Перейти до вмісту

Даниленко Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Даниленко Віктор Михайлович
Народився25 листопада 1949(1949-11-25) (75 років)
Карапиші
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materНаціональний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Галузьісторія України
ЗакладІнститут історії України НАН України
Посадазавідувач відділу історії України 2-ї половини 20 ст.
Вчене званнячл.-кор. НАН України (2003)
Науковий ступіньдоктор історичних наук
ЧленствоНАНУ
Діти

Даниленко Олександр Вікторович

Даниленко Святослав Вікторович
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесний краєзнавець України
Почесний краєзнавець України
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Даниленко Віктор Михайлович (25 листопада 1949, Карапиші) — український історик, доктор історичних наук1990 року), професор1995 року), заслужений діяч науки і техніки України1996 року, член-кореспондент НАН України2003 року).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1949 року в селі Карапишах Миронівського району Київської області. У 1969 році закінчив Ржищівське педагогічне училище, у 1974 році — історико-педагогічний факультет Київського педагогічного інституту. В Інституті історії АН УРСР (з 1994 — Ін-т історії України НАН України) від 1974: аспірант, м.н.с, ст. н.с., від 1990 — завідувач відділу історії культури українського народу, від 2003 — завідувач відділу історії України 2-ї половини 20 ст.

В 1978 захистив кандидатську дисертацію на тему: «Братерське співробітництво Української РСР і Російської Федерації у розвитку освіти і науки (1926—1937 рр.)», 1990 — докторську — «Робітничий клас в культурному будівництві на Україні (друга половина 20-х — середина 30-х років)». Був науковим керівником 20 кандидатів історичних наук. Спеціалізується переважно на соціальній і політичній історії та історії української культури 20 ст., зокрема історії інтелігенції, освіти, науки, церкви, «українізації» (див. Українізації політика), міжнар. культ. взаємин, біографістиці. Брав участь у підготовці багатотомних видань: «Історія Української РСР», «Історія Києва», «История рабочего класса СССР», «Нариси історії української інтелігенції», «Все про Україну», «Україна крізь віки», «Історія української культури» та ін. Автор понад 200 наук. праць, у тому числі бл. 30 індивідуальних і колективних монографій, 10 підручників і посібників. 1993—99 — чл. Бюро та вчений секретар Міжнародної асоціації україністів, 1998—2000 — чл. Експертної ради ВАК України з істор. наук, від 1996 — чл. наук.-методичної комісії Мін-ва освіти і науки з історії. Входить до складу редколегій низки колективних праць та періодичних фахових видань. Поряд із науковою, веде педагогічну роботу: професор кафедри історії України у Київському національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова.

Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (1999), Держ. премії України в галузі н. і т. (2001), Почесний краєзнавець України (2009), Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2019);Орден «За заслуги» II ступеня.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 28 червня 2021 року № 274/2021 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела та література

[ред. | ред. код]