийфольклор України / О. А. Правдюк. К. : Наукова думка, 1966, 239 с.
  2. Герасименко Л. М. "Давидові псалми" Т. Шевченка в аспекті жанрових втілень (на прикладі української хорової музики) / Л. М. Герасименко // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. - 2017. - Вип. 47. - С. 15-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pvmp_2017_47_4.