Дада Маравілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Дада Маравілья
Dada maravilha.jpg
Особові дані
Повне ім'я Даріо Жозе дос Сантос
Народження 4 березня 1943(1943-03-04) (75 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1967–1968 Бразилія «Кампу Гранді»  ? (?)
1968–1972 Бразилія «Атлетіко Мінейру»  ? (33)
1973–1974 Бразилія «Фламенго» 32 (8)
1974 Бразилія «Атлетіко Мінейру»  ? (?)
1975–1976 Бразилія «Спорт Ресіфі»  ? (12)
1976–1977 Бразилія «Інтернасьйонал»  ? (16)
1977–1978 Бразилія «Понте-Прета»  ? (6)
1978–1979 Бразилія «Атлетіко Мінейру»  ? (?)
1978 Бразилія «Пайсанду» (Белен)  ? (?)
1980 Бразилія «Наутіко Капібарібе»  ? (?)
1981 Бразилія «Санта-Круж»  ? (?)
1981–1982 Бразилія «Баїя»  ? (?)
1983 Бразилія «Гояс»  ? (?)
1983–1984 Бразилія «Корітіба»  ? (?)
1984 Бразилія «Ріо-Негро»  ? (?)
1984–1985 Бразилія «Насьонал» (Манаус)  ? (?)
1985 Бразилія «XV ді Новембро»  ? (?)
1986 Бразилія «Атлетіко Доураденсе» ? (?)
1986 Бразилія «Комершиал СП» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1970–1973 Бразилія Бразилія 7 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дада Маравілья (порт. Dadá Maravilha, нар. 4 березня 1943, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника.

Стоїть на третьому місці в історії бразильського футболу слідом за Пеле і Ромаріо: у 926 матчах забив 549 м'ячів (у тому числі 211 голів у 254 матчах за «Атлетіко Мінейру», другий результат в історії клубу[1]). Рекордсмен за кількістю голів, забитих за один матч чемпіонату Бразилії: у 1976 році Дада забив 10 м'ячів у зустрічі з «Санто-Амаро»[2]. Дворазовий чемпіон Бразилії. Відомий своєю швидкістю — пробігав 100 метрів за 9,9 секунди. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Даріо народився в бідній сім'ї в передмісті Ріо-де-Жанейро, Марешал Ермес. Його батько, Жуан Жозе дос Сантос, працював електриком, а мати, Метрополітана Баррос, була домогосподаркою. У 1951 році в родині сталося нещастя: мати загинула в пожежі, а Даріо разом з братами Маріо і Аноніо Жорже потрапив до дитячого будинку.

Грати він почав у 1965 році в скромній молодіжній команді клубу «Кампу Гранді», де юного спортсмена примітив великий клуб — «Атлетіко Мінейру», який у 1968 році підписав з ним контракт. В 1971 році допоміг «Атлетіко» виграти чемпіонат Бразилії.

У 1973 році Маравілья перейшов до іншого великого бразильського клубу «Фламенго», але наступного року повернувся в «Атлетіко».

У 1976 році, виступаючи за «Спорт Ресіфі», Даріо виграв чемпіонат штату Пернамбукано. А потім перейшов в «Інтернасьйонал». Угода з покупкою Даріо була однією з найбільших в історії бразильського футболу, але на відміну від зірок того «Інтера», Фалькао, Еліас Фігероа, Пауло Сезар Кажу і Валдоміро, Даріо засуджувався як гравець, що гальмує гру, але поступово Даріо став одним з головних бомбардирів клубу, найбільше забивши в чемпіонаті 1976 року, включаючи перший фінальний матч.

Наступний сезон у Даріо не вийшов — він захворів на пневмонію і більшу частину сезону лікувався. Він повернувся в «Атлетіко Мінейру», але без особливого успіху, і його кар'єра пішла на спад. Згодом Даріо грав у командах набагато нижчих класом, ніж раніше, поки не закінчив кар'єру в клубі «Комершиал СП».

Виступи за збірну[ред.ред. код]

Майстерність і клас юного Даріо стали настільки очевидними, що Еміліу Гаррастазу, президент країни, попросив тренера збірної Маріо Загалло, щоб Даріо приєднався до національної збірної Бразилії[3]. Хоча більшу частину чемпіонату світу 1970 року в Мексиці Даріо провів на лаві запасних, він все ж став чемпіоном світу.

Протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

Особисті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]