Дажбог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
М. Пресняков. Дажбог. 1998.

Дажбог — сонячне божество у східних слов'ян. У південних слов'ян — Божич. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу («наділитель», також «доля», «щастя», «майно»). Називаючи наших пращурів «Дажбожими онуками», автор «Слова о полку Ігоревім» виокремлює Дажбога як верховне божество, під всемогутньою силою якого було все небо — найвища цитадель Всесвіту.

Зображення Дажбога було в пантеоні князя Володимира на Старокиївській горі. Вважався родоначальником руського народу, у «Слові о полку Ігоревім» русичі звуться його внуками: «Погибашетъ жизнь Даждьбожа внука». В Іпатіївському списку зазначено: «Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог».

Дажбог вважався подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною. Функції Дажбога перейшли до Св. Миколи. Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог — верховний бог прадавніх українців — «відімкнув» землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами.

Дажбог у сучасному мистецтві[ред.ред. код]

В Астрахані 10 квітня 2016 року в особливо шанованому місці на території міста місцевими рідновірами був встановлений ідол Дажбога[1]. 12 квітня 2016 року з'явилася інформація про спаплюженя ідола і знищення всієї прилеглої території[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. В Астрахані був встановлений ідол Дажбога. vk.com (Русский). Процитовано 2016-05-26. 
  2. В Астрахані спаплюжили ідол Дажбога. vk.com (Русский). Процитовано 2016-05-26. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Самодіва Це незавершена стаття зі слов'янської міфології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.