Данилович Іван Миколай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилович.
Іван-Микола Данилович
Народився близько 1600
Варшава, Річ Посполита
Помер 6 січня 1650(1650-01-06)
Варшава
Країна  Річ Посполита
Діяльність державний діяч, політик, воєначальник
Alma mater Падуанський університет і Старий Левенський університет[d]
Посада посол Сейму Речі Посполитої[d], Великий підскарбій коронний[1], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний коронний[2], підстолій великий коронний[3], староста Перемишльськийd, староста хелмськийd, Q66200811?, Q66200892?, чигиринський старостаd, червоногородський старостаd, Q66201019?, староста Долинськийd, Q66201192?, Староста Блоськийd і жупник краківськийd
Конфесія католицтво
Рід Даниловичі
Батько Микола Данилович
Мати Гелена Уханська
У шлюбі з Ельжбета Опаліньська
Зофія Тенчиньська
Герб
Герб

Іван-Микола з Журова Данилович, або Ян Миколай Данилович гербу Сас (близько[4] 1600 — 6 січня 1650, Варшава) — польський магнат (руського походження), політичний та військовий діяч Речі Посполитої (Республіки Обох Націй).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із впливового роду Даниловичів. Син Миколи Даниловича та його дружини Гелени Уханської (зі Служева[4]).

Отримав домашню освіту. Початкову освіту здобув удома, продовжив її в німецьких католицьких університетах: 1619 року разом з братом Петром у Льовені (університет Лованіум), 1623/26 — разом з братом Франциском у Діллінґені. У цей час мав власну кухню, педагогів. Батько видав для виховання синів спеціяльну інструкцію. Замолоду навчався військовій справі. Досить швидко, за сприянням батька, став холмським старостою (1617). Брав участь у боях коронної армії проти турків під Цецорою 1620 року і Хотином 1621-го. Мав гусарську роту зі 150-ти кіннотників. Неодноразово його обирали послом до Сейму. Часто за власні кошти виставляв жовнірів для військових потреб. 1620 року став підстолієм коронним. 1624 року отримав: річну пенсію 2000 флоринів; поселення Росток, Дипультичі, Молодоцин (разом потім становитимуть Ростоцьке староство). В 1626 році був депутатом Коронного трибуналу в Радомі. Кілька разів Вишенський сеймик обирав його послом на Вальний сейм. В 1627 році став підскарбієм надвірним коронним; відзначався енергійною службою, особливо під час війни з Московією та приготувань до війни зі Швецією.

У 1632 році після смерті короля Сигізмунда ІІІ Вази (паралізований король 28 квітня 1632 призначив його великим коронним підскарбієм, був ним до 1649 року) підтримав грошима претендента на корону Владислава — майбутнього короля Владислава IV. Під час перебування на цій посаді майже постійно знаходився у власному палаці (Варшава). Володів більше, ніж 10 староствами. З 1636 до 1643 року призначався старостою холмським, ростоцьким, перемишльським (1631), кольським, самбірським (1632), червоногродським (з 1632, у 1637 році передав його своєму братові Франциску), дрогобицьким (1632), блонським (консенс короля від 1634, від попередника Щавінського[4]), ратненським (1636), долинським (1645), корсунським (1636), чигиринським (1636). У 1640/42 роках був жупником краківським.

Часто хворів; змучений хворобами, помер 6 січня 1650 року[5] у Варшаві.

Власність, фундації[ред. | ред. код]

Костел, Ухані

Був одним із найбагатших магнатів країни того часу, міг позичати гроші королю з власної скарбниці. Відзначався побожністю, значну частину доходів віддавав для потреб костелу, зокрема, як батько, опікувався єзуїтами. Сприяв перебудові костелу в дідичних Уханях[6]. Був фундатором монастиря (кляштору) кармелітів босих у Любліні, в якому, правдоподібно, був похований[7].

Родина[ред. | ред. код]

Першою дружиною з 1625 року у І. М. Даниловича була Ельжбета з Бніна Опалінська, з нею розлучився у 1633 році. Вдруге одружився в 1638 році — із Зофією Тенчинською, донькою люблінського воєводи Ґабріеля Тенчинського[8]. Бездітний І.-М. Данилович був опікуном дітей своїх братів Станіслава і Петра.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 125. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 129. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 133. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ а б в Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa… — S. 415. (пол.)
  5. ↑ Opis historyczny parafii i miasta Staszów do 1918 r.…
  6. ↑ Uchanie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 737. (пол.)
  7. ↑ Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649)… — S. 415—416. (пол.)
  8. ↑ Тęczyńscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данилович_Іван_Миколай&oldid=41708555