Давид Абрагамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Абрагамович
вірм. Դավիթ Աբրահամովիչ
пол. Dawid Abrahamowicz
DAfromTorgovica.JPG
Народився 30 червня 1839(1839-06-30)
Торговиця, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер 24 грудня 1926(1926-12-24) (87 років)
Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка[1]
Поховання
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1919–1928).svg Польська Республіка
Діяльність Австро-угорський і польський політик, громадсько-політичний діяч вірменського походження, меценат, багатий землевласник Галичини
Членство Галицьке господарське товариствоd
Партія Польський клубd
Родичі Корнель Ян Кшечуновіч[3], Едвард Подлевськийd[3], Filip Zaleskid[3] і Еміль Торосевичd[3]
Брати, сестри Адольф Абрагамович
Нагороди
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Командор ордена Леопольда (Австрія)

CMNS: Давид Абрагамович у Вікісховищі

Дави́д Абрагамо́вич (пол. Dawid Abrahamowicz; 1839, с. Торговиця — 1926, м. Львів) — галицький громадсько-політичний діяч, «подоляк». За походженням вірменин.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився в Торговиці Пільній (пізніше — Городенківського повіту) в родині землевласників. Старший брат польського драматурга Адольфа Абрагамовича.

Закінчив цісарсько-королівську гімназію в Станиславові (нині Івано-Франківськ). Ще в молоді роки виявив потяг до політики, згодом прославився добрими та дотепними промовами, а також іронією. Також навчався у Франції та Німеччині.

Посол до Галицького крайового сейму (18691914), Райхсрату (18751918), віце-спікер і спікер Палати Послів (1897), президент «Кола польського» (1906), міністр Галичини (19071909), віце-президент Галицького рільницького товариства; засновник Бурси Абрагамовичів у Львові, 25 років очолював Львівську повітову раду. Зазначимо, що Абрагамович ніколи не був прихильним до українських політиків. Проте його антиукраїнськість була позбавлена рис шовінізму.

Засновник Бурси Абрагамовичів у Львові — школи для незаможної молоді (з цією метою, а також на придбання творів мистецтва для реконструйованого Королівського (Вавельського) замку у Кракові виділено все його майно).

У Львові від 1905 року мешкав у будинку на теперішній вулиці Дорошенка, 17. Також у цьому будинку мешкав відомий колекціонер і охоронець Історичного музею Станіслав Заревіч.

Сто років тому львівські євреї жартували: якщо син єврея став поляком, то це ще не означає, що його діти не будуть євреями. Що стосується Абрагамовичів, можна констатувати: коли нащадки вірменів почулися поляками, то це ще не означає, що їхні нащадки не почуються українцями. Промовистий доказ — гробівець графа Абрагамовича на Личаківському цвинтарі. У ньому, крім його власників, спочивають ще четверо поляків (серед них — Еміль Торосєвич (1828 — 9.02.1901) — представник ще однієї відомої галицької родини вірменського походження і, зауважимо, завзятий опонент українських політиків у Галицькому сеймі), а також шестеро українців, з-поміж яких старшина легіону УСС та УГА з Полтавщини Михайло Гаврилко (8.02.1882 — загинув 1920 року, обороняючи Польщу від більшовицької навали) й офіцер дивізії СС «Галичина» та УПА граф Володимир Абрагамович (12.01.1925 — 5.03.1950), який поліг у бою з енкаведистами.

Світлини[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Упродовж 1930—1942 та 1944—1946 років у Львові була вулиця Абрагамовичів, названа на честь братів Адольфа та Давида Абрагамовичів (нині — вулиця Бой-Желенського).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]