Данілін Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Данілін
Сергей Алексеевич Данилин
Данилин Сергей Алексеевич.jpg
Народження 8 (21) жовтня 1901(1901-10-21)
Москва
Смерть 28 грудня 1978(1978-12-28) (77 років)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Роки служби 1919–1960
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Сергі́й Олексі́йович Дані́лін (рос. Данилин Сергей Алексеевич; 8 (21) жовтня 1901(19011021) — 28 грудня 1978) — радянський льотчик-випробувач, генерал-лейтенант-інженер. Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 (21) жовтня 1901(19011021) року в Москві. Дитячі роки провів у місті Хімки. Закінчив комерційне училище.

У 1919 році вступив до лав РСЧА. У 1921 році закінчив Московську аерофотограметричну школу. У 1921–1924 роках навчався у Московському державному університеті.

З 1922 року — штурман-випробувач науково-випробувального інституту ВПС СРСР. За його участі пройшли випробування багатьох літаків, успішно розроблено методи та засоби аеронавігації, створено прилади аерофоторозвідки й вирішено проблеми бойового застосування авіації в нічних умовах та великих висотах.

У 1930-х роках С. О. Данілін — постійний учасник відповідальних далеких перельотів у межах СРСР і за кордоном. У 1931–1935 роках був флагманським штурманом груп важких літаків, які брали участь у повітряних парадах над Москвою.

Протягом 12-14 липня 1937 року екіпаж у складі командира — М. М. Громова, другого пілота — А. Б. Юмашева та штурмана С. О. Даніліна на літакові АНТ-25 здійснив безпосадочний переліт Москва — Північний полюс — Сан-Джасінто (США) тривалістю 62 години 17 хвилин (відстань — 10148 км по прямій). У ході перельоту було встановлено 3 світових авіаційних рекорди з дальності польоту.

У 1943–1944 роках — начальник Науково-випробувального інституту спецслужб ВВС, у 1944–1951 роках — заступник начальника Науково-випробувального інституту ВПС і начальник одного з наукових Управлінь ВПС. Один з організаторів штурманської служби у ВПС.

З 1951 по 1960 роки обіймав різні посади у ВПС СРСР: помічник головнокомандувача ВПС з радіотехнічної служби, начальник наукового Управління ВПС, спеціаліст наукової групи при головнокомандувачі ВВС.

У 1960 році генерал-лейтенант-інженер С. О. Данілін вийшоу в відставку.

Мешкав у Москві, де й помер 28 грудня 1978 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом ЦВК СРСР від 1 вересня 1937 року за виконання довготривалого безпосадочного перельоту та виявлені при цьому мужність і героїзм, військінженерові 3-го рангу Даніліну Сергію Олексійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, 4 листопада 1939 року йому було вручено медаль «Золота Зірка» (№ 55).

Нагороджений двома орденами Леніна, (01.09.1937, 30.04.1945), двома орденами Червоного Прапора (03.11.1944, 15.11.1950), орденами Суворова 2-го ступеня (18.08.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.07.1944), двома орденами Червоної Зірки (25.05.1936, 17.06.1943), медалями.

Також удостоєний нагороди Міжнародної федерації повітроплавання (FAI) — медалі де Лаво (1937).

Праці[ред. | ред. код]

С. О. Данілін є автором першої в СРСР інструкцію з пілотування за приладами.

У 1935 році ним написано підручник «Аеронавігація», який кілька разів перевидавався.

Посилання[ред. | ред. код]