Данило Кіш

Данило Кіш
Народився	22 лютого 1935(1935-02-22)[…] Суботиця, Королівство Югославія
Помер	15 жовтня 1989(1989-10-15)[…] (54 роки) X округ Парижа, Франція ·рак легень
Поховання	Алея почесних громадян Нового цвинтаря Белградаd
Країна	СФРЮ  Королівство Югославія
Місце проживання	Суботиця
Діяльність	поет, прозаїк-романіст, сценарист
Alma mater	Факультет філології Белградського університетуd (1958)
Заклад	Університет Лілльd і Страсбурзький університет
Роки активності	з 1962
Членство	Сербська академія наук і мистецтв
У шлюбі з	Mirjana Miočinovićd
Автограф
Нагороди	Премія журналу НІН (1972) Andrić prized (1983) Preis der SWR-Bestenlisted (1988)
Сайт: kis.org.rs
Данило Кіш у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Дани́ло Кіш (серб. Danilo Kiš; 22 лютого 1935(19350222), Суботіца — 15 жовтня 1989, Париж) — сербський письменник. Його вважають одним із найвидатніших сербських письменників.

Життєпис

Данило Кіш, фото 1947 року

Мати Кіша була уродженецею Чорногорії, а батько — угорським євреєм. Під час Другої світової війни його батько загинув в німецькому концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау. Мати з сином втекли в Угорщину, де залишались до кінця війни.

З 1954 року Кіш навчався на філософському факультеті Белградського університету, який закінчив в 1958 році.

В 1962 році було з'явилися два перші його твори: «Мансарда: сатирична поема» (Mansarda: satirična poema) та «Псалом 44» (Psalam 44).

Довгий час Кіш працював в Белграді та Новому Саді перекладачем з угорської, французької та російської мов. Крім того він викладав сербську мову та літературу в Страсбурзі, Бордо та Ліллі.

В 1973 році Кіш був нагороджений визначною югославською літературною премією журналу НІН (NIN, Nedeljne informativne novine) за книгу «Пісочний годинник» (Peščanik).

В 1979 році, після літературних та політичних гонінь, Кіш переїхав до Франції.

З 1962 до 1981 року Кіш був одружений з Міряною Міочіновіч (Mirjana Miočinović). Після розлучення і до самої смерті жив з Паскаль Делпеш (Pascale Delpech). Помер від раку легень 15 жовтня 1989 року в Парижі, похований у Белграді.

Бібліографія

• «Мансарда: сатирична поема» (серб. Mansarda: satirična poema, 1962)
• «Псалом 44» (серб. Psalam 44, 1962)
• «Сад, попіл» (серб. Bašta, pepeo, 1965)
• серб. «Rani jadi: za decu i osetljive» (1969)
• «Пісочний годинник» (серб. Peščanik, 1972)
• «По-етика» серб. «Po-etika» (1972)
• «По-етика, книга друга» серб. «Po-etika, knjiga druga» (1974)
• «Гробниця для Бориса Давидовича» (серб. Grobnica za Borisa Davidoviča: sedam poglavlja jedne zajedničke povesti, 1976), укр. пер. 1998
• «Урок анатомії» (серб. Čas anatomije, 1978)
• «Ніч і морок» серб. «Noć i magla» (1983)
• «Homo poeticus» (1983)
• «Енциклопедія мертвих» (серб. Enciklopedija mrtvih, 1983), укр. пер. 1998
• «Гіркий оцет мистецтва» (серб. Gorki talog iskustva, 1990)
• «Життя, література» (серб. Život, literatura, 1990)
• серб. «Pesme i prepevi» (1992)
• серб. «Lauta i ožiljci» (1994)
• серб. «Skladište» (1995)
• серб. «Varia» (1995)
• серб. «Pesme, Elektra» (1995)

Українські переклади

• збірка оповідань «Енциклопедія мертвих» (Львів: «Класика», 1998)
• збірка оповідань «Гробниця для Бориса Давидовича» (Львів: «Класика», 1998)
• збірка оповідань «Книга любові і смерті» (Львів: «Піраміда», 2008)
• повість «Мансарда: сатирична поема» (Івано-Франківськ: «П'яний корабель», 2020)
• роман «Псалом 44» (Івано-Франківськ: «П'яний корабель», 2022)

Посилання

• Кіш Данило // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 760. — ISBN 966-692-578-8.
• Алла Татаренко. Лицар сумніву Данило Кіш [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Данило Кіш. Homo poeticus, наперекір усьому [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Данило Кіш. Борг [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Данило Кіш. Механічні леви [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Данило Кіш. Ніж із держаком з трояндового дерева [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Данило Кіш. Цензура — автоцензура [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]