Далай-лама VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Далай-лама VII
7DalaiLama.jpg
Народився 3 вересня 1708(1708-09-03)[1][2]
Літангd, Сичуань[d], Династія Цін
Помер 22 березня 1757(1757-03-22)[2] (48 років) або 1758[1]
Лхаса, КНР
Країна невідомо[3]
Національність тибетці
Діяльність політик, письменник
Вчителі Pelden Drakpad[4], Lozang Tenpé Gyaltsend[4], Lobzang Dargyed[4], Ngam Ring Khenpo Kalzang Trinléd[4], Lobsang Yeshe, Fifth Panchen Lamad[4], Lozang Tenpé Gyaltsend[4] і Ngawang Chokdend[4]
Відомі учні Kelzang Tubten Jigmed[4], Ngawang Tshülthrimd[4], Longdol Lama Ngawang Lobzangd[4], Lozang Khedrubd[4], Kelzang Pema Wangchukd[4], Ngawang Jampad[4], Samten Puntsokd[4], Jikme Yeshe Drakpad[4], Lobsang Palden Yeshe, 6th Panchen Lamad[4], Tagphu Lobsang Tenpe Gyeltshend[4], Kunzang Tsewang Pema Tendzind[4], Gyurme Tekchok Tendzind[4], Lobzang Khechokd[4], Nyi Drak Wönpo Pema Jikmed[4], Dar Khen Gelong Kalzang Yöntend[4], Lobzang Tendzin Chokyi Wangchukd[4], Jetsün Lozang Nyendrakd[4], Dzong Kar Chungwa Lungtok Terchen Tenpé Nyimad[4], Ngawang Trinle Pelzangd[4], Nyitul 02d[4], Lozang Tukjéd[4], Lobzang Tubten Gelek Gyeltsend[4], Jadral Ngawang Döndrubd[4], Drak Lung Ngawang Khedrub Gyatsod[4], Mingyur Peldrond[4], Yongdzin Lozang Zöpad[4], Ngawang Tubten Wangchukd[4], Lobzang Samtend[4], Konchok Jigme Wangpod[4], Lobzang Chodard[4], Lobzang Wangchukd[4], Ka Gyurwa Lozang Nyimad[4], Drub Khang Lozang Tsultrimd[4], Tsé Ten Lha Rampad[4] і Ngawang Trinléd[4]
Знання мов Тибетська[3]
Посада Далай-лама
Конфесія Тибетський буддизм і Rimé movementd
Рід Sampo familyd
Батько Sonam Dargyed
Брати, сестри Kunga Tendzind

Далай-лама VII (170822 березня 1757) — 7-й Далай-лама в 17151757 роках, поет, вчений.

Життєпис[ред. | ред. код]

Належав до роду Сампо. Син Соднама Дарг'є. Народився 1708 року в Літанзі (тепер Гарцзе-Тибетська автономна префектура), отримавши ім'я Келсанг Г'яцо. Він був визнаний тайши Даші-Батуром і Цеван Дандзін переродженням Далай-лами VI на підставі вірша останнього, в якому той «натякав», що повернеться в Літан. Натомість хошутський хан Лхавзан оголосив новим Далай-ламою Нгаван Еше Г'яцо новим Далай-ламою VI. Цей вибір визнав Панчен-лама V (Лобсан Еше Пелсанпо) й цінський імператор Кансі. Проте більшість тибетського духівництва відкинуло таке «обрання». 1709 року за наказом імператора Нгавану Еше Г'яцо було надано печатку Далай-лами VI.

1715 року цінський уряд визнав Келсанга Г'яцо справжнім Далай-ламою. Його висвячення відбулося в монастирі Кумбум під керівництвом Нгавангом Лобсангом Тенпай Г'ялценом. Цим було створено привід для цінського втручання у справи Тибету. 1717 року до Тибету вдерлося джунгарське військо на чолі із Церін Дондупом, яке повалило Лхавзан-хана, створивши власний уряд на чолі із сакйонгом (намісником) Тагцепою.

У 1720 році цінське військо задопомогою загонів кукунорських хошутів та знаті з Цангу і Нгарі зумів вибити джунгарів з Тибету. Втім спочатку керував військовий уряд на чолі із китайцем Ян Сінєм, а потім — калони (міністри) під орудою Ханченне Сонам Г'ялпо. Влада Далай-лама VII виявилася обмеженою. 1721 року прийняв чернечі обітниці. 1724 року звертавсядо цінського війського намісника в Цінхаї — Нянь Ген'яо щодо більш м'якого ставлення до заколотника Лобсан Тенцзіна (сестра Далай-лами була дружиною останнього, а старший брат — Ченлей — пошлюбив небогу Лобсан Тенцзіна). 1726 року прийняв обітниці Гелонг (головні обітниці) від Панчен-лами V.

1727 року він через свого батька підтримав заколот молодших калонів Нгафона Дордже Г'ялпо (був роду зі спорідненого роду Сампо), Лумпане Таші Г'ялпо (був тестем батька Далай-лами) і Чараба Лодро Г'ялпо проти Ханченне, якого було вбито. Втім Полане Сонам Топге, калон з Цангу зібрав потужне військо, зяким завдав поразки союзникам Далай-лами VII. Невдовзі до Тибету прибули цінські війська. Того ж року Далай-ламу було відправлено у засланння на батьківщину до Літану (монастиря Гартар). Щоб зменшити значення заслання 1729 року батько Далай-лами отримав титул фугогуна (князя 6-го ступеню).

Протягом 20 років займався лише питаннями релігії та піклувався про зведення буддійських монастирів, незважаючи на те, що 1735 року отримав дозвіл повернутися до Лхаси. 1739 року дозволив в Тибеті роботу католицької місії на чолі з Франческо Орацио делла Пенною. Місія домоглася певного успіху. Далай-лама виявив до неї інтерес, і до її ліквідації в 1745 році встиг взяти участь в диспуті з делла Пенною і навіть обмінятися листами з папою римським Климентом XII.

У 1751 році внаслідок розкриття змови міванга Г'юрме Намг'яла та придушення подальшого повстання його прихильників відповідно до «Положення про ліквідацію наслідків бунту в Тибет у 13 статтях» (відоме як «Тибетське уложення») утворюється кашаг (уряд) у складі 4 калонів (міністрів), підпорядкованих Далай-ламі VII. Разом з тим їх контролювали 2 амбаня, призначених цінським урядом. Далай-лами отримали духовне і цивільне управління в Тибеті з певною автономією.

1753 року заснував палацовий комплекс Норбулінга в Лхасі та створив школу Це в палаці Потала. Тогож року змусив Джаяпракаша Маллу, раджу Катманду, надсилати до Тибету повновісні монети-мохари в обмін на срібні злитки, що відправлялися з Тибету. Помер Далай-лама VII 1757 року.

Творчість[ред. | ред. код]

З дитинства уславився своєю здатністю спонтанно складати вірші, що переважно були присвячені духовним питанням. Він був великим ученим і написав багато книг, особливо про тантру.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Richardson, Hugh E., Tibet and its History, Shambhala, Boston & London (1984). ISBN 0-87773-376-7.
  • Sheel, R.N. Rahul, The Institution of the Dalai Lama, in: The Tibet Journal Vol. XIV, No. 3, (Autumn, 1989), p. 30.
  • Mullin, Glenn H. (2001). The Fourteen Dalai Lamas: A Sacred Legacy of Reincarnation. Clear Light Publishers. Santa Fe, New Mexico. ISBN 1-57416-092-3.