Перейти до вмісту

Данте Габрієль Россетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Див. також: Россетті
Данте Габрієль Россетті
англ. Dante Gabriel Rossetti
Народився12 травня 1828(1828-05-12)[4][5][…]
Лондон, Сполучене Королівство[6][1]
Помер9 квітня 1882(1882-04-09)[1][2][…] (53 роки)
Birchington-on-Sead, Birchingtond, Танет, Кентd, Кент[d], Кент, Англія, Сполучене Королівство[7][1] або Велика Британія[6]
·нефрит
ПохованняКент
Країна Сполучене Королівство[8]
 Велика Британія[9]
Національністьанглійці[10] і італійці[10]
Діяльністьпоет, ілюстратор, художник, перекладач, письменник, митець
Alma materКінгз-колледжd[11], Королівська академія мистецтв і Heatherley School of Fine Artd
Знання мованглійська[4][12]
Членствопрерафаеліти і Бьорлінгтонський клуб витончених мистецтвd
Напрямокпрерафаеліти[6][1] і символізм[13]
Жанрпортрет, Arthurian paintingd[6], фігуративізм[6], алегорія[d][6] і релігійний живописd[6]
Magnum opusEcce Ancilla Dominid, Beata Beatrixd і Мрія Данте
Конфесіяангліканство
БатькоГабріель Россетті[11]
МатиФренсіс Полідорі[11]
Брати, сестриВільям Майкл Россетті, Крістіна Россетті і Марія Франческа Россетті[14]
У шлюбі зElizabeth Siddald[11]
Автограф

Да́нте Габріє́ль Россе́тті (12 травня 1828 — 9 квітня 1882) — англійський поет, художник, перекладач італійського походження, один з засновників «Братства Прерафаелітів» (18481853).

Родина Россетті

[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1828 в великій родині, де всі займалися літературою.

Його батько, Габрієль Россетті, емігрував з Італії до Великої Британії, викладав італійську мову в Королівському коледжі в Лондоні, а в вільний час займався написанням коментарів до творів Данте.

Старша сестра, Марія Франческа, написала книгу «Тінь Данте».

Був братом поетеси Крістіни Россетті і критика Вільяма М. Россетті. Родина і друзі називали його Габрієлем, проте в публікаціях Россетті на перше місце поміщав своє друге ім'я — Данте — через літературні асоціації.

У дуже ранньому віці він цікавиться літературою. Подібно до всіх його рідних братів, він прагнув бути поетом, але також і живописцем, проявивши великий інтерес до Середньовічного італійського живопису, повагу і захоплення яким проніс через усе життя.

Гант і Россетті

[ред. | ред. код]

До кінця своїх днів Данте Габрієль Россетті залишався до певної міри дилетантом в області живопису. Освоїти техніку писання олією йому допоміг художник, член Братства Прерафаелітів, Гант.

Холмен Гант і Россетті познайомились на виставці картини Ганта The Eve of St. Agnes, яка була ілюстрацією поеми тоді маловідомого англійського поета-романтика Джона Кітса. Россетті у своїх поемі «The Blessed Damozel» й сам наслідував Кітса, тому припускав, що їхні з Гантом мистецькі і літературні ідеали збігаються.

Разом Гант і Россетті розвинули ідею нового руху в англійському образотворчому мистецтві — прерафаелітизму,- і були (разом з Міллесом) засновниками «Братства Прерафаелітів» (1848—1853).

Крім того, Россетті спадає на думку видавати журнал «Росток», в якому прерафаеліти змогли б опублікувати свої погляди на мистецтво і літературу.

Россетті публікує переклади Данте та інших середньовічних італійських поетів, при цьому прагнучи в своїх творах використовувати стилістичні риси ранньоіталійської поезії.

Рання творчість

[ред. | ред. код]

Ранній період творчості характеризується точністю і визначеністю манери; перші його картини більше, ніж інші роботи прерафаелітів, нагадують живопис італійського кватроченто, яким молоді художники Братства так захоплювались. На картині «Юність Непорочної Марії» Богородиця зображена виснаженою, пригніченою дівчинкою-підлітком. Цю першу свою роботу, підписану «P.R.B.» (Pre-Raphaelite Brotherhood: за маніфестом прерафаелітів, так мали бути підписані їхні картини, а зміст абревіатури повинен був залишатися в таємниці) Россетті показав на Вільній виставці в лондонській галереї Гайд Парк Конер і навіть отримав декілька позитивних відгуків.

Інша його картина — незавершена «Знайдена» — присвячена сучасній йому проблемі: Россетті збирався змалювати дівчину легкої поведінки, яку піднімає з дороги сільський скотопромисловець і впізнає в ній свою колишню кохану.

Подорож до Європи

[ред. | ред. код]

Восени 1849 року Россетті разом з Хантом поїхав до Франції, де відкриває для себе роботи Джорджоне, Леонардо да Вінчі, Тіціана, і до Бельгії, де знайомиться з творами Ван Дейка і Мемлінга.

Після повернення в Лондон Россетті знайомиться з Ліззі Сиддаль, котра спочатку стає його моделлю, а згодом — дружиною.

Незважаючи на підтримку і заступництво критика Джона Рескіна, негативні відгуки і критика картин змусили Россетті відмовитися від публічних виставок; художник звертається до акварельної техніки, тому що такі картини могли продаватися приватно.

Натхненням художника в 1850-ті роки стали сюжети «Нового життя» Данте і «Смерть короля Артура» сіра Томаса Мелорі. Ці теми також цікавили і тогочасних друзів Россетті — В. Морріса та Е. Берн-Джонса.

Ліззі

[ред. | ред. код]

У травні 1861 дружина Ліззі народжує мертву дитину, а 10 лютого наступного року через передозування ліків помирає сама.

У 1864 пише «Беату Беатрикс» — посмертний портрет коханої, чиє зображення він ідеалізує подібно до того, як Данте — свою Беатриче. Рсосетті також пише ряд полотен, на яких зображує замислені жіночої фігури, зазвичай в тяжкому, болісному спогляданні чи роздумі. Свої невидані поезії тих років він кладе в могилу дружини.

У 1864 він їде до Парижу, де на ретроспективній виставці робіт Делакруа знайомиться з Мане. Вже тоді Россетті має серйозні проблеми з зором.

Пізня творчість

[ред. | ред. код]

У цей період художник відходить від колишнього, за словами критика Рескіна — «нестерпного» реалізму Россетті-прерафаеліта, звертаючись в своїх і живописних, і поетичних творах до міфологічних тем і стилізації. Це не могло не вплинути вагомо на розвиток Європейського Символізму. У своїх роботах Россетті зображує жінок до одержимості стилізовано: його нову коханку Фанні Корнфорт змальовує чи не конспектом фізичного еротизму, в той час як Джейн Верден, жінка прерафаеліта Морріса, постає ефірною богинею.

Останні роки

[ред. | ред. код]

У червні 1872 року, після того, як ним знехтувала щиро кохана ним Джейн Верден, в стані суворої депресії, майстер спробує накласти на себе руки, але буде вчасно врятований. Але з того дня він важко хворіє, стан його ускладнює як наркотична залежність, так і жорстока критика його поезій, що він їх за порадою друзів, вийняв з могили Елізабет.

Останні роки жив затворником. У грудні 1881 переносить інсульт.

Помер 9 квітня 1882 в Брінчігтон-на-морі в Кенті.

Галерея

[ред. | ред. код]

Картини

[ред. | ред. код]

Woodcut illustrations

[ред. | ред. код]

Decorative arts

[ред. | ред. код]

Caricatures and sketches

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д RKDartists
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Dante Gabriel Rossetti
  6. а б в г д е ж Gaunt W., Bryson J. Encyclopædia Britannica
  7. http://www.sothebys.com/en/auctions/ecatalogue/2012/british-irish-art/lot.11.html
  8. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  9. https://www.workwithdata.com/person/dante-gabriel-rossetti-1828
  10. а б Artnet — 1998.
  11. а б в г Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  12. CONOR.Sl
  13. Cassou J., Brunel P., Claudon F. та ін. Encyclopédie du symbolisme — 1979. — ISBN 2-85056-129-0
  14. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  15. Lady Lilith, Dante Gabriel Rossetti, 1868. Процитовано 21 серпня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Данте Габрієль Россетті