Давньогрецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давньогрецька мова
Ἑλληνική
Мапа Стародавньої (Гомерової) Греції
Регіон Східне Середземномор'я
Писемність грецька абетка
Класифікація

Індоєвропейська

Палеобалканські мови
Грецька група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 grc
ISO 639-3 grc

Давньогре́цька мо́ва (дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ φωνή)[1]) — мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-ого тисячоліття до н. е. до V століття н. е.

Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (96 століття до н. е.), класичний (54 століття до н. е.), елліністичний (3 століття до н. е. — 4 століття н. е.), на кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти.

Давньогрецька мова — мова поем «Іліада» і «Одісея» Гомера, філософії і літератури часу Золотого століття Афін та Нового Заповіту Біблії. Нею розмовляли в полісах класичної епохи, імперії Александра Македонського і царствах діадохів, давньогрецька мова була другою офіційною мовою Римської імперії і основною на ранніх етапах існування Візантії (поступово перероджуючись на середньовічну візантійську грецьку мову).

У середньовіччі стає зразком літературної мови Візантії, отримала статус класичної в Західній Європі в епоху Відродження та вплинула на розвиток нових грецьких мов — катаревусу (на відміну від дімотики).

Алфавіт давньогрецької мови[ред. | ред. код]

Greek alphabet alpha-omega.svg

Стаття з серії:
Грецька мова


(У таблиці зліва направо та згори донизу)

Α α — альфа Β β — бета Γ γ — гама Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — капа Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі Ψ ψ — псі Ω ω — омега

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вимова: гē геллēнікḕ ґлȭсса — гē геллēнікḕ ґлȭтта — гē геллēнікḕ фōнḗ.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]