Перейти до вмісту

Давньоісландська мова

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Давньоісландська мова
Norrœnt mál, Dǫnsk tunga
Поширена вІсландія
НосіїМертва
Писемністьруни, латиниця
Класифікаціяіндоєвропейські
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1non
ISO 639-2non
ISO 639-3non
IETFnon-IS Редагувати інформацію у Вікіданих

Давньоісландська, або староісландська мова (англ. Old Icelandic, нім. Altisländische Sprache) — один із західних діалектів давньоскандинавської мови[1], який використовувся у IX — XVI ст. скандинськими поселенцями в Ісландії, переважно вихідцями з Норвегії. До XII ст. використовувала рунічну писемність (молодший футарк), яку потім замінила латинська абетка на базі староанглійського алфафіту. У XIII — XIV ст. цією мовою були складені скандинавські епічні епоси, так звані ісландські саги — важливе джерело з історії доби вікінгів, і зокрема Русі. Згодом на основі староісландської виникла сучасна ісландська мова.

Староісландська мова часто використовується як синонім давньозахідноскандинавської або давньоскандинавської, оскільки значна частина середньовічної літератури Скандинавії збереглася староісландською мовою. Також вона порівняно із іншими діалектами найбільше зберегла архаїчних елементів давньоскандинавської мови.

Історія

[ред. | ред. код]

Давньоісландська мова є похідною від давньоскандинавського діалекту норвежців епохи вікінгів, які колонізували Ісландію з 870 року. Є кілька ірландських запозичень, оскільки багато ірландців були привезені вікінгами до Ісландії як раби.

Після прийняття християнства альтингом у 1000 році латинський алфавіт, ймовірно, був запроваджений невідомим автором так званого Першого граматичного трактату (у Молодшій Едді). Взимку 1117/1118 року вперше було кодифіковано найважливіші частини юридичного дискурсу, що належали до компетенції оратора (Hafliðaskrá). Тексти давньоісландською мовою збереглися з другої половини 12 століття.

Найдавніша давньоісландська мова приблизно до 1200 року практично не відрізняється від найдавнішої давньонорвезької. Навіть пізніше це можливо лише завдяки окремим особливостям, таким як втрата /h/ у початковому звуці перед приголосним у давньонорвезькій мові (наприклад, aisl. hlaupa проти anorw. laupa «бігти»). Оформилася в самостійну мову тільки в ХІІ — XV ст.

Фонетика

[ред. | ред. код]

Голосні. Дифтонги

[ред. | ред. код]

У староісландській мові існували короткі і довгі голосні, а також дифтонги. У стандартизованих текстах після ХІХ ст., а також деяких середньовічних рукописах, довгі голосні позначаються знаком акута (знаком гострого наголосу)[2]. Виняток — літери æ і œ[2], які завжди довгі.

  • Короткі: <a e ę i o u y ǫ ø>
  • Довгі: <á é æ í ó ú ý ǫ́ œ>
  • Дифтонги: <au ei ey>

У «Першому граматичному трактаті» ХІІ ст. наводяться голосні, записані латиною, й пояснення їхньої вимови[2]. Нижче у таблиці подані графеми голосних і дифтонгів староісландської; приблизна вимова цих знаків вказана символами Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА)[2].

Літера МФА Приклад Переклад Англ. Примітки
a [ɑ] land земля land
á [ɑː] láta дозволити let на 1250 р. злилося із ǫ́ [ɔː]; згодом позначало і [ɑː], і [ɔː][3].
e [e] gekk ходив went у ХІІІ ст. злилося з ę [ɛ][4]
é [eː] lét дозволив let (past)
ę [ɛ] męnn чоловіки men у інших діалектах давньосканднавської позначався літерою æ, а довгий звук — ǽ[4].
æ [æː] sær море sea також позначав довге ę [ɛː][4]
i [i] mikill великий great до ХІІ ст. у ненаголошеній позиції інколи замінювалося на e[5]; у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ɪ][4].
í [iː] líta глядіти look
o [o] sofa спати sleep до ХІІ ст. у ненаголошеній позиції інколи замінювалося на o[5]; у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ɔ][4].
ó [oː] fló полетів flew
u [u] una задоволений be content у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ʊ][4].
ú [uː] drúpa падати droop
y [y] kyn народ, рід race, kin наприкінці ХІІІ ст., ймовірно, почала переходити в i [i][3].
ý [yː] kýll сумка bag наприкінці ХІІІ ст., ймовірно, почала переходити в i [iː][3].
ǫ [ɔ] lǫnd землі lands у 2-й пол. ХІІІ ст. злилося з ø2 [œ][6]; у стандартизованій версії ХІХ ст. позначається ö
ǫ́ [ɔː] ǫ́ss бог god
ø1 [ø] kømr приходить comes у 2-й пол. ХІІІ ст. перейшло в e (kemr)[6].
œ [øː] rœða навернутися converse у 2-й пол. ХІІІ ст. перейшло в æ[6].
ø2 [œ] gøra робити make у стандартизованій версії ХІХ ст. позначається ö[6].
au / ǫu [ɔu] lauss загубити loose
ei / ęi [ɛi] bein кістка bone
ey / ęy [ɛy] leysa загубив loosen

Див. також

[ред. | ред. код]

Вищі категорії:

Давньоскандинавська культура:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gordon, Taylor 1957, p. 265, § 2, 3.
  2. ↑ а б в г Gordon, Taylor 1957, p. 266, § 5.
  3. ↑ а б в Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 8.
  4. ↑ а б в г д е Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 6.
  5. ↑ а б Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 9.
  6. ↑ а б в г Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 7.
  7. ↑ Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 10.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Підручники

  • Byock, Jesse. Viking Language: Learn Old Norse, Runes, and Icelandic Sagas. Jules William Press, 2013.
  • Gordon, Eric V.; Taylor, A. R. An Introduction to Old Norse. Oxford: Clarendon Press, 1927 (перевидання 1957).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давньоісландська_мова&oldid=45207063