Данилевський Григорій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данилевський Григорій Петрович
Данилевский Григорий Петрович
Г. П. Данилевський
Г. П. Данилевський
Дата народження 26.4.1829.14
Місце народження Данилівка
Дата смерті 18.12.1890.6
Місце смерті Санкт-Петербург
Громадянство (підданство) Romanov Flag.svg Російська імперія
Мова творів російська мова[1]
Рід діяльності письменник
публіцист
Жанр роман
Нагороди Уваровська премія
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Даниле́вський Григо́рій Петро́вич (рос. Данилевський Григорій Петрович; *14 (26) квітня 1829(18290426), с. Данилівка, Ізюмський повіт, Слобідсько-Українська губернія , тепер Харківська область — †6 (18) грудня 1890, Санкт-Петербург) — український російськомовний письменник і публіцист, чиновник, мандрівник, етнограф, історик, автор численних романів і наукових розвідок з минулого України. Член Харківівського стат. комітету (1863), Товариства шанувальників словесності при Московському університеті (1867), Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим (1868), Російського географічного товариства (1870).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селі Данилівка (Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії). Походив з козацько-старшинського роду. Син поміщика, колишнього офіцера П.Данилевського (1802—1838 або 1839) та його дружини Катерини (1810—1875), випускниці Харківського інституту шляхетних панянок, у дівоцтві Купчинової (за другим чоловіком — Іванчина-Писарєва).

До 1841 року здобував освіту вдома, потім — у Московському дворянському інституті, з 1846 — на камеральному відділенні юридичного факультету Петербурзького університету. Дебютував у журналістиці  («Иллюстрация», «Звездочка», «Ведомости Санкт-Петербургской городской полиции»).

4 травня (22 квітня) 1849 року арештований у справі петрашевців і замкнений до Петропавловської фортеці, проте 22(10) липня випущений через недоведеність звинувачень. Підпав під поліційний нагляд. Після закінчення навчання зі званням кандидата (1850) служив у Міністерстві народної освіти. Співробітничав із часописами різних напрямків. 1851 року надрукував поетичну збірку «Крымские стихотворения», познайомився з Миколою Гоголем, якого певною мірою наслідував, а в літературній полеміці 1852 року підтримав.

У 1850—1852 та 1854—56 роках навідував Україну, південь Росії. Видав збірку «Слобожане» (1854), умістивши в ній, зокрема, «Повесть о том, как казак побывал в Бахчисарае» (раніше обнародувану в місячнику «Современник», 1852, кн. 6). На основі даних, зібраних у відрядженнях од петербурзької археографічної комісії та морського міністерства виклав розвідки «Частные и общественные собрания старинных актов и исторических документов в Харьковской губернии», «Полтавская старина в отношении ко времени Петра Великого», «Суворовские бумаги, сохраненные в семействе бывшего его правителя дел Куриса», «Чумаки: Из путевых заметок 1856 г. о нравах и обычаях украинских чумаков», «Основьяненко» (остання разом із пізнішими біографіями В.Каразіна й Г.Сковороди, а також статтею «Харьковские народные школы (с 1732 по 1865 г.)» — у книзі «Украинская старина», виданій у Харкові 1866 і відзначеній Уваровською премією Петербурзької АН 1868). Виступав як драматург (п'єса «Пир у поэта Катулла»), прозаїк («Екатерина Великая на Днепре», «Хуторок близ Диканьки» тощо). Складав віршовані «Украинские сказки», котрі від 1853 витримали кілька видань. Перекладав Вольтера, В.Шекспіра з оригіналів, фольклорні твори — з української на російську.

1857 року, пішовши у відставку та взявши шлюб з Юлією Замятиною, оселився на Харківщині, мешкав переважно в селах Петровське та Катеринівка Зміївського повіту. Провадив археологічні розкопки. Обирався депутатом місцевого комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян, губернським гласним, почесним мировим суддею. За дорученням уряду інспектував школи. 1868 року — присяжний повірений Харківського судового округу. Ініціював будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

Подорожував за кордоном (1860), налагодив кореспонденцію до Вільної російської друкарні. Публіцистичні свої праці поширював і в легальній пресі (матеріали з сел. та нац. питань, а також мандрівні нотатки у петерб. часописах здебільшого підписував «А.Скавронский»). 1859 у газ. «Одесский вестник» надрукував нарис «Разбойник Гаркуша (Из преданий о Харьковской и Черниговской губерниях)». Автор низки соціальних романів і повістей, серед яких — «Село Сорокопановка» (1859), «Беглые в Новороссии» (1862), «Воля» (1863), «Новые места» (1867).

1869 року став на службу до МВС, од 1870 — помічник редактора, з 1881 — головний редактор газети «Правительственный вестник», із 1882 — член ради Головного управління в справах друку. З 1886 — таємний радник. У белетристиці значною мірою зосередився на творах історичного тематики, у тому числі «Потемкин на Дунае» (1876), «Уманская резня: Последние запорожцы» (1878), «Мирович» (1875—79), «На Индию при Петре I» (1879), «Княжна Тараканова» (1882), «Сожженная Москва» (1886), «Черный год» (1888—89). Був одним із фундаторів Харківського художньо-промислового музею. Кавалер орденів: Святого Станіслава 1-го ступеня (1881), Святої Анни 1-го ступеня (1883), Святого Володимира 2-го ступеня (1890).

Помер у місті Санкт-Петербург, похований у селі Пришиб (Зміївського повіту Харківської губернії). 1962 року в селі Данилівка йому споруджено пам'ятник. Бібліотека Данилевського (понад 3000 томів) зберігається в Харківській науковій бібліотеці ім. В.Короленка.

Автор історичних романів: «Мирович», «Княжна Тараканова», «Беглые в Новороссию», «Воля» та ін.

За мотивами однойменного оповідання письменника А. Бучма створив фільм «За стіною» (1928).

На честь цього літератора названо астероїд 3964 Данилевський.

Одним з нащадків письменника був знаний вчений-ентомолог, полтавчанин О. С. Данилевський.

Твори[ред.ред. код]

  • Збігці в Новоросії. Львів, 1892;
  • Нові землі. Львів, 1897;
  • Сочинения, т. 1—24. СПб., 1902;
  • Письма П.А. Плетневу, И.С. и С.Т. Аксакову. «Русская литература», 1979, № 4;
  • Письма к Я.П. Полонскому. В кн.: Ежегодник рукописного отдела Пушкинского Дома на 1978 г. Л., 1980.

Джерела[ред.ред. код]

  • П. Г. Усенко. Данилевський Григорій Петрович Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Українська радянська енциклопедія. Т. З. К., 1979. — С.237.
  • Авсеенко В.Г. Мирович. Исторический роман в трех частях Григория Данилевского. «Русский вестник», 1879, № 9;
  • Сокальский П. Поэзия труда и борьбы: По поводу 4-го полного издания «Сочинений Г.П.Данилевского». «Русская мысль», 1885, № 11–12;
  • Уманець М. [Комаров М.] Г.Данилевський (Посмертна згадка). «Зоря», 1891, ч. 1;
  • Трубачев С.С. Г.П. Данилевский. СПб., 1893;
  • Данилевский М.Г. Г.П. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке. Х., 1893;
  • Семевский В. Петрашевцы: Студенты Толстов и Г.П. Данилевский, мещанин П.Г. Шапошников, литератор Катенев и Б.И. Утин. «Голос минувшего», 1916, № 11;
  • Сидоров Н. О смерти Н.В. Гоголя: Неизданное письмо Г.П. Данилевского к О.М. Бодянскому. «Голос минувшего», 1919, № 1–4;
  • Христюк П. Україна доби селянської реформи в творах Г.П. Данилевського. «Літературний архів», 1930, кн. 1–2;
  • Свіясов Є.В. До історії написання праці Г.П. Данилевського «Основ’яненко». «Радянське літературознавство», 1980, № 12;
  • Свиясов Е.В. Г.П. Данилевский в литературно-общественном процессе конца 1840-х – начала 1860-х гг. Л., 1982. class=zdan_lit>
  • Авсеенко В.Г. Мирович. Исторический роман в трех частях Григория Данилевского. «Русский вестник», 1879, № 9;
  • Сокальский П. Поэзия труда и борьбы: По поводу 4-го полного издания «Сочинений Г.П.Данилевского». «Русская мысль», 1885, № 11–12;
  • Уманець М. [Комаров М.] Г.Данилевський (Посмертна згадка). «Зоря», 1891, ч. 1;
  • Трубачев С.С. Г.П. Данилевский. СПб., 1893;
  • Данилевский М.Г. Г.П. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке. Х., 1893;
  • Семевский В. Петрашевцы: Студенты Толстов и Г.П. Данилевский, мещанин П.Г. Шапошников, литератор Катенев и Б.И. Утин. «Голос минувшего», 1916, № 11;
  • Сидоров Н. О смерти Н.В. Гоголя: Неизданное письмо Г.П. Данилевского к О.М. Бодянскому. «Голос минувшего», 1919, № 1–4;
  • Христюк П. Україна доби селянської реформи в творах Г.П. Данилевського. «Літературний архів», 1930, кн. 1–2;
  • Свіясов Є.В. До історії написання праці Г.П. Данилевського «Основ’яненко». «Радянське літературознавство», 1980, № 12;
  • Свиясов Е.В. Г.П. Данилевский в литературно-общественном процессе конца 1840-х – начала 1860-х гг. Л., 1982.