Давидів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Давидів
Davydiv pstm gerb.png
Герб
Панорама Давидова. На задньому плані — храм Петра та Павла (Українська православна церква — Київський патріархат)
Панорама Давидова. На задньому плані — храм Петра та Павла (Українська православна церква — Київський патріархат)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада/громада Давидівська сільська рада
Код КОАТУУ 4623682401
Облікова картка с. Давидів 
Основні дані
Засноване 1355
Населення 6060
Площа 4,37 км²
Густота населення 1042,79 осіб/км²
Поштовий індекс 81151[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д. / 49.74417; 24.13806Координати: 49°44′39″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 49.74417° пн. ш. 24.13806° сх. д. / 49.74417; 24.13806
Середня висота
над рівнем моря
309 м
Водойми р. Давидівка
Найближча залізнична станція Давидів
Місцева влада
Адреса ради 81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Галицька, 5, тел. 3-31-50; 3-31-49
Карта
Давидів is located in Україна
Давидів
Давидів
Давидів is located in Львівська область
Давидів
Давидів

CMNS: Давидів на Вікісховищі

Дави́дів — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області, адміністративний центр Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади. Населення становить 5160 осіб. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада.

В Давидові працює амбулаторія загальної практики сімейної медицини, 2 аптеки. Працює сільська школа. Сучасний дім культури.

Історія[ред.ред. код]

На місці сучасного Давидова знайдено археологічні пам'ятки які відносяться до пізньоскіфської культури, тож можна стверджувати що на місці села існувало поселення ще у II ст. н. е. На території сільради, біля с. Черепин, знайдено поселення з пам'ятками ранньозалізного часу (IX—VII ст. до н. е.) і ранньослов'янської черняхівської культури (III—IV ст. н. е.), а також житло давньоруського часу (XII—XIII ст. н. е.).

Існує думка, що Давидів був заснований у ХІІ ст. князем Давидом Ігоровичем і заселений полоненими половцями. У другій половині ХІІІ ст. Давидів був зруйнований татарськими військами Бурундая. Село відродилося лише у XIV ст. після завоювання поляками Львова.[джерело?]

Перша письмова згадка про Давидів, яка дійшла до нас відноситься до 20 березня 1355 р.: це акт про надання села польським королем Казимиром ІІІ  шляхтичу Григорію Тимшицю[2] (чи Григорію Темнишу) зі Шлезька (тобто Сілезії)[джерело?]. Його нащадки, які почали підписуватися «з Давидова», а потім — Давидовськими — успадкували дідівщину. Згадується також про те, що село стояло при давній дорозі з Галича до Львова.

Дідич Осташко з Давидова:

З подальшої історії видно, що Давидів та його околиці неодноразово переходили з рук в руки різних феодалів. Село було заселено досить густо, а на територію Давидова було переселено чимало поляків. Під 1649 р. зазначається, що Давидів був вже власністю львівського католицького монастиря домініканців.

Після поділу Речі Посполитої і переходу Галичини до складу Австрійської імперії (друга половина XVIII ст.) починається наступний етап в історії розвитку села. У 1845 р. у селі була відкрита початкова однокласна школа. У 1848 р. в Давидові, як і по всій Галичині було скасовано панщину. 1897 р. під час виборів до австрійського парламенту повстали селяни Давидова проти місцевих властей. Бунт було придушено лише з допомогою регулярних військ.

Жителі Давидова брали участь у боях Першої світової війни, а також у національно-визвольних змаганнях українців у 19181921 рр.

За даними Володимира Щуровського, у Давидові під час українсько-польської війни діяв госпіталь УГА, комендантами якого були доктори Яцик Тадей, Гнідий Кость.[4]

У першій половині ХХ ст. у Давидові, як деяких інших селах Галичини, переважало польське населення, лише 30 сімей у селі були українськими. У 1933 р. жителі села на заклик священиків збирали гроші для голодуючих східних областей України.

В 1946 р. закінчилося сумнозвісне «добровільне» переселення, згідно з домовленістю між Польським урядом і СРСР від 9 вересня 1944 року. Громадяни польської національності, які проживали в Давидові, виїжджали до Польщі, а звідти прибували українці. До Давидова приїхали люди з Річиці, Терношина, Хотинця, Дев'ятира та інших сіл.

Активно діяли в селі члени УПА. Уряд намагався придушити їхні дії. За фальшивими звинуваченнями було арештовано чимало давидівців. Не обминула давидівців і жорстока хвиля сталінських репресій, що прокотилася українськими землями в кінці 40-их на початку 50-их рр. Чимало жителів села довгі роки змушені були провести в сталінських таборах, в далеких снігах Сибіру або степах Казахстану.

1988 р. в Давидові була відкрита школа яка функціонує донині. Того ж року поблизу школи було зведено пам'ятник Тарасу Шевченку, скульптор Богдан Романець. У 2004 р. жителі Давидова активно долучилися до Помаранчевої революції. Також у Давидові функціонує єдина в Україні бруківкова дорога, що з'єднує Давидів з с.Милятичі.

Населення[ред.ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 5160 осіб[5]. Мовний склад населення був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 5 144 99,69
російська 16 0,31

Герб[ред.ред. код]

На лазуровому щиті золота фігура гусляра, супроводжувана у верхніх кутах щита двома золотими восьмикінечним зірками. Щит обрамований золотим декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2003. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 23. (пол.)
  3. Wilamowski M. Stanislaw (Ostaszko) z Dawidowa (Dawidowski) h. Wilczekosy (Prus II) (zm. 1442/3)… — S. 25.
  4. Олена Сапіга. Організація військових госпіталів Української Галицької Армії та їх матеріальне забезпечення (1918—1920 рр.)
  5. Облікова картка с. Давидів. ВРУ. Процитовано 15 травня 2014. 
  6. Zygmunt Lasocki. Breiter Ernest Teodor (1865—1935) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1936.— t. II/1, zeszyt 1.— S. 425 (пол.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.