Давньогрецька філологічна школа
Давньогрецька філологічна школа, Греко-римська мовознавча традиція — традиція дослідження та опису мови, яка склалася та існувала в греко-латинському культурному ареалі протягом V ст. до Р. Х. — VI ст[1].
Давньогрецьке мовознавство у першому періоді (V—III століття до н. е.) можна характеризувати за принципами розгляду мовних явищ як загальнофілософське, а в другому (III століття до н. е. — IV століття н. е.) як послідовно мовознавче. Існувало дві мовознавчі школи «Фюсей» (за природою) і «Тессей» (за умовою), між якими велися різні дискусії з питань мови. У другому періоді (III століття до н. е. — IV століття н. е.) найбільшого розвитку досягнула Александрійська школа. Найвидатнішим її представником був Аристарх Самофракійський. Загалом, у давньогрецькій лінгвістиці були розвинуті такі розділи: фонетика, морфологія, синтаксис і стилістика. Більшість мовознавців стверджують, що підвалини сучасної лінгвістики були закладені саме у Давній Греції.
Давньогрецьке мовознавче вчення продовжували розвивати римські вчені. Вони доповнили класичні розділи грецького мовознавства — фонетики, морфології, синтаксису — даними з латинської мови.Значний внесок внесли Марк Теренцій Варрон, Елій Донат і Присциан. Граматичні терміни античної Греції дійшли до нас трансформованими на латинський зразок через праці Доната «Граматика» (4 століття) і Присциана «Граматичне вчення» (6 століття).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Енциклопедичний словник класичних мов
Посилання[ред. | ред. код]
- Греко-римська мовознавча традиція; Теорії найменування // 503 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 138; 503. — ISBN 978-966-439-921-7.