Перейти до вмісту

Данилевський Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Данилевський Олександр Якович
Народився10 грудня 1838(1838-12-10) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Харківська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 червня 1923(1923-06-18) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Петроград, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняІвано-Усікновенське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняQ55739091?, Gogol streetd, Казань Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіохімік, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКазанський державний університет
ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Військово-медична академія імені С. М. Кірова[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньд.м.н.
Брати, сестриДанилевський Василь Якович
Данилевський Костянтин Якович Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Данилевський Олександр Якович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилевський.

Данилевський Олександр Якович (10 грудня 1838, Харків — 8 червня 1923, Петроград) — український біохімік, фізіолог і фармаколог, основоположник біохімії як науки, член-кореспондент Петербурзької АН, професор і завідувач кафедри медичної хімії та фізики, нормальної фізіології і фармакології в Харківському університеті, професор Казанського університету та ректор Військово-медичної академії міста Санкт-Петербург. Брат українського фізіолога Василя Яковича Данилевського.

Олександр народився 10 грудня 1838 року в Харкові, у родині годинникаря Якова й Олени Данилевських. Пізніше в пари народиться ще один син — Василь, якій увійде в історію, як засновник і директор органотерапевтичного інституту (нині Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України), академік АН Української РСР, заслужений діяч науки та заслужений професор УРСР.[2]

Навчався за власний кошт у Харківському університеті та за кордоном. 1863 року у Харківському університеті захистив докторську дисертацію «Про специфічно впливаючі тіла натурального та штучного соків підшлункової залози». З 1863 року професор Казанського університету, завідував кафедрою медичної хімії і фізики, нормальної фізіології, фармакології. О. Данилевський поруч з педагогічною діяльністю займався науковими розвідками. Основні праці присвячено ферментам, хімії білків і питанням харчування. В 1886 році обраний професором медичної хімії в Харкові, завідувач кафедри медичної хімії та фізики, нормальної фізіології і фармакології в Харківському університеті. Ще у 1886 році експериментально дослідив можливість синтезу білковоподібних речовин із пептинів за участю ферментів, довів наявність у клітинах агентів, стимулюючих дію ферментів, а згодом (у 1901) й навів докази вмісту в тканинах так званих антиферментів — антипепсину і антитрепсину. Вивчав білки м'язової та мозкової тканин, на підставі досліджень запропонував оригінальну теорію будови білкової молекули, «теорію елементарних рядів». Ініціював і разом із братом В. Данилевським у 1888 році організував видання першого спеціального журналу з питань фізіології — «Физиологический сборник».

Реферував в різноманітних виданнях досягнення біохімії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Павловский Е. Н. И. И. Мечников и Военно-медицинская академия // Труды института истории естествознания — 1952. — Т. 4. — С. 325–331.
  2. ↑ Марися Тишкевич (10 грудня 2020). Олександр Данилевський — основоположник біохімії як науки. uain.press. Український інтерес. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данилевський_Олександр_Якович&oldid=41452426