Дарко Анич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дарко Анич
Оригінал імені фр. Darko Anic
Країна Югославія Югославія
Франція Франція
Народження 30 квітня 1957(1957-04-30) (61 рік)
Задар
Титул Міжнародний майстер (1989), Гросмейстер (1999)
Рейтинг ФІДЕ 2401 (травень 2017)
Піковий
рейтинг
2499 (січень 2000)

Дарко Анич (нар. 30 квітня 1957, Задар) — французький шахіст і шаховий тренер хорватського походження, гросмейстер від 1999 року.

Шахами Анич почав займатися лише в 14 років, зацікавившись телевізійними коментарями до партій Боббі Фішера в матчах претендентів 1971 року. Всього через три роки він вже став чемпіоном свого рідного Задара, в 1979 році чемпіоном Далмації, а 1985 року — чемпіоном Хорватії[1].

На Відкритому чемпіонаті Канн 1987 року Анич познайомився зі своєю майбутньою дружиною і наприкінці того ж року переїхав до Франції. У 1989 році отримав звання міжнародного майстра. З 1991 по 2000 рік Анич щорічно брав участь у чемпіонатах Франції і в 1997 році виборов звання віце-чемпіона країни[2][3]. 1999 року ФІДЕ присудила йому звання гросмейстера.

З 1992 року за дорученням Федерації шахів Франції Анич займався проведенням відбіркових змагань «Cadets-Juniors» на півдні країни. Того ж року він супроводжував юнацьку збірну Франції на неофіційному чемпіонаті Європи в Борм-ле-Мімоза, де вона виграла всі свої матчі. Надалі Анич входив у тренерську бригаду юнацьких збірних Франції на чемпіонатах світу 1999, 2001, 2004 та 2005 років і чемпіонатах Європи 2005 і 2008 років, а 2004 року був тренером і капітаном національної збірної на шаховій олімпіаді в Іспанії. У 1995 році Дарко, який отримав педагогічну освіту в Загребі, і його дружина Монік заснували Institut Le Cavalier Bleu — першу французьку школу шахів за листуванням з індивідуальним моніторингом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Darko Anic. Institut Le Cavalier Bleu. Процитовано 2015-06-03. 
  2. Darko Anic. ChessBase. Процитовано 2015-06-03. 
  3. Anic Darko (30.04.1957). Chess Network Company. 10.11.2011. Процитовано 2015-06-03. 

Посилання[ред. | ред. код]