Давидов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давидов Олександр Сергійович
Олександр Давидов
Олександр Давидов
Народився 26 грудня 1912(1912-12-26)
Євпаторія
Помер 19 лютого 1993(1993-02-19) (80 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність росіянин
Alma mater Московський університет
Галузь Фізика
Заклад Інститут теоретичної фізики АН УРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Тамм Ігор Євгенович
Відомі учні Філіппов Геннадій Федорович
Член Національна академія наук України і International Academy of Quantum Molecular Science[d]
Відомий завдяки: «Давидівське розщеплення»
Нагороди Герой Соціалістичної ПраціЛенінська преміяДержавна премія УРСР у галузі науки і технікиОрден ЛенінаОрден Леніна
Медаль «За трудову доблесть»

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (* 26 грудня 1912, Євпаторія,— † 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 26 грудня 1912 року у Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим розповсюдив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють в процесах поглинання світла, люмінісценсії та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія у більшості випадків суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів в кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. В 1966 за теоретичні дослідження екситонів в кристалах був вдостоєний (спільно з іншими) Ленінської премії.

  • 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей в спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
  • 19731976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
  • Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
  • Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
  • Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
  • Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
  • Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
  • Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.

Джерела та література[ред.ред. код]