Даниленко Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даниленко Віктор Михайлович
Народився 25 листопада 1949(1949-11-25) (69 років)
Карапиші
Діяльність історик
Відомий завдяки історія України
Alma mater Київський педагогічний інститут
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Інститут історії України НАН України
Членство НАН України
Посада завідувач відділу історії України 2-ї половини 20 ст.
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки
Звання чл.-кор. НАН України (2003)

Даниленко Віктор Михайлович (25 листопада 1949, Карапиші) — український історик, доктор історичних наук1990 року), професор1995 року), заслужений діяч науки і техніки України1996 року, член-кореспондент НАН України2003 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1949 року в селі Карапишах Миронівського району Київської області. У 1969 році закінчив Ржищівське педагогічне училище, у 1974 році — історико-педагогічний факультет Київського педагогічного інституту. В Інституті історії АН УРСР (з 1994 — Ін-т історії України НАН України) від 1974: аспірант, м.н.с, ст. н.с., від 1990 — завідувач відділу історії культури українського народу, від 2003 — завідувач відділу історії України 2-ї половини 20 ст.

В 1978 захистив кандидатську дисертацію на тему: «Братерське співробітництво Української РСР і Російської Федерації у розвитку освіти і науки (1926–1937 рр.)», 1990 — докторську — «Робітничий клас в культурному будівництві на Україні (друга половина 20-х — середина 30-х років)». Був науковим керівником 20 кандидатів історичних наук. Спеціалізується переважно на соціальній і політичній історії та історії української культури 20 ст., зокрема історії інтелігенції, освіти, науки, церкви, «українізації» (див. Українізації політика), міжнар. культ. взаємин, біографістиці. Брав участь у підготовці багатотомних видань: «Історія Української РСР», «Історія Києва», «История рабочего класса СССР», «Нариси історії української інтелігенції», «Все про Україну», «Україна крізь віки», «Історія української культури» та ін. Автор понад 200 наук. праць, у тому числі бл. 30 індивідуальних і колективних монографій, 10 підручників і посібників. 1993—99 — чл. Бюро та вчений секретар Міжнародної асоціації україністів, 1998–2000 — чл. Експертної ради ВАК України з істор. наук, від 1996 — чл. наук.-методичної комісії Мін-ва освіти і науки з історії. Входить до складу редколегій низки колективних праць та періодичних фахових видань. Поряд із науковою, веде педагогічну роботу: професор кафедри історії України у Київському національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова.

Лауреат премії НАН України імені М. С. Грушевського (1999), Держ. премії України в галузі н. і т. (2001).

Джерела та література[ред. | ред. код]