Давид (Мікеланджело)
 | |
| нім. David англ. David[1] | |
|---|---|
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Замовник: | Arte della Lanad |
| Час створення: | 1501—1504 |
| Розміри: | 5,17 м |
| Висота: | 5 см |
| Ширина: | 199 см |
| Матеріал: | Мармур |
| Жанр: | скульптура |
| Зберігається: | Флоренція, Італія |
| Музей: | Музей мистецтв / Галерея Академії (Galleria dell'Accademia) |
 Давид у Вікісховищі | |
Дави́д (італ. David) — мармурова статуя роботи Мікеланджело, вперше представлена флорентійської публіці на площі Синьйорії[а] 8 вересня 1504 року. З тих пір п'ятиметрова статуя стало сприйматися як символ Флорентійської республіки і одна з вершин не тільки мистецтва Відродження, а й людського генія в цілому. На даний момент оригінал статуї знаходиться в Академії витончених мистецтв у Флоренції.
Статуя, призначена для кругового огляду, зображує оголеного Давида, зосередженого на майбутній сутичці з Голіафом. У цьому сюжеті складалися іконографічні нововведення, оскільки Вероккьо, Донателло та інші попередники Мікеланджело воліли зображувати Давида в момент торжества після перемоги над гігантом.
Юнак готується до бою з переважаючим його за силою ворогом. Він спокійний і зосереджений, але м'язи його напружені. Брови грізно зрушені, в них читається щось страхітливе. Через ліве плече він перекинув пращу, нижній кінчик якої підхоплює його права рука. Вільна поза героя - класичний приклад контрапоста - вже готує смертоносний рух.
Історія[ред. | ред. код]
За кілька десятиліть до створення статуї, поблизу Каррари було добуто велику мармурову брилу. Цей блок протягом тривалого часу зберігався у церкві Санта-Марія-дель-Фйоре, і був призначений для створення скульптури, присвяченої біблійному герою Давидові.
Роботи зі створення скульптури розпочалися 16 серпня 1500 року[4], коли старшина цеху вовнярів, якому належала брила, вирішив передати її Мікеланджело. Брила була складною для обробки через те, що до нього з брилою пробували працювати також Агостіно ді Дуччо та Антоніо Росселліно[5].
Зберігання[ред. | ред. код]
У 1991 році нижня частина статуї була пошкоджена неврівноваженою особою з молотком[6]. Зразки мармуру, отримані ученими через цей інцидент, дозволили визначити місце його видобутку. Виявилось, що цей мармур містить багато мікроскопічних отворів, через що його стан погіршується швидше, порівняно з іншими видами мармуру. Тому з 2003 по 2004 роки було проведено перше велике очищення статуї з 1843 року. Деякі фахівці виступали проти очищення водою, побоюючись подальшого погіршення. Реставрація пам'ятника була проведена під керівництвом доктора Франка Фалетті[7].
У 2008 році з метою кращого збереження мармуру було запропоновано ізолювати статую від впливу вібрацій, спричинених кроками туристів в Галереї Академії у Флоренції[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- а. ^ Рішення про розташування приймала спеціальна комісія, до якої входило 30 флорентійських громадян, серед яких було багато митців, зокрема Леонардо да Вінчі та Сандро Ботічеллі
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ https://accademia.stanford.edu/mich/more-david/more-david.html
- ↑ https://muzeodrome.substack.com/p/la-reproductibilite-technique-de
- ↑ И. Смирнова. искусство/Микеланджело Буонарроти/ Европейское исскуство на Яндекс словарях. Процитовано 4 лютого 2012.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ «Давид» Микеланджело — шедевр Итальянского Возрождения. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2012-02-04.
- ↑ Cowell, Alan. «Michelangelo's David Is Damaged». New York Times, 1991-09-15. Retrieved on 2008-05-23.
- ↑ Eric Scigliano. «Inglorious Restorations. Destroying Old Masterpieces in Order to Save Them.» Harper's Magazine. August 2005, 61-68.
- ↑ Michelangelo's David 'may crack'. BBC News, 2008-09-19. Retrieved on 2008-09-19.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
