Данилович Іван Миколай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван-Микола Данилович
Народився 1607(1607)
Вільнюс, Річ Посполита
Помер 6 січня 1650(1650-01-06)
Громадянство
(підданство)
Річ Посполита
Діяльність державний діяч, політик, воєначальник
Alma mater Падуанський університет
Конфесія католицтво
Рід Даниловичі
Батько Микола Данилович
Мати Гелена Уханська
У шлюбі з Ельжбета Опаліньська
Зофія Тенчиньська
Герб

Іван-Микола з Журова Данилович (близько[1]1607 — 6 січня 1650) — польський магнат гербу Сас (руського походження), політичний та військовий діяч Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового роду Даниловичів. Син Миколая Даниловича та його дружини Гелени Уханської (зі Служева[1]).

Отримав домашню освіту. Початкову освіту здобув удома, продовжив її в німецьких католицьких університетах: 1619 року разом з братом Петром у Льовені (університет Лованіум), 1623/26 — разом з братом Франциском e Діллінґені. E цей час мав власну кухню, педагогів. Батько видав для виховання синів спеціяльну інструкцію. Замолоду навчався військовій справі. Досить швидко, за сприянням батька, став старостою холмським (1617). Брав участь у боях коронної армії проти турків під Цецорою 1620 року і Хотином 1621-го. Мав гусарську роту у 150 кіннотників. Неодноразово обирався депутатом на сейм. Він часто за власні кошти виставляв жовнірів для військових потреб. 1620 року став підстолієм коронним. 1624 року отримав: річну пенсію 2000 флоринів; поселення Росток, Дипультичі, Молодоцин (разом потім становитимуть Ростоцьке староство). В 1626 році був депутатом Коронного трибуналу в Радомі. Кілька разів Вишенський сеймик обирав його послом на Вальний сейм.

В 1627 році став підскарбієм надвірним коронним; відзначався енергійною службою, особливо під час війни з Московією та приготувань до війни зі Швецією.

У 1632 році після смерті короля Сигізмунда ІІІ Вази (паралізований король 28 квітня 1632 призначив його великим коронним підскарбієм, був ним до 1649 року) підтримав грошима претендента на корону Владислава — майбутнього короля Владислава IV. Під час перебування на цій посаді майже постійно знаходився у власному палаці (Варшава). Володів більше, ніж 10 староствами. З 1636 до 1643 року призначався старостою холмським, ростоцьким, перемишльським (1631), кольським, самбірським (1632), червоногродським (з 1632, у 1637 році передав його своєму братові Франциску), дрогобицьким (1632), блонським (консенс короля від 1634, від попередника Щавінського[1]), ратненським (1636), долинським (1645), корсунським (1636), чигиринським (1636). У 1640/42 роках був жупником краківським.

Часто хворів; змучений хворобами, помер 6 січня 1650 року.[2]

Власність, фундації[ред. | ред. код]

Костел, Ухане

Був одним з найбагатших магнатів країни того часу, міг позичати гроші королю з власної скарбниці. Відзначався побожністю, значну частину доходів віддавав для потреб костелу, зокрема, як батько, опікувався єзуїтами. Сприяв перебудові костелу в дідичному Ухані.[3] Був фундатором кляштору кармелітів босих в Любліні, в якому, правдоподібно, був похований.[4]

Родина[ред. | ред. код]

Першою дружиною з 1625 року у І. М. Даниловича була Ельжбета з Бніна Опалінська, з нею розлучився у 1633 році. Вдруге одружився у 1638 році — із Зофією Тенчинською, донькою любельського воєводи Ґабріеля Тенчинського[5]. Бездітний І.-М. Данилович був опікуном дітей своїх братів Станіслава і Петра.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa… — S. 415.
  2. Opis historyczny parafii i miasta Staszów do 1918 r.…
  3. Uchanie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 737. (пол.)
  4. Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649)… — S. 415—416.
  5. Тęczyńscy (02) (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 415—416. (пол.).
  • Opis historyczny parafii i miasta Staszów do 1918 r. — Staszów : Parafia Rzymsko-Katolicka, 1990. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]