Давидов Денис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Давидов Денис Васильович
Denisdavydov.jpg
Народився 16 (27) липня 1784[1]
Москва, Московська губернія, Російська імперія[2]
Помер 22 квітня (4 травня) 1839 (54 роки)
Q4108884?, Radishchevsky District[d], Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет, автобіограф, письменник, військовослужбовець
Учасник Наполеонівські війни, Війна четвертої коаліції, Російсько-шведська війна, Російсько-турецька війна, Франко-російська війна 1812, Війна шостої коаліції, Russo-Persian War of 1826–28[d] і Листопадове повстання 1830—1831
Звання генерал і генерал-лейтенант
Діти Julia Denisovna Zasetskaya[d][3]
Автограф Денис Давыдов автограф.svg
Нагороди
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія

Дави́дов Дени́с Васи́льович (16 (27) липня 1784(17840727), Москва — 22 квітня (4 травня) 1839, село Верхня Маза Сизранського повіту Симбірської губернії, нині Радищевського району Ульяновської області Російської Федерації)  — російський поет «Пушкінської плеяди», генерал-лейтенант, партизан. Двоюрідний брат відомого російського генерала Олексія Єрмолова.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родині командира Полтавського легкокінного полку бригадира Василя Денисовича Давидова (17471808), що служив під командуванням Олександра Суворова. До 17 років жив в Україні, де одержав блискуче для свого часу домашнє виховання. Його знання з військової історії були вражаючими.

1801 року став юнкером у Кавалергардському полку і 1802 року одержав чин корнета. 1804 року «за писання обурливих віршів» в чині ротмістра переведено в Білоруський гусарський полк, що був розквартирований в м.Звенигородка Київської губернії. 1806 року зараховано в Гусарський лейб-гвардії полк. 1807 рік був початком бойового поприща Давидова: його призначили ад'ютантом до князя Багратіона, брав участь майже у всіх боях цієї кампанії.

Узимку 1808 року в складі російської армії, що діяла у Фінляндії, пройшов разом з Кульневим до Улеаборгу, зайняв з козаками острів Карлое і, повернувшись до авангарду, відступив по льоду Ботнічної затоки.

Під час франко-російської війни 1812 року Денис Давидов служив підполковником Охтирського гусарського полку, утвореного з розформованого в 1765 році Охтирського слобідського козацького полку, був одним із організаторів та активним учасником партизанського руху. За кілька днів до Бородінської битви Давидов запропонував Багратіону ідею створення партизанського летючого загону.

1814 року Давидов командував Охтирським гусарським полком, знаходився при армії прусського фельдмаршала Блюхера, брав участь і відзначився в битвах під Брієнном та під Ла-Ротьєром. За бойові заслуги йому присвоїли чин генерал-майора. 1826 року брав участь в Російсько-перській війні, а 1831 року на чолі козацьких і драгунського полків — у придушенні Листопадового повстання, за що отримав чин генерал-лейтенанта.

Був членом товариства «Арзамас», співпрацював у журналі «Современник».

Творчість[ред.ред. код]

Денис Давидов був авторм байок, сатиричних віршів, елегій, які увійшли до збірки 1832 року «Вірші». Відомий як співець гусарського братства й хоробрості. Лірична поезія Давидова відзначається багатством ритміки та мелодики вірша, часто має романсовий характер.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]