Давидчук Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давидчук Олександр Васильович
Davydchuk Oleksandr.jpg
Загальна інформація
Народження 6 жовтня 1966(1966-10-06)
Грузьке, Макарівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Смерть 27 липня 2014(2014-07-27) (47 років)
поблизу Лутугине, Луганська область,
Україна Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви Війна в Афганістані
Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Давидчу́к Олекса́ндр Васи́льович (6 жовтня 1966[1], Грузьке — 27 липня 2014, поблизу Лутугине, Україна) — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України. Загинув у ході війни на сході України поблизу міста Лутугине.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Грузькому Макарівського району Київської області. Закінчив вісім класів місцевої школи, а потім пішов навчатися військовій майстерності.

Учасник війни в Афганістані. Мешкав з родиною в місті Ірпені.

Російсько-українська війна 2014[ред. | ред. код]

Під час Російсько-української війни 2014—2015 років на початку липня він, разом з ще одним ірпінцем, колишнім афганцем Миколою Личаком поїхав відвозити гуманітарну допомогу землякам на Схід. Потрапивши в Зону АТО, чоловіки вирішили залишитися і приєднатися до батальйону «Айдар», у якому воював їхній знайомий Олександр Ніколаєць.

Уночі проти неділі (27 липня 2014) вони отримали наказ вирити окопи для себе й панцерників поблизу містечка Лутугине. Коли під час обстрілу було поранено Олександра Ніколайця та Миколу Личака, Давидчук, перев'язавши першого, спробував допомогти Личаку. Однак обоє загинули, потрапивши під шквальний обстріл терористів. Того дня у боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Орест Квач, Станіслав Менюк.

30 липня 2014 у місті Ірпінь загиблих захисників Вітчизни прийшли провести в останню путь сотні небайдужих людей.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Гружчанська сільська рада виступила з ініціативою перейменування центральної вулиці села Грузького на честь Олександра Васильовича Давидчука.

У рамках декомунізації у лютому 2016 року у місті Ірпінь за пропозицією Ірпінської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану іменем Давидчука названо вулицю.[2][3]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про втрати батальйону «Айдар»
  2. Громадські обговорення. Ірпінська міська рада. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 26 лютого 2016. 
  3. В Ірпені перейменували низку вулиць. Ірпінська міська рада. 19.02.2016. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 26 лютого 2016. 
  4. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 14 жовтня 1999 року № 1329/99 «Про нагородження відзнаками Президента України ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

Посилання[ред. | ред. код]