Дамін Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Дамін
Oleksandr Damin.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олександр Миколайович Дамін
Народження 28 серпня 1952(1952-08-28) (67 років)
  Комсомольськ-на-Амурі, СРСР
Зріст 169 см
Вага 66 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1969—1976 СРСР «Динамо» К 60 (2)
1977—1978 СРСР «Зеніт» 46 (5)
1979 СРСР «Чорноморець» 23 (0)
1980 СРСР «Колос» Н 39 (3)
1981—1982 СРСР «Дніпро» Д 61 (2)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олекса́ндр Да́мін (нар. 28 серпня 1952, Комсомольськ-на-Амурі, СРСР) — колишній радянський футболіст, захисник, півзахисник. Майстер спорту (1972).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Комсомольську-на-Амурі, куди його матір поїхала слідом за чоловіком, однак сімейне життя не склалося і у 1954 вона разом з Олександром повернулася до Києва. Як і більшість дітлахів влітку ганяв м'яча, а зимою катався на лижах. Саме з лиж і розпочалося серйозне знайомство Олександра зі спортом. Хлопця помітила Олена Крутилова, що працювала у товаристві «Динамо» та запросила до секції лижного спорту. Проте навесні футбол знову нагадав про себе, заманивши Даміна у свої тенета. Наставниками юного футболіста стали Віталій Голубєв та Олександр Леонідов. Трохи згодом, коли перед хлопцем постав вибір — лижі чи футбол, він не вагаючись вибрав шкіряний м'яч. У динамівській спортшколі займався в одній групі з Блохіним, Кондратовим та Зуєвим, разом з якими і потрапив до лав першої команди.

У основному складі Дамін дебютував 1 червня 1970 року у кубковому матчі проти «Зорі», однак здобути постійне місце на полі виявилося не так вже й легко — для цього знадобилося більше двох сезонів. Проте після вдалого в індивідуальному плані 1973 року Олександра чекало гірке розчарування — вже у другому матчі сезону 1974 проти «Шахтаря» він отримав складну травму меніску ті пропустив майже увесь сезон.
Повернувшись на поле вже у наступному році, Дамін так і не зміг відвоювати місце серед найкращих одинадцяти футболістів, задовольняючись лише епізодичними появами на полі. Проте він зробив свій вагомий внесок у здобуття киянами Суперкубка Європи[1]. Наступний сезон теж мало що змінив у положенні захисника в команді, тож Лобановський відпустив Даміна влітку 1976, щоб той міг отримати належну ігрову практику.

Незважаючи на певні проблеми, що виникли після переходу в «Зеніт» та пропущені півроку, Олександр провів два чудові сезони у складі ленінградської команди, однак у 1979 керівництво клубу вирішило робити ставку на молодих вихованців клубу і Дамін перебрався до «Чорноморця», де в нього не склалися відносини з головним тренером, через що сезон 1980 Олександр розпочав вже в нікопольському «Колосі».

У Нікополі Даміну пощастило співпрацювати з двома чудовими тренерами — Ємцем та Жиздиком, які два сезони потому забрали досвідченого захисника з собою у «Дніпро».

Однак автомобільна аварія, що сталася 1982 року, поклала кінець кар'єрі Даміна у великому футболі, хоча, за його ж словами, він відбувся легким переляком.

Після завершення активних виступів доволі довго працював тренером команди СК «Станкозавод» (Київ), потім став тренером-селекціонером рідного «Динамо».

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні трофеї
Індивідуальні досягнення
  • Майстер спорту (1972)
  • До списку 33-х найкращих гравців чемпіонату СРСР потрапив один раз: № 3 (1975)
Державні нагороди

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружився у 1975 році. Має доньку Світлану та сина Олександра. Син також став футболістом, виступав за київську «Оболонь», деякий час грав у Молдові, але врешті-решт знову повернувся до України.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю