Даніїл Дольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніїл Дольський
Основна інформація
Дата народження 13 квітня 1891(1891-04-13)
Місце народження Ковно, Російська імперія
Дата смерті 3 грудня 1931(1931-12-03) (40 років)
Місце смерті Вільнюс, Віленське воєводство, Польська Республіка
Поховання Žaliakalnis Jewish cemeteryd
Роки активності 1911 — 1931
Громадянство Литва і Російська імперія
Професії співак
Інструменти вокал[d]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Даніїл Дольський (Даніелюс Дольскіс, їд. דניאל דאלסקי‎, лит. Danielius Dolskis, справжнє прізвище — Бройдес[1]; нар. 13 квітня 1890(1890квітня13), Вільнюс — пом. 3 грудня 1931, Каунас) — російський, німецький і литовський шансоньє, співак, актор, режисер, журналіст, письменник. Піонер литовської естради[1]. Член Санкт-Петербурзького Союзу драматичних письменників і композиторів[1]. У радянські часи його платівки заборонили до ввезення в СРСР[2] і понад півстоліття ім'я замовчувалося[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Даніїл Бройдес народився 13 квітня 1890[1] у Вільнюсі в сім'ї віленського єврейського комерсанта[4] Михайла Бродеса[1]. Даніїл вивчав правову справу у Санкт-Петербурзькому університеті, а потім навчався у приватній акторській школі[4]. Був поліглотом і крім російської мови досконало говорив на івриті[3], латині[1], сербській[1], литовській[1], французькій[1], німецькі[1], іспанській[1], італійській[1] та інших мовах.

З 1911 року дебютував на естраді Санкт-Петербурга[1] як Даніїл Дольський. Жив за адресою Санкт-Петербург, вул. Іванівська, 13, потім на перехресті Чернишова, 20 (нині вул. Ломоносова), а згодом на вул. Миколаївська, 16 (нині вул. Марато)[1]. Виступав у Санкт-Петербурзькому ресторані «Вілла Роде». Виступав у Театрі-кабаре «Палас». У рекламних виданнях того часу, коли йому було лише двадцять років він уже описується як улюбленець публіки в Санкт-Петербурзі та Москві[1]. Амплуа містило театральні оперети, гуморески, пародії тогочасних громадських діячів. У тому ж році давав багато концертів у Москві, Одесі, Києві[5].

Після Жовтневої революції він подорожував Європою, переїхав до Риги та співав з оркестром Оскара Строка, а також гастролював за кордоном[1]. У 1917 році з 20 липня до 10 серпня показував свою гумористичну програму у Ризькому інтимному театрі, у 1918 році грав в Одесі, 4 вересня 1919 року виступав в Гротескному театрі в Харкові з комедією «Дамська балаканина»[1].

У квітні 1922 року гастролював у театрі Максим у Софії. У пресі тих років писали, що він «не досягав дешевого успіху у своїй програмі, він культурний художник, який старанно працював над кожним випуском своєї великої вистави»[1].

У 1923 році приїхав до Берліна, де виступав на різних заходах, в ресторанах, на вечірках і в опереті, спробував свої сили в ролі театрального режисера[1]. З кінця 1923 року Дольський працював артистом Російського театрально-музичного залу в Белграді та представляв програму сербською мовою[1]. У 1925 році повернувся до Берліна[1].

9 квітня 1926 року у Берліні відбувся благодійний вечір з нагоди 15-річного ювілею Даніїла Дольського на сцені. На заході він виступив у головній ролі в опереті «Король веселиться»[1]. Того ж місяця він знову відвідав Ригу, де показав свою програму з 27 квітня до 2 червня на Ризькому кінофорумі (перетин вулиць Сколас та Елісабетес)[1]. 7 жовтня 1926 року виступив у Штутгарті з виставою «Навколо світу», зробленою за своєю постановкою, а потім виступав у готелі «Majestic» у Парижі[1].

Могила Д. Дольскіса на єврейському цвинтарі Жалякальніса у Каунасі
Пам'ятник Д. Дольскісу на алеї Свободи у Каунасі

У 1928 році Дольський знявся в німому кіно «Царський ад'ютант» («Ад'ютант дез Зарен») режисера Володимира Стрижевського, де він зіграв слугу князя Курбського[1]. У 1929 році переїхав до Каунасу[1]. Його пісні «Let Me Man», Литва", «Палангское море», «Я люблю летние васильки», «Elyte, You Love» і багато інших стали класикою литовської попмузики[1]. У пресі тих років сучасники писали: «Кожен вечір збирається повна зала Версаля. […] Насправді це людина неабияких здібностей, вона не лише за пів року досконало вивчила литовську мову, а й створила стихійний жанр литовської двовірша та оповіді, якої ми не мали досі. Що ми могли чути на так званих „малих сценах“ перед Дольським?! Ми слухали програму всіма мовами, тільки не литовською. А якщо литовською, краще не згадувати. А ті литовські артисти, які могли дати щось хороше „маленькій сцені“, не можуть цього зробити, тому що вони всім серцем віддані великій сцені»[1]. Він був першим, хто з усіх іноземних артистів, які побували в Каунасі, вирішив вивчити литовську мову, щоб не образити литовську публіку, яка не розуміє російську мову[1].

В один із зимових вечорів, після виступу у Версальському кафе він зігрівся, а потім випив холодного пива, захворів на пневмонію і через кілька днів помер[1]. Помер 3 грудня 1931 року в Каунасі. Похований на Жалякальницькому єврейському цвинтарі. Місце могили багато років було невідоме[4]. Нині могила Дольскіса внесена до Реєстру культурних цінностей (унікальний код — 24617)[6] і постійно піддається нападам вандалів[4].

Творча спадщина[ред. | ред. код]

У період з 1929 до 1931 рік твори Даніїла Дольського записували компанії «Homocord» у Берліні та «Columbia» у Лондоні та вийшли на 16 платівках[7]. (Примірники більшої частини таких платівок зберігаються у музичному відділі Каунаської публічної бібліотеки[7]). Серед випущених платівок:

Сингли[ред. | ред. код]

  • D. Dolskis — Gegužinė / Su Armonika Į Braziliją // Columbia (1931)[8];
  • D. Dolskis ‎- Я Так Сором'язливий, Madame … / Циперович (Військова Сценка) // Columbia (1931)[9];
  • D. Dolskis — Lietuvaitė / Leisk Man // Columbia (1931)[10];
  • D. Dolskis ‎- Sugrįžk! … / Marytė, Onytė, Katrytė… // Columbia (1931)[11];
  • D. Dolskis — Aš Myliu Vasaros Rugiagėles / Palangos Jūroj // Columbia (1931)[12];
  • D. Dolskis — Onyte, Einam Su Manim Pašokti / Čigonės Akys // Columbia (1931)[13];
  • D. Dolskis — Amerikos Lietuvių Priėmimas Kumpiškiuose / Nuovadoje (Komiškas Vaizdelis) // Columbia (1931)[14];
  • Dannil Dolskij — Я Так Застенчивъ, Мадамъ / «Циперовичъ», Військова Сценка // Columbia (1931)[15];
  • D. Dolskis — Trečios Klasės Vagone / Nakties Traukinio Kontrolė // Homocord (1933)[16];
  • D. Dolskis — Kaimo, Ligoninės Prieškambary / Kaip Mes Su Jonu Operą Žiūrėjom // Homocord (1933)[17];

Збірники[ред. | ред. код]

  • D. Dolskis — Šokių Rinkinys XIX // Karvelis — Chicago (1968)[18];
  • Danielius Dolskis — Danielius Dolskis // Мелодія (Рига; 1989)[19];
  • Danielius Dolskis — Danielius Dolskis // Мелодія (Рига; 1990)[19];
  • Danielius Dolskis — Danielius Dolskis // Art & Electronics Lithuania (1992)[20];
  • Danielius Dolskis — Danielius Dolskis // Art & Electronics Lithuania (1994)[20];
  • Danielius Dolskis — Dainuoja Danielius Dolskis. 1929—1931 Metų Įrašai // Bomba Records Lithuania (2000)[21];
  • Various — Legendiniai Mažosios Scenos Artistai XX A. 3-4 Deš. Kaunas = Legendary Musicians Of The Little Stage 1920-1930s Kaunas, Lithuania // (2009)[22].

Пам'ять[ред. | ред. код]

11 листопада 2007 року з ініціативи співака Вітаутаса Кернагіса (1951—2008) на алеї Лайсвес у Каунасі, навпроти ресторану «Метрополіс» було відкрито пам'ятник роботи скульптора Ромаса Квінтаса[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае Metų persona – Danielius Dolskis. patefonas.lt (лит.). Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.
  2. ↑ Кравчинский, Максим (2018). Музыкальные диверсанты. ISBN 9785041189037.
  3. ↑ а б Ф.Ривкина. Родоначальник литовской эстрады. obzor.lt. «Литовский Иерусалим». Процитовано 17 серпня 2020.
  4. ↑ а б в г Mindaugas Katilius (31 жовтня 2007). Kauno žydų bendruomenė sutvarkė dainininko D.Dolskio kapą (nuotraukos). kultura.lrytas.lt (лит.). Деком. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 17 серпня 2020.
  5. ↑ Tamara Vainauskienė. Danielius Dolskis. vle.lt (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Процитовано 17 серпня 2020.
  6. ↑ Kauno Žaliakalnio žydų senųjų kapinių komplekso dainininko Danieliaus Dolskio kapas. kvr.kpd.lt (лит.). Kultūros paveldo departamentas. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 17 серпня 2020.
  7. ↑ а б Rasa Murauskaitė (2020.05.19). Даниэлюс Дольскис – родоначальник литовской эстрады, развлекавший Каунас. lrt.lt. Lietuvos nacionalinis radijas ir televizija. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  8. ↑ D. Dolskis* ‎– Gegužinė / Su Armonika Į Braziliją. discogs.com (англ.). Discogs. Процитовано 19 серпня 2020.
  9. ↑ D. Dolskis* ‎– Я Так Застенчив, Madame... / Циперович (Военная Сценка). discogs.com (англ.). Discogs. Процитовано 19 серпня 2020.
  10. ↑ D. Dolskis* ‎– Lietuvaitė / Leisk Man. discogs.com (англ.). Discogs. Процитовано 19 серпня 2020.
  11. ↑ D. Dolskis* ‎– Sugrįžk!… / Marytė, Onytė, Katrytė... discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  12. ↑ D. Dolskis* ‎– Aš Myliu Vasaros Rugiagėles / Palangos Jūroj. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  13. ↑ D. Dolskis* ‎– Onyte, Einam Su Manim Pašokti / Čigonės Akys. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  14. ↑ D. Dolskis* ‎– Amerikos Lietuvių Priėmimas Kumpiškiuose / Nuovadoje (Komiškas Vaizdelis). discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  15. ↑ Dannil Dolskij* ‎– Я Так Застенчивъ, Мадамъ / "Циперовичъ", Военная Сценка. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  16. ↑ D. Dolskis* ‎– Trečios Klasės Vagone / Nakties Traukinio Kontrolė. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  17. ↑ D. Dolskis* ‎– Kaimo, Ligoninės Prieškambary / Kaip Mes Su Jonu Operą Žiūrėjom. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  18. ↑ D. Dolskis* ‎– Šokių Rinkinys XIX. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  19. ↑ а б Danielius Dolskis ‎– Danielius Dolskis. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  20. ↑ а б Danielius Dolskis ‎– Danielius Dolskis. discogs.com (англ.). Discogs. Процитовано 19 серпня 2020.
  21. ↑ Danielius Dolskis ‎– Dainuoja Danielius Dolskis. 1929-1931 Metų Įrašai. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  22. ↑ Various ‎– Legendiniai Mažosios Scenos Artistai XX A. 3-4 Deš. Kaunas = Legendary Musicians Of The Little Stage 1920s-1930s Kaunas, Lithuania. discogs.com (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
  23. ↑ Kazimieras Dobkevičius (21 ноября 2007 г.). Atidengtas paminklas dainininkui Danieliui Dolskiui. xxiamzius.lt (лит.). Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніїл_Дольський&oldid=40587476