Даргінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даргінці
Сучасний ареал розселення і кількість
Найбільші розселення Росія Росія:
  589 386 (пер. 2010)[2],
  510 156 (пер. 2002)[3]

Киргизстан Киргизстан:
   2 704 (1999)[5]
Україна Україна:
  1 610 (2001 р.)[6]
Казахстан Казахстан:
   790 (2009 р.)[7]

Білорусь Білорусь:
   88 (2009 р.)[8]
Близькі етнічні групи Аварці
Мова даргінська мова
Релігія суннітський іслам

Даргінці — другий за чисельністю народ Дагестану. Розмовляють даргінською мовою. Релігія — суннітський іслам.

Розселення даргінців у Дагестані за переписом 2002 р.

Чисельність[ред.ред. код]

Динаміка чисельності даргінців з 1926 р.[9]

  • 1926 — 108 963 (міських жителів — 0,9%)
  • 1939 — 152 010 (міських жителів — 5,2%)
  • 1959 — 152 563
  • 1970 — 224 172
  • 1979 — 280 444
  • 1989 — 353 348
  • 2002 — 510 156
  • 2010 — 589 386 (міських жителів — 38,4%)

Розселення[ред.ред. код]

Загальна чисельність даргінців бл. 600 тис. осіб, в тому числі у Росії — 589 386 (2010), Киргизстані — 2 704 (1999), Україні — 1 610 (2001).


Чисельність даргінців у регіонах РФ за переписом 2010 р.

Антропологічний тип даргинців[ред.ред. код]

Доволі примітним є той факт, що, згідно з польовими дослідженнями фон Еркерта, саме на просторі (території) між дідойцями і осетинами в великій кількості (у порівнянні з іншими кавказцями) фіксуються такі ознаки як долихокефалія - високий зріст, світле волосся, шкіра і очі, які характеризують германський тип. У даргинців, що живуть на північному сході Дагестану, треба відзначити деяку кореляцію, зазначених вище ознак, при переміщенні з півночі на південь. Отже, серед 33-х кайтагців (виключаючи представників Маджаліс і Кала-Корейша) переважає долихокефалія, так званого, германського типу. 72 даргинцев-акушінца мають той самий тип - германський. На додачу слід зазначити, що долихокефільність відносно зростає в Цудахарі та Харбуку. У Цудахарі також значно частіше зустрічається сірий колір очей (7 з 10-ти). Тут германський тип виражений найяскравіше.[10] [11]

Основні райони проживання даргінців у Дагестані за даними перепису 2010[12][ред.ред. код]

Назва району Населення району % даргінців
Дахадаєвський район 36 709 99,0%
Сергокалинський район 27 133 98,9%
Акушинський район 53 558 96,0%
Кайтагський район 31 368 90,1%
Левашинський район 70 704 76,5%
Ізбербаш 55 646 64,9%
Каякентський район 54 089 42,3%
Карабудахкентський район 73 016 32,3%
Тарумовський район 31 683 23,5%
Южно-Сухокумськ 10 035 21,1%
Каспійськ 100 129 20,7%
Кізлярський район 67 287 19,5%
Махачкала (м/о) 696 885 15,3%
Кизляр (м/о) 51 707 14,4%
Буйнакський район 73 402 13,4%
Кумторкалинський район 24 848 8,4%
Ногайський район 22 472 8,1%
Дербентський район 99 054 7,9%
Дагестанські Огні 27923 6,6%
Буйнакськ 62 623 6,3%
Бабаюртівський район 45 701 6,1%
Агульський район 11 204 5,9%
Дербент 119 200 5,6%
Хасавюртівський район 141 232 5,4%
Хасавюрт 131 187 4,1%
Гунібський район 25 303 2,5%
Кизилюрт (м/о) 43 421 2,3%
Лакський район 12 161 2,0%
Дагестан 2 910 249 17,0%

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. — Том 3. Национальный состав и владение языками
  2. а б в г д е Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года (рос.)
  3. а б в г д е ж Всероссийская перепись населения 2002 года(рос.)
  4. Мосстат: Приложения к итогам ВПН 2010 года в городе Москве: Приложение 5. Национальный состав населения по г. Москва (рос.)
  5. В. Хауг. Демографические тенденции, формирование наций и межэтнические отношения в Киргизии. «Демоскоп». Архів оригіналу за 2011-08-23.  (рос.)
  6. &n_page=2 Всеукраинская перепись населения 2001 года. Распределение населения по национальности и родному языку. Государственный комитет статистики Украины.  (рос.)
  7. Агентство Республики Казахстан по статистике. Перепись 2009. (Национальный состав населения.rar) (рос.)
  8. Перепись населения Республики Беларусь 2009 года. НАСЕЛЕНИЕ ПО НАЦИОНАЛЬНОСТИ И РОДНОМУ ЯЗЫКУ. belstat.gov.by. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  9. Институт демографии Национального исследовательского университета "Высшая школа экономики"(рос.)
  10. Г.Л. Сера, "Огляд етносів Кавказу" (1920)
  11. Г.Л. Сера, G.L. Sera, "I movimenti etnici nel Caucaso", in Monitore zoologico italiano, Firenze, 1920, Vol. XXXI, pp. 178-9.
  12. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. — Том 3. Национальный состав и владение языками


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.