Даланг (лялькар)
Даланг (яван. ꦝꦭꦁ, трансліт. dhalang[1]; індонез. dalang) — ляльковик[en] в індонезійському театрі тіней ваянг. У 2003 році ЮНЕСКО визнало театр ваянг у список шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства[2].
На виконанні вистави Ваянг даланг сидить за ширмою-екраном, яка виготовлена з білої бавовни та натягнута на дерев'яну раму. Над його головою, на балках, прикріплених до верхньої частини ширми, звисає лампа, яка створює тіні на ширмі-екрані. Даланг для створення вистави використовує плоскі ляльки, що зроблені з дерева та мають стрижні для керування ними. Перед далангом знаходиться умовна сцена зі стовбура бананового дерева, в який можна засовувати загострені стрижні ляльок, щоб утримувати їх у положенні під час вистави. Ліворуч від нього знаходиться скриня для ляльок, а праворуч від нього знаходиться кришка скрині для ляльок, на якій лежать ляльки для вистави.[3]
Окрім руху ляльок та промовляння їхніх реплік, даланг також може виконувати музичне супроводження вистави завдяки невеликому гамелану. Це робиться головним чином за допомогою гри на кепраку, ударному ідіофоні, що складається з декількох бронзових або залізних пластин, скріплених нитками. Даланг грає на кепраку невеликою киянкою, що тримається між пальцями правої ноги.[4] Тож музику вистави може вихонути окремий гамелан, який розташовний позаду даланга.
Мистецтво лялькового театру в Індонезії традиційно передавалось з покоління до поколінь в межах однієї родини, а даланги утворювали своєрідну неформальну касту в яванському суспільстві. Жінки з цих родин традиційно були досвідченими виконавицями на гендері для музичного супроводу вистави театру тіней Ваянг. Синів даланґів приблизно у віці 13 років віддавали в учні до іншого даланґа. Спочатку навчання включало допомогу в налаштуванні екрана перед виставою, проведення денної вистави перед головною, що тривала цілу ніч. Раніше учень часто одружувався з дочкою свого вчителя, яку мати навчила грати в жанрі гендер. [3]Соціальні аспекти касти даланг описані в книзі Вікторії Клари ван Грюнендаль «Даланг за ваянгом»[5].
Значна частина традиційного навчання дхалангів обов'язково проходила у формі практичного навчання з проведення вистав, а також певною кількістю духовної підготовки. Майбутні даланги повинні були проводити медитацію та аскетичні вправи, які включали нічну медитацію голими та зануреними у воду по шию[6]. Такі практики вважалися важливими та тренували витривалість, яка необхідна для витримання сидіння на ширмою під час довгих вистав. Ще одним аскетичним елементом є те, що даланги ніколи не їдять під час проведення вистав.
Сучасних далангів навчають у спеціалізованих школах по стандартизованій програмі, наприклад в Індонезійському інститут мистецтв у Джок'якарті[7]. Навчання далангів поділяється на три основні напрямки — музику, вокал та лялькарство. Музичний напрямок охоплює навички висловлювання гамелана і спів пісень, вокальний напрямок включає декламацію текстів та імпровізацію діалогів, що демонструють досконале володіння яванською лінгвістичною етикою. Напрямок лялькового мистецтва передбачає отримання навичок складної системи рухів і положень ляльок.[8][9]
- ↑ Robson & Wibisono (2002:180)
- ↑ Wayang puppet theatre - UNESCO Intangible Cultural Heritage. ich.unesco.org (англ.). Процитовано 7 листопада 2025.
- ↑ а б Mudjanattistomo (1977)
- ↑ Putra, Ign Nuryanta; Prasetya, Hanggar B.; Sunyata - (15 грудня 2014). Keprakan dalam Pertunjukan Wayang Gaya Yogyakarta: Studi Kasus Pementasan Ki Hadi Sugito. Resital: Jurnal Seni Pertunjukan (англ.). 15 (2): 190—201. doi:10.24821/resital.v15i2.853. ISSN 2338-6770.
- ↑ Groenendael, Clara van (1985). The dalang behind the wayang (англ.). De Gruyter Mouton. ISBN 978-3-11-154348-2.
- ↑ Robson & Wibisono (2002:411)
- ↑ Indonesia Institute of the Arts, Yogyakarta. iti-apb.sta.edu.cn. Процитовано 7 листопада 2025.
- ↑ Robson & Wibisono (2002:640)
- ↑ Robson & Wibisono (2002:332)
- Keeler, Ward (1987). ''Javanese Shadow Plays, Javanese Selves''. Princeton University Press.
- Keeler, Ward (1992). ''Javanese Shadow Puppets''. OUP.
- Long, Roger (1982). ''Javanese shadow theatre: Movement and characterization in Ngayogyakarta wayang kulit''. Umi Research Press.
- Mudjanattistomo (1977). ''Pedhalangan Ngayogyakarta''. Yogyakarta, Yayasan Habirandha (Habirandha Foundation)
- Stuart O. Robson, Singgih Wibisono. Javanese English Dictionary. Publisher, Periplus Editions (HK) Limited, 2002. ISBN, 079460000X
- Сторінка NIU про даланґ. [Архівовано 2006-03-06 у Wayback Machine.]
- Сторінка Joglosemar wayang