Перейти до вмісту

Дальський Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

[1]

НЕСТЕРЕ́НКО Володимир Михайлович (17. 10. 1937, с. Олександрівка, нині Мелітоп. р-ну Запоріз. обл. — 31. 03. 2014, Івано-Франківськ) — режисер, драматург, педагог. Народний артист України (1999). Літ.-мист. премії ім. М. Ірчана (1982) та ім. В. Смоляка (2004). Закін. Харків. ін­ститут мистецтв (1967; викл. О. Скибневський). Від­тоді (до 1986, з пере­­р­вою) — реж. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка; 1971–73 — гол. реж. Закарп. укр. муз.-драм. театру (Ужгород); 1986–88 — худож. кер., реж.-по­становник Івано-Фр. філармонії. Від 1988 — організатор, худож. кер. Театру фольклору, нар. свят і видовищ, за сумісництвом викладав у Прикарп. університеті (Івано-Франківськ). Автор навч.-метод. посібника «Тридцять сім сходинок до Парнасу» (Ів.-Ф., 2012).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 квітня (5 травня) 1912 року в місті Нікополі (нині Дніпропетровської області, Україна). В 1930–1932 роках навчався у Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка.

Працював:

Знімався в кіно з 1958 року. Був членом Спілок кінематографістів і театральних діячів України.

Могила Володимира Дальського

Жив у Києві, де і помер 15 травня 1998 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Меморіальна дошка на честь Володимира Михайловича Дальського на вул. Хрещатик, 25 у Києві

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]

Театральні ролі:

Грав у фільмах:

  1. «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957, Бутильченко),
  2. «НП. Надзвичайна подія» (1958, Фан),
  3. «Іванна» (1959, Дітц),
  4. «Веселка» (1959, Кряж),
  5. «Кров людська — не водиця» (1960, Бараболя),
  6. «Летючий корабель» (1960, Ох),
  7. «Артист із Коханівки» (1961),
  8. «Дмитро Горицвіт» (1961),
  9. «Закон Антарктиди» (епіз.),
  10. «З днем народження» (1962, начальник цеху),
  11. «Ми, двоє чоловіків» (епіз.),
  12. «Рибки захотілось» (1963, епіз.),
  13. «У мертвій петлі» (1963, Фріко),
  14. «Люди не все знають» (1964),
  15. «Гадюка» (1965),
  16. «Загибель ескадри» (епіз.),
  17. «Ескадра повертає на Захід» (1965, Хомяков),
  18. «На самоті з ніччю» (1966, епіз.),
  19. «Тиха Одеса» (1967, Нечипоренко),
  20. «Севастополь» (1970) та ін.

Автор книги спогадів «Театральними шляхами.» Київ, 1981.

Джерела та література

[ред. | ред. код]