Національний заповідник «Давній Галич»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний заповідник
«Давній Галич»
Макет давнього Галича

Макет давнього Галича
Розташування: Україна Україна
Івано-Франківська область
Площа: 80 км²
Заснований: 1994

Національний заповідник «Давній Галич» — комплекс пам'яток історії та культури стародавнього Галича та Галицько-Волинської держави ХІІ-ХІІІ ст., більшість яких розташовані в межах сучасного села Крилос та міста Галич, Галицький район Івано-Франківської області. Площа заповідника — майже 80 км².

Заповідник створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 81 «Про державний історико-культурний заповідник у м. Галичі Івано-Франківської області» та указом Президента України від 11 жовтня 1994 року № 587/94 «Про національні заклади культури» і підпорядковано Міністерству культури та мистецтв України (нині — Міністерство культури та туризму).

Склад заповідника[ред.ред. код]

Ліворуч — церква Різдва Христового (XIV–XVI ст.)

В складі заповідника низка пам'яток загальнодержавного та світового значення, фундаменти 14 літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., понад 200 пам'яток археології, 18 природоохоронних об'єктів, органічно пов'язаних з пам'ятками історії та архітектури. Найвизначніші пам'ятки:

В місті Галич:

В селі Крилос:

В селі Шевченкове:

В селищі Більшівці:

До складу заповідника також належать три музеї:

Вибрані пам'ятки[ред.ред. код]

Галичина Могила

Галичина Могила[ред.ред. код]

В давньому літописі, який описує складні політичні події ХІІІ століття, цей курган називається «Галичиною Могилою». Михайло Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича, а перша згадка про місце пов'язана з боротьбою галицьких бояр і міського населення проти угрів 1206 року.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Церква Успіння Богородиці — сьогоднішня домінанта архітектурного ансамблю в Крилосі, зведена протягом 1584 — 1586 років, як єпископська катедра. Цей статус вона зберегла і до сьогодні.

Під час страшного турецько-татарського нападу у 1676 році храм було пограбовано, а більшість мешканців Крилоса вбито або взято в полон. Протягом 1699 — 1702 років церкву відбудували в стилі ренесанс. Крім того, владика Йосиф Шумлянський не тільки реставрував церкву, й збудував навколо неї оборонні укріплення, звів цегляні стіни, кутові вежі та в'їзну браму.

Фундамент Успенського собору[ред.ред. код]

Каплиця Святого Василія (XV ст.)

В центрі дитинця давньоруського Галича знаходився Успенський собор, який було побудовано у другій половині XII ст. в період князювання Ярослава Осмомисла. Це був один з найвеличніших храмів середньовічної Європи, за своїми масштабами в Київській Русі він поступався лише Софії Київській, від якої він був нижчим всього на 1,5 метра, і Десятинній церкви в Києві. Його розміри становили 35,5 х 37,5 метрів.

До наших днів дійшли лише фундаменти Успенського собору, які у 1936 році відкрив археолог Я. Пастернак. Наступного року в притворі храму був винайдений кам'яних саркофаг з рештками, ймовірно, князя Ярослава Осмомисла — засновника храму.

У XV ст. в південно-західному куту фундаментів Успенського собору збудовано каплицю Святого Василія, яка дійшла до наших днів.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]