Дардани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дардани (грец. Δάρδανοι) — в античній літературі цей термін або означає те ж, що троянці, або близькоспоріднений їм народ, який також мешкав в Троаді на північному заході Анатолії. Назва походить від міфічного героя Дардана, засновника міста Дарданія в Троаді. Влада в Троаді була розділена між цими двома містами. Гомер проводив чітку відмінність між цими двома народами.[1]

Міфологія[ред. | ред. код]

Згідно з Гомером, Дардана є нащадками Дардана — сина Зевса. Нащадком Дардана був Еріхфонія — цар-пастух, власник табунів коней. У Еріхфонія народився Трос, у якого було три сини: Іл, Ассарак і Ганімед. Від Іла народився Лаомедонт, а від того народився троянський цар Пріам, сином якого був Гектор. Від Ассарака через Капіса і Анхіза веде свій рід Еней (Іліада, 215—240).

Дардана і троянці[ред. | ред. код]

Троада

Царський будинок Трої також був розділений на дві гілки, дарданську і троянську (місто останніх називалося Троя, іноді — Іліон). Будинок дарданів (члени якого також називалися «дарданідами», нащадками Дардана[2], грец. "Δαρδανίδες") був більш старшим, ніж будинок троянців, проте Троя згодом стала більш могутньою. Еней іменується в «Енеїді» Вергілія то «дарданом», то «троянцем», хоча, строго кажучи, Еней належав до дарданської гілки. Багато правителів Рима претендували на походження від Енея, від будинків Трої і Дардана. Гомер також застосовував епітет «дарданіди» (Δαρδανίδη) до Пріама й інших видатних діячів поеми.

Гомер[3] пише:

Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,
Що від Анхіза колись породила його Афродіта,
Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з'єднавшись.
Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,

Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових.

На згадку про дарданів названо протоку Дарданелли.

Походження[ред. | ред. код]

Етнічна приналежність дарданів, як і троянців (тевкрів), а також їх мови залишаються спірним питанням. Залишки їх матеріальної культури вказують на тісний зв'язок з лувійцамі[4] контакти з іншими народами Анатолії[5], Фракією[6] та ахейцами. Згідно з Гомером, їх еліта була змішаного походження, але в основному грецькою[7], а римляни вважали дарданів в цілому греками.[8]

Археологічні знахідки більш раннього періоду (енеоліт) на території Троади вказують на сильну схожість з матеріальною культурою того ж періоду в Мунтенії і Молдови, як і з карпато-балканським регіоном в цілому. Передбачається, що вироби матеріальної культури (кераміка, статуетки) були імпортовані в Троаду і є трипільськими за походженням.[9]

Дардани і дарданці[ред. | ред. код]

Існує питання про те, чи є випадковим схожість назв дарданів і дарданців, народу Адріатики.

Згідно Страбону, після поразки в троянській війни ватажок народу «енетів» Антенор з синами і уцілілими енетами врятувався у Фракію і звідти потрапив в Генетику (Енетіку) на Адріатиці[10]. Оселився у річки Тімаво[11]. Згідно з розповіддю Сервія, після війни з евганеямі і царем Белесом заснував Патавій[12] (суч. Падуя) і заснував там ігри[13]. Місце, де вони висадилися, зветься Троєю[14]. Також вважався родоначальником арвернів[15]. У той же час, відповідно до Гомеру, Антенор був дарданом, а двоє з його синів воювали в складі дарданського війська (див. вище). «Енети» (адріатичні венети) і дарданці в античний період були сусідами в Адріатиці, однак говорили на різних мовах.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Review: Some Recent Works on Ancient Syria and the Sea People», Michael C. Astour, Journal of the American Oriental Society, Vol. 92, No. 3, (Jul. — Sep., 1972), pp. 447—459 writing about someone who identified the Dardanoi with the Trojans: "Which is, incidentally, not so: the Iliad carefully distinguishes the Dardanoi from the Trojans, not only in the list of Trojan allies (11:816-823) but also in the frequently repeated formula keklyte meu, Tr6es kai Dardanoi ed' epikuroi (e.g., III:456)
  2. Vergil: Aeneid 10, Tome 10
  3. Іліада 2, 819—823.
  4. Trojans and Their Neighbours: An Introduction (Ancient Peoples) by T. Bryce, 2005, p. 117: "… question, we might have a clearer indication of the Trojans 'ethnic origins. We have referred to the widespread distribution of Luwian- … "
  5. Art of the First Cities: The Third Millennium BC from the Mediterranean to the Indus (Metropolitan Museum of Art Series) by Joan Aruz, 2003 p. 255, "… and the type and technology of the alloy are of Anatolian, and specifically Trojan, origin. … "
  6. The National Encyclopædia: A Dictionary of Universal Knowledge: By Writers of Eminence in Literature, Science, and Art. Volume 14: Tri — Z by unknown author, 2001., p. 22: "… his allies. The inhabitants of the Troad were probably of Thracian origin. At the time of the Trojan War they had reached a higher state of prosperity and … "
  7. Trojans and Their Neighbours: An Introduction (Ancient Peoples) by T. Bryce, 2005, p. 23
  8. Greeks and Barbarians (Edinburgh Readings on the Ancient World) by T. Harrison, 2001., ISBN 0-415-93959-3, p. 140
  9. Hoddinott, Ralph F., The Thracians, Thomas & Hudson Inc., 1981. pp. 35-38
  10. Страбон. Географія XIII 1, 53 (стр.608); Діон. Троянська мова 138
  11. Лукан. Фарсалія VII 194
  12. Сервий. Коментар до «Енеїди» Вергілія I 242
    Вергілій. Енеїда I 242—249
  13. Тацит. Аннали XVI 21
  14. Тит Лівій. Історія Риму I 1, 3
  15. Лукан. Фарсалія I 427; Примітки Ф. А. Петровського в кн. Лукан. Фарсалія. М., 1993. С.307

Посилання[ред. | ред. код]