Лубківський Данило Романович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лубківський.

Данило Романович Лубківський
Данило Лубківський у 2017
Народився	18 серпня 1975(1975-08-18) (51 рік)  Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	дипломат
Відомий завдяки	громадський діяч, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посланник України
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов	українська
Батько	Роман Мар'янович
Родичі	брат Маркіян
Брати, сестри	Лубківський Маркіян Романович
Нагороди	Орден Данила Галицького
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Данило Романович Лубківський (нар. 18 серпня 1975, Львів) — український дипломат, громадський діяч, публічний інтелектуал.

З 6 березня по 24 грудня 2014 року був заступником Міністра закордонних справ України. З 19 січня 2015 по 14 квітня 2016 року був дипломатичним радником Прем'єр-міністра України.

З 15 квітня 2014 по 13 січня 2015 року був головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО,^[1], головою Національної комісії з питань закордонних українців, представником України у Виконавчій раді ЮНЕСКО.^[2]

Життєпис

Закінчив факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (1998).

У липні 1998 року призначений аташе Секретаріату Міністра закордонних справ України. Від листопада 1998 по лютий 2001 був третім, другим секретарем Секретаріату Міністра закордонних справ України, помічником Міністра закордонних справ. Автор ідеї відзначення професійного дня українських дипломатів 22 грудня в пам’ять про заснування Генерального секретарства міжнародних справ УНР у 1917 році.

Від лютого 2001 по березень 2004 року був третім, другим, першим секретарем Постійного Представництва України при ООН у Нью-Йорку. Був членом Делегації України до Ради Безпеки ООН. Один з ініціаторів першого в історії вшанування в рамках ООН пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років (2003), проголошення Міжнародного року ООН із захисту культурної спадщини (2002).

Від березня 2004 по червень 2006 року був радником Міністра закордонних справ України. 24 листопада 2004 року, протестуючи проти фальсифікацій на виборах Президента України, став одним з авторів та ініціаторів заяви українських дипломатів на підтримку ідеалів та цінностей Помаранчевої революції.

Від червня 2006 по березень 2010 року очолював напрям підготовки щорічних звернень Президента України, промов і виступів Глави держави як керівник Служби підготовки виступів Президента України, керівник Головної служби комунікації Секретаріату Президента України, керівник Головної служби підготовки виступів Президента України. 28 січня 2008 року призначений радником Президента України^[3]. Упорядник книги «До нації» (2010), куди увійшли головні промови, виголошені Президентом України Віктором Ющенком у 2005—2010 роках.

Після приходу до влади Віктора Януковича звільнився з державної служби і з 2010 по 2014 рік займався громадською діяльністю. З 2011 року тісно співпрацював з Ініціативною групою «Першого грудня». Один з авторів Української Хартії вільної людини, оприлюдненої Ініціативною групою «Першого грудня» 8 грудня 2012 року.

Після перемоги Революції Гідності 6 березня 2014 року рішенням Кабінету Міністрів України був призначений на посаду заступника Міністра закордонних справ України. Відповідав за питання політичного аналізу і планування, стратегічної комунікації і громадської дипломатії, а також за напрями двосторонніх відносин з державами Східної Європи і Кавказу, Північної та Південної Америк. Висунув ініціативу створення національної інституції з популяризації української культури і поширення знань про Україну в світі – Українського Інституту.

Унаслідок незгоди з позицією Міністра закордонних справ про консультації з російською стороною і відтермінування дії угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом, 12 вересня 2014 року подав у відставку з посади заступника Міністра. Позиція, висловлена Данилом Лубківським, знайшла підтримку у подальших рішеннях Уряду України. Звільнений рішенням Кабінету Міністрів України 24 грудня 2014 року після формування нового уряду.

Від січня 2015 до квітня 2016 року — дипломатичний радник Прем'єр-міністра України.

З 2016 року — член Наглядової Ради фонду «Відкрий Україну». У 2018 - 2026 роках - директор Київського Безпекового Форуму.

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.^[5]

Член Наглядової Ради Київського Безпекового Форуму, Міжнародного Комітету із вшанування пам’яті отця Омеляна Ковча, Правління Фонду Патріарха Любомира Гузара, Українсько-польського Форуму партнерства.

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника України першого класу і другий ранг державного службовця^[4].

Автор книги "Подвиги Геракла. Стратегія перемоги у міжнародних відносинах", яка вийшла друком у Видавництві Старого Лева у 2026 році.

З іноземних мов вільно володіє англійською, російською і чеською.

Нагороди

• Орден Данила Галицького (30 листопада 2009).

Посилання

• Данила Лубківського призначено заступником Міністра закордонних справ України [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.] // Міністерство закордонних справ України. — 2014. — 6 березня.