Данієль Ольбрихський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Даніель Ольбрихський)
Перейти до: навігація, пошук
Данієль Ольбрихський
пол. Daniel Olbrychski
Olbrychski 2012.jpg
Данієль Ольбрихський у 2012 році
Дата народження 27 лютого 1945(1945-02-27) (72 роки)
Місце народження Лович, Лодзинське воєводство, Польща
Громадянство Польща Польща
Професія актор
Alma mater Театральна академія імені Александра Зельверовича
Роки активності 1963 — наш час
IMDb ID 0646037
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Орден Дружби народів
Медаль Пушкіна
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Данієль Ольбрихський у Вікісховищі

Даніє́ль О́льбрихський (пол. Daniel Olbrychski; нар. 27 лютого 1945, Лович, Польща) — польський актор театру і кіно, письменник.

Біографія[ред.ред. код]

Данієль Ольбрихський народився у польському місті Лович, що у Лодзинському воєводстві. Його батько Франтішек Ольбрихський (1905–1981) був журналістом, мати Клементіна Солонович-Ольбрихська (1909–1995) — викладачка польської і французької мов у ліцеї, письменниця. Данієль виріс у рідному містечку матері Дрогочин. Коли йому виповнилося 11 років, мати переїхала з ним і його старшим братом Кшиштофом до Варшави. У передостанньому класі ліцею імені Стефана Баторія Данієль почав виступати в телевізійній «Поетичній студії», де здобув перший досвід акторської гри. Закінчивши ліцей 1963 року, Данієль вступив у Державну Вищу театральну школу у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича)[1] і вже на першому курсі, 1964 року, дебютував у фільмі Януша Насфетера «Поранений у лісі».

Кар'єра[ред.ред. код]

Слава прийшла до Данієля Ольбрихського 1965 року після ролі Рафала Ольбромського, яку він виконав у фільмі Анджея Вайди «Попіл». Починаючи з цього фільму Ольбрихський знімався майже в усіх стрічках Вайди, ставши його улюбленим актором. У стрічці «Усе на продаж» (1968) Данієль зіграв знаменитого польського актора Збігнєва Цибульського, котрий трагічно загинув двома роками раніше; у «Пейзажі після битви» (1969) Ольбрихський зіграв молодого поета, який після концтабору не може повернутися до нормального життя.

Данієль Ольбрихський також зіграв у Кшиштофа Зануссі у фільмі «Структура кристалу» (1968), у костюмній драмі «Графиня Коссель» (1968) Іржі Антчака. Величку популярність Данієлю Ольбрихському принесли ролі у фільмах Єжи Гоффмана, який екранізував польську літературну класику — трилогію Генрика Сенкевича. Актор зіграв у всіх фільмах трилогії: «Пан Володийовський» (1969), «Потоп» 1974) та «Вогнем і мечем» (1999).

Данієль Ольбрихський з Анджеєм Вайдою, 1973 рік

Упродовж усієї своєї кар'єри Данієль Ольбрихський активно знімався за межами Польщі. На початку 1970-х він працював з угорським режисером Міклошем Янчо (фільми «Агнець божий» та «Пацифістка»). У 1980-х знімався у кінематографістів Західної Європи: «Бляшаний барабан» Фолькера Шльондорфа за його участю здобув 1979 року Оскара та Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Міжнародної популярності акторові додали ролі у фільмах Клода Лелуша «Болеро» («Одні та інші») та Рішара Дембо «Діагональ слона», де його партнером був Мішель Пікколі. 1988 року Ольбрихський знявся у Голлівуді у «Нестерпній легкості буття» Філіпа Кауфмана за романом Мілана Кундери та зіграв роль радянського агента в одному з хітових проектів 2010 року — шпигунському трилері «Солт».

Наприкінці 1900-х — першій половині 2000-х Данієль Ольбрихський активно співпрацював з російськими режисерами: 1999 року знявся в ролі Копновського у фільмі Микити Михалкова «Сибірський цирульник»; 2003 року зіграв у спільній драмі Марека Новицького та Олександра Свєтлова «Брейк-пойнт»; 2005 року він з'явився у блокбастері «Турецький гамбіт». Знявся також у російському серіалі «Загибель імперії» (2005) та у спільній стрічці Кшиштофа Зануссі і Микити Михалкова «Персона нон-грата» (2005).

Окрім кіно Данієль Ольбрихський чимало працював у театрі. Серед його найпомітніших театральних робіт ролі у «Гамлеті» Адама Ханушкевича, «Макбеті» Кшиштофа Назара, «Отелло» Анджея Хшановського та «Королі Лірі» Андрія Кончаловського.

Особисте життя[ред.ред. код]

Данієль Ольбрихський з молодих років займається боксом[2]. Тричі був одружений. 1971 року, від першого шлюбу з акторкою Монікою Дзенісевич, у нього народився син Рафал, який має двох дітей, — Антося і Кубу. Другою дружиною Данієля була Зузанні Лапицька, донька відомого польського актора Анджея Лапицького. Вони мають доньку Вероніку (нар. 1982). З 23 жовтня 2003 року був одружений з театрознавцем Кристіною Демською[3], яка також була його менеджером.

1988 року німецька акторка Барбара Зукова народила Данієлеві Ольбрихському сина Віктора, який мешкає у Нью-Йорку[4].

Данієль Ольбрихський був почесним членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на президентських виборах у Польщі 2015 року[5].

Данієль Ольбрихський і Україна[ред.ред. код]

Навесні 2014 року на знак протесту проти анексії Криму Росією, Данієль Ольбрихський відмовився виступити на сцені московського Польського театру, де мав грати одну з головних ролей у виставі «Викрадення Європи». У листі до російського режисера Євгена Лавренчука, оприлюдненому 20 березня у польській Gazeta Wyborcza[6], актор зазначив: «Прекрасна мова Пушкіна, Толстого, Чехова і моїх друзів Окуджави та Висоцького, якою я репетирував чудову п'єсу, зараз уже асоціюється з агресивною військовою риторикою пана Путіна. З подивом і глибоким сумом я дивився, як представники російського народу — ваш парламент — стоячи й оваціями схвалюють акт агресії»[7][8].

У червні 2014 року Данієль Ольбрихський був одним із всесвітньо відомих кінематографістів, які підписали лист-звернення до президента Росії Володимира Путіна на захист Олега Сенцова, в якому вони просили гарантувати безпеку Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи[9]. 19 серпня 2015, напередодні поновлення процесу над Сенцовим, Ольбрихський також був одним із членів Європейської кіноакадемії, котрі підписалися під листом на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, в якому закли́кали скасувати звинувачення проти Сенцова і звільнити й реабілітувати його[10][11].

Фільмографія (вибіркова)[ред.ред. код]

За час своє акторської кар'єри Данієль Ольбрихський зіграв ролі у понад 150-ти кіно- телефільмах та серіалах.

Ролі Данієля Ольбрихського в кіно і на телебаченні[12] 
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1965 Попіл Popioły Рафал Ольбромський
1965 Потім настане тиша Potem nastapi cisza підпоручик Олевич
1966 Шлюб з розрахунку Małżeństwo z rozsądku Анджей
1968 Структура кристалу камео (в титрах відсутній)
1968 Графиня Коссель Hrabina Cosel Карл XII
1969 Визволення Освобождение Генрік
1969 Полювання на мух Polowanie na muchy скульптор
1969 Усе на продаж Wszystko na sprzedaż камео
1969 Пан Володийовський Pan Wolodyjowski Азья
1969 Пейзаж після битви Krajobraz po bitwie Тадеуш
1970 Березняк Brzezina Болеслав
1970 Сімейне життя Zycie rodzinne Віт
1970 Пацифістка La pacifista іноземець
1970 Агнець божий Egy Barany солдат
1972 Пілат та інші Pilatus und andere — Ein Film für Karfreitag Левій Матвій
1973 Весілля Wesele наречений
1974 Земля обітована Ziemia obiecana Кароль Боровецький
1974 Потоп Potop Анджей Кміциць
1976 Дагні Dagny Станіслав Пшибишевський
1979 Бляшаний барабан Die Blechtrommel Ян Бронський
1979 Панночки з Вілько Panny z Wilka Віктор
1981 Болеро Les uns et les autres Карл Кремер
1982 Форель La truite Сен-Жені
1983 Кохання у Німеччині Eine Liebe in Deutschland Вікторчик
1984 Діагональ слона La diagonale du fou Так-Так
1985 Роза Люксембург Rosa Luxemburg Лео Йогіхес
1988 Нестерпна легкість буття The Unbearable Lightness Of Being представник МВС
1986 Га, Га. Слава героям Ga, Ga — Chwala bohaterom Скоп
1988 Декалог Dekalog Януш
1988 Секрет Сахари El Secreto del Sahara Харед
1989 Червоний оркестр L'Orchestre rouge Карл Гірінг
1991 Метелики «Внук»
1992 Короткий подих кохання лікар
1992 Я — Іван, ти — Абрам Степан
1993 Черговість почуттів Kolejność uczuć Рафал Наврот
1993 І в замку радість я знайду Dinozavris kvertskhi
1999 Вогнем і мечем Ogniem i mieczem Тугай-бей
1999 Сибірський цирульник Сибиский цирюльник Копновський
2000 Пан Тадеуш Pan Tadeusz Гервазій
2001 Відьмак Wiedźmin Філавандрель, король ельфів
2002 Помста Zemsta Динда
2003 Давня легенда. Коли сонце було богом Stara baśń: Kiedy słońce było bogiem Пястун
2004 Брейк—Пойнт Break Point актор
2004 Міледі Milady лорд Вінтер
2005 Турецький гамбіт Турецкий гамбит Маклафлін
2005 Загибель імперії Гибель империи Штромбах
2005 Невловимий Anthony Zimmer Насаєв
2005 Персона нон грата Persona non grata замміністра закордонних справ Польщі
2007 Ніцше в Росії Ницше в России Ніцше
2008 Людина і його собака Un homme et son chien таксист
2008 Час честі Czas honoru лікар
2009 Ідеальний хлопець для моєї дівчини Idealny facet dla mojej dziewczyny доктор Гебауер / педикюрник / панотець Граціан
2009 Повторний візит Rewizyta Віт
2010 Солт Salt Орлов, російський перебіжчик
2010 Не залишай мене Nie opuszczaj mnie Бадецкий «Юпітер»
2010 Однокласники Одноклассники польський аристократ, що втік на Гоа
2011 Варшавська битва. 1920 1920 Bitwa Warszawska Юзеф Пілсудський
2012 Ганс Клосс: Ставка більша за смерть Hans Kloss. Stawka wieksza niz smierc оберфюрер Гюнтер Вернер
2012 Комісар Алекс Komisarz Alex Густав Майєр
2013 Легенда №17 Легенда № 17 менеджер НХЛ Януш Петеліцький
2014 Пасажир з Сан-Франциско Пассажир из Сан-Франциско професор Штейман
2017 Сувенір з Одеси Матвій у зрілому віці

Визнання[ред.ред. код]

Зірка Д Ольбрихського на Алеї зірок у Лодзі
Нагороди та номінації Данієля Ольбрихського[13][14]
Рік Категорія Фільм Результат
Московський міжнародний кінофестиваль
1971 Найкращий актор Березняк Нагорода
2007 Приз Станіславського Нагорода
Польський кінофестиваль
1974 Найкращий актор Потоп Нагорода
Німецька кінопремія
1986 Найкращий актор другого плану Роза Люксембург Номінація
Польська кінопремія Орли
2003 Найкращий актор другого плану Помста Номінація

Бібліографія[ред.ред. код]

  • 1990 : Wspominki o Włodzimierzu Wysockim (Спогади про Володимира Висоцького), «Zebra» (ISBN 83-85076-07-7)
  • 1992 : Anioły wokół głowy (Ангели навколо голови) (у співпраці з Пшемиславом Чвіклінським та Яцеком Зярно), «BGW» (ISBN 83-7066-387-7)
  • 1997 : Parę lat z głowy, «BGW» (ISBN 83-7066-689-2)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lubomir Mackiewicz (red.), Anna Żołna (red.). Kto jest kim w Polsce : informator biograficzny. — Warszawa : Wydawnictwo Interpress, 1993. — С. 512. — ISBN 83-223-2644-0.
  2. Daniel Olbrychski: bokser!. film.onet.pl. 1.10.2012. 
  3. Krystyna Demska-Olbrychska - Małżeństwo nie z rozsądku. polki.pl. 
  4. Olbrychski spotkał syna po 13 latach
  5. Barbara Sowa. Kto wszedł do komitetu poparcia Komorowskiego, a kto z niego wypadł? Cała Lista. dziennik.pl. 16.03.2015. Процитовано 26.10.2015. 
  6. Olbrychski odmawia grania w Moskwie // Gazeta Wyborcza, 20.03.2014
  7. Даниэль Ольбрыхский не едет в Москву. Радио Свобода (рос). 27.03.2014. Процитовано 25.10.2015. 
  8. Юрій Савицький. Митці Польщі пишаються українцями, які прагнуть «визволитися з рабства». Радіо Свобода (укр.). 27.03.2014. Процитовано 25.10.2015. 
  9. Узник Кремля. Все, что необходимо знать о деле Сенцова // ТСН
  10. Європейська кіноакадемія звернулася до російської влади із закликом звільнити Олега Сенцова // Національна спілка кінематографістів України, 18.08.2015
  11. Європейська кіноакадемія закликала Росію негайно звільнити Олега Сенцова. Радіо Свобода. 18.08.2015. Процитовано 25.10.2015. 
  12. Фільмографія Данієля Ольбрихського на Filmweb.pl
  13. Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського на сайті IMDb(англ.)
  14. Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського на сайті FilmPolski.pl

Посилання[ред.ред. код]