Праіранська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Праіранська мова (також давньоіранська (пра-)мова, протоіранська мова) — умовний науковий термін, який позначає сукупність споріднених, але різних (інколи значно) діалектів, об'єднаних спільними фонетичними іноваціями (які власне й відрізняли їх від інших мов та діалектних груп), що виділилися в окрему мовну підгрупу з єдиної праіндоіранської мовної групи близько середини II тисячоліття до н. е., та з якої свого часу (умовно до VIII ст. до н. е.) развинулися всі давньоіранські мови.

Ареал поширення[ред.ред. код]

Наразі найбільш поширеною щодо прабатьківщини аріїв (індо-іранської спільноти) є гіпотеза, за якою це є території сучасного Башкортастану та степи (зараз переважно пустелі та напівпустелі) на південь — до Бактрії, Согду, Арейї, Арахозії, що більш-менш впевнено підтверджується відомими археологічними пам'ятками та, з різною мірою переконливості, інтерпретуються зі згаданими у Вендидаді арійськими країнами.

Першим історичним свідченням подальшої міграції аріїв на південь є певна кількість імен царів та богів держави Міттані, датовані XV—XIII ст.ст. до н. е. Приблизно в ті ж часи розпочався рух аріїв й на південний схід, до Індійського субконтиненту. Ця міграція мала декілька різночасових хвиль, що в подальшому знайшло відображення у діалектній диференсації індо-арійських мов.

Власне праіранська, ймовірно, розвинулася з певної діалектної групи праарійської й в подальшому, з розселенням іранців, від територій сучасних Фарсу на пд.-зах. та Північного Причорномор'я на пн.-зах. з однієї сторони та до Гіндукушу та далеких Ганьсу та Туви на пн.-сх., розпалася на окремі мовні та діалектні групи.

Фонемний склад[ред.ред. код]

Наразі фонемний склад праіранської більш-меньш систематизовано. Але залишаються певні розбіжності. Нижче наведено два варіанти реконструкції, які використано при написанні двох словників:

  • «Етимологічний Словник Іранських Мов» (автори — В. С. Расторґуєва та Д. Й. Едельман);[1]
  • «Етимологічний Словник Іранських Дієслів» (автор — Дж. Ченґ).[2]

Фонемний склад праіранської у реконструкції В. С. Расторґуєвої та Д. Й. Едельман[ред.ред. код]

У передмові першого тому «Етимологічного Словника Іранських Мов» автори зазначили таке:

« «Більшу частину цих робіт було підготовлено у Секторі іранських мов Інституту мовознавства АН СРСР… Ці праці створили передумови для укладення узагальнюючого етимологічного словника усіх мов іранської родини у вигляді не тільки конкретних етимологій, але й певних методичних орієнтирів…»  »

Отже, фактично цей словник є узагальненням та зібранням досягнень радянських науковців на царині іраністики. Й, враховуючи обсяг та якість матеріалу, ігнорувати цей доробок неможливо, попри певні відмінності й в оцінках, й в поданні матеріалу від тих, що наразі превалюють в англомовному (світовому) науковому колі.

Приголосні Губні Зубні
чи
Ясенні
Палаталі-
зовані
чи
Заясенні
Задньоязикові Глоткові
зімкнені огубленні
Проривні глухі *p *t *k
дзвінкі *b *d *g
Африкати глухі
дзвінкі
Фрикативи глухі *f *s, *ϑ *ś, *š *x *xv (*hṷ) *h
дзвінкі *z *ź/j́, ž(?)
*/s/h/z/ умовно позначена фонема, що є рефлексом
праіндоіранської
*s у різних позиціях
Сонорні
Носові Плавні
*m, *n *l
Сонанти *i̯, *ṷ, *r Як
приголосні
Як
голосні короткі
Як дифтонги
(послаблені)
i̯, ṷ, r i, u, r̥ ii̯/əi̯, uṷ/əṷ, ər
Голосні Короткі Довгі
*a

Додатково звернуто увагу на наступне:

  • саме цей фонемний склад визначено як «найархаїчніший»;
  • «спільна для усіх іранських мов прамовна система виявилася архаїчнішою й більш „посунутою“ до загальноарійського стану, ніж та, яка традиційно базувалася лише на давньоперських написах та Авесті»;
  • фонетичний статус під питанням, вірогідно як варіант ;
  • співвідношення *t та залишається невизначеним, як й статус останньої.

Фонемний склад праіранської у поданні Джонні Ченґа[ред.ред. код]

У передмові до свого «Етимологічного Словника Іранських Дієслів» Дж. Ченґ зауважує, що недоліком «Етимологічного Словника Іранських Мов» є ігнорування прогресивного доробку Ю. Покорни, та його послідовників.[3]

Отже автор пропонує дещо іншу, більш поширену та прийнятну у колі англомовних науковців реконструкцію, додатково посилаючись (окрім власне Ю. Покорни[4]) на М. Майргофера.[5]

Приголосні Губні Зубні
чи
Ясенні
Палаталі-
зовані
чи
Заясенні
Задньоязикові Глоткові
зімкнені огубленні
Проривні глухі *p *t *k
дзвінкі *b *d *g
Африкати глухі
дзвінкі
Фрикативи *f *x (*kh) *h; *H
Сибілянти глухі *s
дзвінкі *z *ž(?)
Сонорні (плавні)
Носові Ротичні (дрижачі) Бокові
*m, *n *r *l (?)
Напівголосні *i̯ ; *ṷ
Голосні Короткі Довгі
Передні Задні
Високі *i *u
Низькі *a

Окремо звернуто увагу на наступне:

  • донедавна та наразі розглядаються як сполучення *iH та *uH відповідно;
  • корінь не може починатися з голосної або *r;
  • усі варіанти аблауту підпорядковані певній системі (для повних *aC, подовжених *āC та нульових *øC, де C — приголосна (англ. consonant)) , враховуючи й такі приголосні, як *H, *i̯ та *ṷ;
  • дифтонги *au, *ai тощо слід розглядати як комбінацію двох фонем;
  • фонематичний статус та *l сумнівний.

Праіранські рефлекси праіндоіранської[6][ред.ред. код]

  1. пар. *p(ʰ), *t(ʰ), *k(ʰ) > пір. *f, *θ, *x;
  2. пар. *p, *t, *k > пір. *f, *θ, *x (у позиції
    перед приголосними)
    ;
  3. пар. *s > пір. *h, (за винятком позицій
    перед *p, *t, *k, *n та після *t)
    ;
  4. пар. *bʰ, *dʰ, *gʰ > пір. *b, *d, *g ;
  5. пар. *tˢt(ʰ) > пір. *st;
  6. пар. *dzd(ʰ) > пір. *zd;
  7. пар. *Ḥ > Ø (окрім анлауту);
  8. пар. *ps > пір. *fš
  9. пар. *bz > пір. *βž;
  10. пар. *ts, *ć > пір. ;
  11. пар. *j́ > пір. ;
  12. пар. *ćš > пір.
  13. пар. *(ć)sć > пір. ;
  14. пар. *śn- > пір. *sn-;
  15. пар. *-śn- > пір. *-šn-.

Примітки. Джерела. Посилання[ред.ред. код]

  1. наразі видано:
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 1 (a—ā). М. «Восточная литература», 2000.
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 2 (b—d). М. «Восточная литература» РАН, 2003.
    (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 3 (f—h). М. «Восточная литература», 2007.
    (рос.) Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 4 (i—k). М. «Восточная литература». 2011.
    (рос.) Эдельман Д. И.  Этимологический словарь иранских языков. Т. 5 (l—n). М. «Восточная литература».2015.
  2. (англ.) Johnny Cheung. Etymological Dictionary of the Iranian Verb. Brill. Leiden-Boston. 2007.
  3. англ. «Regrettably, they have ignored any progress in the research of Indo-European linguistics since Julius Pokorny.»
  4. (нім.) Julius Pokorny. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, 2 vols. Tübingen–Berne–Munich: A. Francke, 1957/1969 (1st edn.), 2005 (5th edn.).
  5. (нім.) Manfred Mayrhofer. Die Fortsetzung der indogermanischen Laryngale im Indo-Iranischen. Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2005.
  6. подано за:C. A. Cathcart. Iranian Dialectology and Dialectometry. University of California, Berkeley. 2015. (англ.)