Даймон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Даймон, також Деймон (від грец. δαίμων — «божественне»)[1][2] — латинізована форма грецького слова δαίμων, що використовується на позначення демонів у давньогрецькій релігії, міфології, та філософії[3].

Даймон як філософське поняття означає здатність окремих людей (які були порадниками) знаходити раціональні та взаємовигідні рішення. Зустрічається насамперед у Сократа і в діалогах Платона, зокрема у Бенкеті[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Delahunty, Andrew (23 жовтня 2008). From Bonbon to Cha-cha: Oxford Dictionary of Foreign Words and Phrases (англ.). OUP Oxford. ISBN 978-0-19-954369-4. 
  2. Cresswell, Julia (2014). Little Oxford Dictionary of Word Origins (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-968363-5. 
  3. δαίμων [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.] в словнику Liddell & Scott. A Greek-English Lexicon. [Архівовано 20 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  4. Walter Burkert, Greek Religion 1985; E. Rexine, Daimon in Classical Greek literature 1985, pp 179-81,

Джерела[ред. | ред. код]

  • Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 2006. — 208 с.