Дамін Олександр Миколайович
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Миколайович Дамін | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 28 серпня 1952 (71 рік) | |||||||||||||||||||||||||
| Комсомольськ-на-Амурі, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 169 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 66 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Захисник, півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Звання |
 | |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
Олекса́ндр Да́мін (нар. 28 серпня 1952, Комсомольськ-на-Амурі, СРСР) — колишній радянський футболіст, захисник, півзахисник. Майстер спорту (1972).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Комсомольську-на-Амурі, куди його матір поїхала слідом за чоловіком, однак сімейне життя не склалося і у 1954 вона разом з Олександром повернулася до Києва. Як і більшість дітлахів влітку ганяв м'яча, а зимою катався на лижах. Саме з лиж і розпочалося серйозне знайомство Олександра зі спортом. Хлопця помітила Олена Крутилова, що працювала у товаристві «Динамо» та запросила до секції лижного спорту. Проте навесні футбол знову нагадав про себе, заманивши Даміна у свої тенета. Наставниками юного футболіста стали Віталій Голубєв та Олександр Леонідов. Трохи згодом, коли перед хлопцем постав вибір — лижі чи футбол, він не вагаючись вибрав шкіряний м'яч. У динамівській спортшколі займався в одній групі з Блохіним, Кондратовим та Зуєвим, разом з якими і потрапив до лав першої команди.
У основному складі Дамін дебютував 1 червня 1970 року у кубковому матчі проти «Зорі», однак здобути постійне місце на полі виявилося не так вже й легко — для цього знадобилося більше двох сезонів. Проте після вдалого в індивідуальному плані 1973 року Олександра чекало гірке розчарування — вже у другому матчі сезону 1974 проти «Шахтаря» він зазнав складної травми меніску й пропустив майже весь сезон.
Повернувшись на поле вже наступного року, Дамін так і не зміг відвоювати місце серед найкращих одинадцяти футболістів, задовольняючись лише епізодичними появами на полі. Проте він зробив свій вагомий внесок у здобуття киянами Суперкубка Європи[1]. Наступний сезон теж мало що змінив у становищі захисника в команді, тож Лобановський відпустив Даміна влітку 1976, щоб той міг дістати належну ігрову практику.
Незважаючи на певні проблеми, що виникли після переходу в «Зеніт» та пропущені півроку, Олександр провів два чудові сезони у складі ленінградської команди, однак у 1979 керівництво клубу вирішило робити ставку на молодих вихованців клубу і Дамін перебрався до «Чорноморця», де в нього не склалися відносини з головним тренером, через що сезон 1980 Олександр розпочав вже в нікопольському «Колосі».
У Нікополі Даміну пощастило співпрацювати з двома чудовими тренерами — Ємцем та Жиздиком, які два сезони потому забрали досвідченого захисника з собою у «Дніпро».
Однак автомобільна аварія, що сталася 1982 року, поклала кінець кар'єрі Даміна у великому футболі, хоча, за його ж словами, він відбувся легким переляком.
Після завершення активних виступів доволі довго працював тренером команди СК «Станкозавод» (Київ), потім став тренером-селекціонером рідного «Динамо».
Досягнення[ред. | ред. код]
- Командні трофеї
- Чемпіон СРСР (1975)
- Брав участь у чемпіонському сезоні 1974, однак провів всього два матчі.
- Фіналіст кубка СРСР 1973
- Дворазовий срібний призер чемпіонату СРСР (1972,1973)
- Володар Суперкубка УЄФА (1975)
- Індивідуальні досягнення
- Майстер спорту (1972)
- Володар призу журналу Зміна " для кращого новачка" - 1972
- До списку 33-х найкращих гравців чемпіонату СРСР потрапив один раз: № 3 (1975)
- Державні нагороди
- Орден «За заслуги» ІІ[2] (2020) і ІІІ ст. (2015)[3]
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружився у 1975 році. Має доньку Світлану та сина Олександра. Син також став футболістом, виступав за київську «Оболонь», деякий час грав у Молдові, але врешті-решт знову повернувся до України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Динамо» — володар Суперкубка УЄФА 1975. Архів оригіналу за 3 листопада 2011. Процитовано 5 жовтня 2011.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства „Футбольний клуб «Динамо» Київ“»»
- ↑ Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
Посилання[ред. | ред. код]
- Статистика на КЛІСФ (рос.)
- Профіль гравця на КЛІСФ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль гравця на UkrSoccerHistory.com [Архівовано 22 липня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль гравця на сайті «Одеський футбол» [Архівовано 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю
- О.Дамін: У футбол в'їхав на лижах [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.), лютий 2007 р.
|
- Народились 28 серпня
- Народились 1952
- Майстри спорту СРСР
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Уродженці Комсомольська-на-Амурі
- Радянські футболісти
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)
- Футболісти «Чорноморця» (Одеса)
- Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)