Давньоісландська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давньоісландська мова
Norrœnt mál, Dǫnsk tunga
Поширена в Ісландія
Носії Мертва
Писемність руни, латиниця
Класифікація

індоєвропейські

Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 non
ISO 639-2 non
ISO 639-3 non

Давньоісландська, або староісландська мова (англ. Old Icelandic) — один із західних діалектів давньоскандинавської мови[1]. Використовувалася у IX — XVI ст. скандинськими поселенцями в Ісландії, переважно вихідцями з Норвегії. Протягом ХІІ — ХV ст. оформилася у самостійну мову. Порівняно із іншими діалектами найбільше зберегла архаїчних елементів давньоскандинавської мови. До XII ст. використовувала рунічну писемність (молодший футарк), яку потім замінила латинська абетка на базі староанглійського алфафіту. У XIII — XIV ст. цією мовою був складений епічний епос скандинавів, так звані ісландські саги — важливе джерело з історії доби вікінгів, і зокрема Русі. На основі староісландської виникла сучасна ісландська мова.

Фонетика[ред. | ред. код]

Голосні. Дифтонги[ред. | ред. код]

У староісландській мові існували короткі і довгі голосні, а також дифтонги. У стандартизованих текстах після ХІХ ст., а також деяких середньовічних рукописах, довгі голосні позначаються знаком акуту (знаком гострого наголосу)[2]. Виняток — літери æ і œ[2], які завжди довгі.

  • Короткі: <a e ę i o u y ǫ ø>
  • Довгі: <á é æ í ó ú ý ǫ́ œ>
  • Дифтонги: <au ei ey>

У «Першому граматичному трактаті» ХІІ ст. наводяться голосні, записані латиною, й пояснення їхньої вимови[2]. Нижче у таблиці подані графеми голосних і дифтонгів староісландської; приблизна вимова цих знаків вказана символами Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА)[2].

Літера МФА Приклад Переклад Англ. Примітки
a [ɑ] land земля land
á [ɑː] láta дозволити let на 1250 р. злилося із ǫ́ [ɔː]; згодом позначало і [ɑː], і [ɔː][3].
e [e] gekk ходив went у ХІІІ ст. злилося з ę [ɛ][4]
é [eː] lét дозволив let (past)
ę [ɛ] męnn чоловіки men у інших діалектах давньосканднавської позначався літерою æ, а довгий звук — ǽ[4].
æ [æː] sær море sea також позначав довге ę [ɛː][4]
i [i] mikill великий great до ХІІ ст. у ненаголошеній позиції інколи замінювалося на e[5]; у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ɪ][4].
í [iː] líta глядіти look
o [o] sofa спати sleep до ХІІ ст. у ненаголошеній позиції інколи замінювалося на o[5]; у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ɔ][4].
ó [oː] fló полетів flew
u [u] una задоволений be content у ХІІІ ст., ймовірно, перейшло в [ʊ][4].
ú [uː] drúpa падати droop
y [y] kyn народ, рід race, kin наприкінці ХІІІ ст., ймовірно, почала переходити в i [i][3].
ý [yː] kýll сумка bag наприкінці ХІІІ ст., ймовірно, почала переходити в i [iː][3].
ǫ [ɔ] lǫnd землі lands у 2-й пол. ХІІІ ст. злилося з ø2 [œ][6]; у стандартизованій версії ХІХ ст. позначається ö
ǫ́ [ɔː] ǫ́ss бог god
ø1 [ø] kømr приходить comes у 2-й пол. ХІІІ ст. перейшло в e (kemr)[6].
œ [øː] rœða навернутися converse у 2-й пол. ХІІІ ст. перейшло в æ[6].
ø2 [œ] gøra робити make у стандартизованій версії ХІХ ст. позначається ö[6].
au / ǫu [ɔu] lauss загубити loose
ei / ęi [ɛi] bein кістка bone
ey / ęy [ɛy] leysa загубив loosen

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gordon, Taylor 1957, p. 265, § 2, 3.
  2. а б в г Gordon, Taylor 1957, p. 266, § 5.
  3. а б в Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 8.
  4. а б в г д е Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 6.
  5. а б Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 9.
  6. а б в г Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 7.
  7. Gordon, Taylor 1957, p. 267, § 10.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Підручники[ред. | ред. код]

  • Byock, Jesse. Viking Language: Learn Old Norse, Runes, and Icelandic Sagas. Jules William Press, 2013.
  • Gordon, Eric V.; Taylor, A. R. An Introduction to Old Norse. Oxford: Clarendon Press, 1927 (перевидання 1957).

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давньоісландська мова