Перейти до вмісту

Данієль Бенсаїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Данієль Бенсаїд
фр. Daniel Bensaïd Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Daniel Ben Saïd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 березня 1946(1946-03-25)[3][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тулуза[4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 січня 2010(2010-01-12)[2][3][1] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·злоякісна пухлина і СНІД Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКрематорій-колумбарій Пер-Лашезd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ, шкільний учитель, письменник, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materÉcole normale supérieure de Saint-Cloudd і Університет Париж X Нантер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПаризький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоFrench Jewish Union for Peaced Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяRevolutionary Communist Leagued і Нова антикапіталістична партія Редагувати інформацію у Вікіданих

Данієль Бенсаїд ( 25 березня 1946(1946-03-25) Редагувати інформацію у Вікіданих, Тулуза Редагувати інформацію у Вікіданих — 12 січня 2010(2010-01-12) Редагувати інформацію у Вікіданих, X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих) ― французький філософ, марксистський теоретик, громадський і політичний діяч. Один з лідерів Революційної комуністичної ліги(інші мови) та Нової антикапіталістичної партії, учасник об'єднаного Четвертого Інтернаціоналу(інші мови). Провідна фігура студентського повстання 1968 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Афіша відкритої дискусії з Данієлем Бенсаїдом на тему «Реформа чи революція?», організована «Комуністичною лігою[fr]»

Бенсаїд народився в Тулузі, Франція, у сім’ї батька-сефарда, єврея з Алжиру. Разом з матір'ю Бенсаїда, він переїхав до вішівської Тулузи з Орана. У відповідь на різанину алжирців у Парижі 8 лютого 1962 року, Бенсаїд приєднався до Спілки студентів-комуністів(інші мови). Невдоволений партійною ортодоксією, він швидко став частиною лівої опозиції всередині союзу й належав до числа дисидентів, яких виключили з партії у 1966 році[5].

У 1966 році Бенсаїд почав навчання у Вищій нормальній школі гуманітарних наук, де став одним із засновників організації «Революційної комуністичної молоді» (фр. Jeunesse Communiste Révolutionnaire), яка згодом перетворилася на Революційну комуністичну лігу(інші мови). Разом із Данієлем Кон-Бендітом він заснував «Рух 22 березня»(інші мови), який брав активну участь у травневих протестах 1968 року у Франції. Бенсаїд став провідним теоретиком Революційної комуністичної ліги й Об’єднаного секретаріату Четвертого інтернаціоналу, професором філософії в Університеті Париж-VIII, а також стипендіатом Міжнародного інституту досліджень та освіти. Бенсаїд був відомий своїми дослідженнями творчості Вальтера Беньяміна і Карла Маркса, а також сучасним аналізом французького постмодернізму[5].

Бенсаїд і течія троцькізму, представлена ​​Об’єднаним Секретаріатом Четвертого Інтернаціоналу, зазнавали нападок з боку більш ортодоксальних троцькістів через висунуту стратегію, щодо входження в «нові соціальні рухи»; зокрема, за сприйняття реформи та революції як фальшивої дихотомії та пропозицію створення «широких партій», а не формування партій традиційного ленінського типу. В одному з таких критичних коментарів Люк Купер критикував Бенсаїда за твердження про те, що за певних конкретних обставин є можливим входження до капіталістичного уряду та спроба використання існуючої державт як інструмента революційної трансформації[6]. Бенсаїд також обговорював революційну стратегію з іншими членами Четвертого Інтернаціоналу та міжнародним секретарем Британської соціалістичної робітничої партії Алексом Каллінікосом[7].

Помер від раку 12 січня 2010 року у віці 63 років. Захворювання було спричинене побічними ефектами препаратів для лікування СНІДу, з яким він жив протягом останніх 16 років. Після смерті Бенсаїда, пакистано-британський публіцист Тарік Алі назвав його «провідним марксистським інтелектуалом Франції»[5].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • спільно з Генрі Вебером: Mai 1968: Une répétition générale (François Maspero, 1968, online edition)
  • La revolution et le pouvoir (Penser, 1976, ISBN 9782234005525)
  • "In Memory of a Rebel". Telos 44, Summer 1980 (doi:10.3817/0680044193).
  • Walter Benjamin: sentinelle messianique (Plon, 1990, ISBN 9782350960432)
  • La discordance des temps: essais sur les crises, les classes, l'histoire (Editions de la Passion, 1995, ISBN 9782906229266)
  • Marx l'intempestif: Grandeurs et misères d'une aventure critique (Fayard, 1995, ISBN 9782213595047); English translation: A Marx for Our Times: Adventures and Misadventures of a Critique (Verso, 2002, ISBN 9781859847121)
  • Le pari mélancolique (Fayard, 1997, ISBN 9782213599274)
  • Qui est le juge? (Fayard, 1999, ISBN 9782213603506)
  • Contes et légendes de la guerre éthique (Textuel, 1999, ISBN 9782909317939)
  • Eloge de la résistance à l'air du temps (Textuel, 1999, ISBN 9782909317779)
  • Le sourire du spectre (Michalon, 2000, ISBN 9782841861248)
  • Les irréductibles (Textuel, 2001, ISBN 9782845970137)
  • Une lente impatience (Stock, 2004, ISBN 9782234056596) - his autobiography; English translation: An Impatient Life: A Memoir (Verso, 2014, ISBN 9781781681084)
  • Fragments mécréants. Mythes identitaires et république imaginaire (2005, ISBN 9782849380413)
  • Marx, mode d'emploi (2009, ISBN 9782707182791)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ а б http://www.guardian.co.uk/world/2010/jan/14/daniel-bensaid-obituary
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #113248350 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в Ali, Tariq (14 січня 2010). Daniel Bensaïd obituary. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 30 листопада 2024.
  6. ↑ ISJ (4 січня 2007). The return of strategy • International Socialism. International Socialism (брит.). Процитовано 30 листопада 2024.
  7. ↑ Hegemony and United Front - International Viewpoint - online socialist magazine. internationalviewpoint.org. Процитовано 30 листопада 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данієль_Бенсаїд&oldid=47711305