Давидів
| село Давидів | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Львівська область | ||
| Район/міськрада | Львівський район | ||
| Громада | Давидівська об'єднана територіальна громада | ||
| Облікова картка | с. Давидів[1] | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1355 | ||
| Населення | 4557 | ||
| Площа | 4,370 км² | ||
| Густота населення | 1042,79 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 81151[2] | ||
| Телефонний код | +380 3230 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д.Координати: 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
309 м | ||
| Водойми | р. Давидівка | ||
| Найближча залізнична станція | Давидів | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 81151, Львівська обл., Львівський р-н, с. Давидів, вул. Незалежності, 1а | ||
| Карта | |||
  Давидів | |||
 Давидів | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Дави́дів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області, адміністративний центр Давидівської сільської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 6060 осіб[3]. Орган місцевого самоврядування — Давидівська об'єднана територіальна громада[4].
В Давидові працює амбулаторія загальної практики сімейної медицини, 10 магазинів, 2 аптеки[джерело?]. Працює школа, сучасний дім культури і сільська рада.
Історія[ред. | ред. код]
На місці сучасного Давидова знайдено археологічні пам'ятки, які відносяться до пізньоскіфської культури, тож можна стверджувати, що на місці села існувало поселення ще у II столітті до н. е. На території сільради, біля с. Черепин, знайдено поселення з пам'ятками ранньозалізного часу (IX—VII століття до н. е.) і ранньослов'янської черняхівської культури (III—IV століття до н. е.), а також житло давньоруського часу (XII—XIII століття до н. е.).
Існує думка, що Давидів був заснований у XII столітті князем Давидом Ігоровичем і заселений полоненими половцями. У другій половині XIII століття Давидів був зруйнований татарськими військами Бурундая. Село відродилося лише у XIV столітті після завоювання поляками Львова.[джерело?]
Перша письмова згадка про Давидів, яка дійшла до нас відноситься до 20 березня 1355 р.: це акт про надання села польським королем Казимиром III шляхтичу Григорію Тимшицю[5] (чи Григорію Темнишу) зі Шлезька (тобто Сілезії)[джерело?]. Його нащадки, які почали підписуватися «з Давидова», а потім — Давидовськими — успадкували дідівщину. Згадується також про те, що село стояло при давній дорозі з Галича до Львова.
- 1415 року — отримав привілей короля Владислава II Ягайла щодо переведення Давидова на магдебурзьке право.
- у 1439 році фундував парафіяльний костел святого Станіслава в селі[6].
З подальшої історії видно, що Давидів та його околиці неодноразово переходили з рук в руки різних феодалів. Село було заселено досить густо, а на територію Давидова було переселено чимало поляків. Під 1649 роком зазначається, що Давидів був вже власністю львівського католицького монастиря домініканців.
Після поділу Речі Посполитої і переходу Галичини до складу Австрійської імперії (друга половина XVIII століття) починається наступний етап в історії розвитку села. 1845 року у селі була відкрита початкова однокласна школа. У 1848 році в Давидові, як і по всій Галичині було скасовано панщину. 1897 року під час виборів до австрійського парламенту повстали селяни Давидова проти місцевої влади. Бунт було придушено лише з допомогою регулярних військ.
У XIX столітті громада Давидова мала власну печатку з гербом: у полі печатки — хорт зі свічкою в пащі, який лежить на книзі (герб домініканського ордену), над ним — герб «Одровонж» (стріла з роздвоєним оперенням), а також держава і потир[7].
Жителі Давидова брали участь у боях першої світової війни, а також у національно-визвольних змаганнях українців у 1918—1921 роках.
За даними Володимира Щуровського, у Давидові під час українсько-польської війни діяв госпіталь УГА, комендантами якого були доктори Яцик Тадей, Гнідий Кость[8].
У першій половині XX століття у Давидові, як деяких інших селах Галичини, переважало польське населення, лише 30 сімей у селі були українськими. У 1933 році жителі села на заклик священиків збирали гроші для голодуючих східних областей України.
До 1939 року село було заселене приблизно 90% поляками і 10% українцями.[джерело?]
У 1947 році закінчилося сумнозвісне «добровільне» переселення, згідно з домовленістю між урядом Польської республіки та СРСР від 9 вересня 1944 року. Громадяни польської національності, які проживали в Давидові, виїжджали до Польщі, а звідти прибували українці. До Давидова приїхали люди з Річиці, Терношина, Хотинця, Дев'ятира та інших сіл.
Активно діяли в селі підрозділи УПА. Уряд намагався придушити їхні дії. За фальшивими звинуваченнями було арештовано чимало давидівців. Не оминула давидівців й жорстока хвиля сталінських репресій, що прокотилася українськими землями наприкінці 1940-х— на початку 1950-х років. Чимало жителів села довгі роки змушені були провести у сталінських таборах, у далеких снігах Сибіру та степах Казахстану.
1988 року в Давидові була відкрита школа, яка функціонує донині. Того ж року поблизу школи відкритий пам'ятник Тарасу Шевченку (скульптор Богдан Романець). У 2004 році жителі Давидова активно долучилися до подій Помаранчевої революції. Також у Давидові функціонує єдина в Україні брукована дорога, що сполучає села Давидів та Милятичі.
Населення[ред. | ред. код]
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 5160 осіб, нині мешкає 4557 осіб[1]. Мовний склад населення був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 5 144 | 99,69 |
| російська | 16 | 0,31 |
Герб[ред. | ред. код]
На лазуровому щиті золота фігура гусляра, супроводжувана у верхніх кутах щита двома золотими восьмикінечними зірками. Щит обрамований золотим декоративним картушем та увiнчаний золотою сiльською короною.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Корнель Уєйський — польський поет, драматург, публіцист; мешкав у Давидові у 1839—1841 роках.
- Ернест Теодор Брайтер — польський, український публіцист і політик у Галичині, діяч ЗУНР, уродженець села[9].
- Крет Зіновій Миколайович (нар. 1959) — український диригент, композитор і педагог. Народний артист України; уродженець села.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Облікова картка с. Давидів
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 7 жовтня 2021.
- ↑ Картка громади
- ↑ Давидівська об'єднана територіальна громада
- ↑ Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2003. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 23. (пол.)
- ↑ Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3)… — S. 25.
- ↑ Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника. — Відділ рукописів. — Ф. 45. — Оп. 1. — Спр. 989. — Арк. 89.
- ↑ Сапіга О. Організація військових госпіталів Української Галицької Армії та їх матеріальне забезпечення (1918—1920 pp.) / О. Сапіга // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Історія / за заг. ред. І. С. Зуляка; редкол.: М. Алексієвець, Л. Алексієвець, М. Бармак та ін. — Тернопіль: ТНПУ, 2010. — Вип. 2. — С. 79—85.
- ↑ Zygmunt Lasocki Breiter Ernest Teodor (1865—1935) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936. — t. II/1, zeszyt 1. — S. 425. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 602. — 15 000 прим.
- Dawidów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 915. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2014) |
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (грудень 2017) |
|
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |