Дадакалівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дадакалівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Власівська сільська рада
Код КОАТУУ 5321381603
Основні дані
Населення 26
Площа 0,775 км²
Густота населення 33,55 осіб/км²
Поштовий індекс 38105
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 50°09′44″ пн. ш. 34°17′15″ сх. д. / 50.16222° пн. ш. 34.28750° сх. д. / 50.16222; 34.28750Координати: 50°09′44″ пн. ш. 34°17′15″ сх. д. / 50.16222° пн. ш. 34.28750° сх. д. / 50.16222; 34.28750
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Місцева влада
Адреса ради 38105, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Власівка , тел. 9-61-42
Карта
Дадакалівка. Карта розташування: Україна
Дадакалівка
Дадакалівка
Дадакалівка. Карта розташування: Полтавська область
Дадакалівка
Дадакалівка
Дадакалівка. Карта розташування: Зіньківський район
Дадакалівка
Дадакалівка

Дадака́лівка — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 26 осіб. Орган місцевого самоврядування — Власівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Дадакалівка знаходиться на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Власівка, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Троянівка. До села примикає лісовий масив (сосна).

Походження назви[ред. | ред. код]

За легендою, перших поселенців, людей з Поділля, привів на цю землю юний мандрівник. Дорога була довгою, тому, щоб розважати переселенців, хлопець постійно розповідав легенди. За це його прозвали Дадакалом (від подільського діалекту «дадакати» — тобто багато розмовляти), а землю, на яку привів мандрівник — Дадакалівкою.[1]

Історичні відомості[ред. | ред. код]

1859 року у власницькому хуторі налічувалось 5 дворів, мешкало 38 осіб (15 чоловічої статі та 23 — жіночої).[2]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 7 жителів села, що загинули від голоду.[3] Місцевий житель Василь Гай (1918 р.н.) так згадує про події:

« В той час я був підлітком, якраз ходив до школи — шостої кляси — міста Зіньків, 32-го року. Пам'ятаю одного разу, коли нахлинуло нещастя на наше село Власівка і хутір Дадакалівка і Бочанківка. Бачу іде багато підвозок, а коло них уся управа і активісти нашого села. Оказалось, що вони їдуть викачувати з нашого села хліб. Я всіх їх знав і собі уважав, підслухав — до кого вони їдуть? Сказалося, що вони наш двір, вони мають у плані.

Ми пережили голод дуже тяжко з допомогою […] Я переживав у своєї найстаршої сестри і за неї ходив на роботу. Далі — батько засуджений був у 33-му році. Як засуджений? За те, що не схотів мій батько іти і викачувати хліб. Моя родина є бідна, до приходу совєтської власті не мали землі.[4]

»

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дадакалівка. Легенда Полтавщини
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. Голодомор очима очевидців