Дармштадт 98

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дармштадт 98
SV Darmstadt 98.png
Повна назва SV Darmstadt 98
Рік заснування 1898
Місто Дармштадт, Німеччина
Стадіон Штадіон ам Фальтер
Вміщує 17 000
Президент Клаус Фріч Рюдигер
Головний тренер Норберт Майєр
Ліга Бундесліга
Домашня
Виїзна


«Дармшта́дт 98» (нім. «SV Darmstadt 98») — німецький футбольний клуб з Дармштадта. Заснований 22 травня 1898 року.

Зміст

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Історія однієї з найстаріших футбольних команд Німеччини увібрала чимало історичних віх цієї країни. Від часів створення спортивних гуртків, до спортивного товариства, а вже поготів і до професійного клубу.

Перші ватаги футболістів-початківців виникли на теренах Німеччини наприкінці 19 століття. Зазвичай це були гурти молоді, які переймали нові спортивні течії від заїжджих іноземців. Відтак, перші спортивні команди формувалися у великих портах чи торгових центрах. У землі Гессен морських портів не існує, натомість кілька міст вважалися відомими торговими центрами. Таким осередком торгівлі й культурного обміну було містечко Дармштадт — південний центр землі Гессен. Так і потрапила нова й популярна гра із м'ячем на південь Гессену, а місцеві жителі заповзялися її перейняти.

1898—1918 роки (зачатки футбольної команди в Дармштадті і футбол в часи війни)[ред.ред. код]

Енсграбер і його команда

Славу зачинателя футболу на півдні землі Гессен отримав місцевий учитель — професор Енсграбер[1], який разом зі своїми дітьми та їхніми однолітками створив спортивне товариство, в якому культивувалися різні види тогочасних спортивних ігор та змагань. Однією із таких була гра в м'яч (гра привезена з далекої Англії), який вони ганяли в закинутому саду місцевого замку (Schlossgartenplatz). Саме 5 дітей Енсграбера: Фріц, Бернхард, Карл, Вільгельм, Ернст та їхні шкільні товариші й сформували навесні першу футбольну дружину міста. Так, 22 травня 1898 року, постала перша футбольна команда Дармштадта — «ФК Олімпія 1898 Дармштадт» (FK Olympia 1898 Darmstadt). Ця команда, сформована з учнів старших класів школи, почала грати з іншими розрізненими групами та командами. А, з часом, нова гра ставала чим раз популярнішою і вже в усіх школах міста й довкола почали в неї грати.

Популярність гри насторожувала консервативну спільноту міста, а почувши про сутички та масові бійки англійських футболістів, тоді очільники міста заборонили її на теренах краю в 1901 році. Але масове захоплення грою уже не можна було спинити, і в 1903 році заборону відмінили. Відтоді команда почала уже повноцінно грати в товариських турнірах та іграх, а коли почали формуватися перші регіональні ліги-турніри — вони стали їхніми повноцінними учасниками. До сучасників дійшли декотрі результати тих часів: так командою з Дармштадта в 1908 році була побита (з рахунком 14:1) команда переможець землі Саар «Völklingen 03». До першої світової війни «олімпійці» грали у вищих земельних лігах Гессену чи Рейну, правда значних успіхів не добивалися, поступаючись командам з Кайзерслаутена, Мангейма (найбільший успіх прийшов у сезоні 1909/10 — 5-те місце Східного дивізіону Süddeutsche Fußballmeisterschaft).

Повноцінні першості земель розпочалися напередодні Першої світової війни, команда з Дармштадта також приймала в них участь, але похвалитися особливими результатами не могла. Адже гравці команди ще виступали за свої студентські колективи (у студентських лігах) чи профсоюзно-робітничих лігах (що тоді почали також формуватися і конкурувати із регіональними лігами). Коли ж почалася війна, чимало гравців подалися до війська, тому футбольні змагання перейшли у зародковий рівень, а то й зовсім припинилися. Тому й мало, що відомо про команду «Дармштадт 98» в часи військового лихоліття.

1919—1933 роки («олімпійці» Дармштадта в часи становлення німецького футболу)[ред.ред. код]

По Світовій війні та після осягнення Веймарських угод, німецьке суспільство почало приходити до тями, почали відроджуватися їх міста, економіка та суспільне життя, а футбол ставав уже його складовою. Масово почали формуватися і робітничі, і національні, і профспілкові команди та ліги[2]. Саме в кількох таких лігах-турнірах приймали участь "олімпійці" Дармштадта, що увійшли до числа засновників Німецької футбольної асоціації (Deutscher Fußball-Bund), яка опікувалася тими кількома самостійними першостями (земельних) асоціацій та співпрацювала з головними її учасниками.

Уже в 1919 році футболісти Дармштадта прийняли участь в крайовому футбольному турнірі під егідою асоціації футболу Гессена (по міркам тогочасся, це був турнір вищої категорії, оскільки стикових ігор поміж переможцями ліг різних земель іще не проводилося). Перший сезон Крейсліги Гессена (Kreisliga Hessen), 1919/20 років, був невдалим для команди вона забила лише 20 м'ячів, а пропустила 60, відтак пасла задніх, 9 місце, в турнірній таблиці. Наступного сезону нічого не помінялося: знову майже 60 пропущених голів і знову 9 місце. А вже сезон 1921/22 років був вдалим, адже дармштадці піднялися на 3 сходинку турнірки, тому 8 місце в 1923 році — уже вважалося провалом. Довелося команді реабілітовуватися і їм це вдалося: 67 забитих м'ячів і лише 15 пропущених, сприяли тому, що команда "олімпійців" з Дармштадта стала кращою командою Гессена в сезоні 1923/24 років.

Такий успіх призвів до того, що команду запросили до щойно сформованої вищої ліги землі Рейн (Bezirksliga Rhein). Три наступні сезони, з 1924 по 1927 роки, команда там посідала 6 турнірну сходинку, а Дармштадт побачив уже відоі футбольні колективи. В сезоні 1927/28 років "олімпійці" спробували себе в лізі Майнцу/Гессена (Bezirksliga Main/Hessen), але там склад учасників виявився набагато сильнішим і команда опустилася на нижчі щабелі турнірки та вилетіла до ліги рідного Гессену, що класом нижче. Крейсліга Гессена (Kreisliga Hessen) не дуже вражала сильними колективами в сезоні 1928/29 років, відтак команда знову виборола 1 місце й повернулася до Безірксліги Майнцу/Гессена.

Впродовж трьох сезонів, з 1929 по 1932 роки, "олімпійці Дармштадту" грали з кращими командами земель Гессен та Майнцу, але суттєвої конкуренції так і вдалося вчинити. 6, 8 10 місця є підтвердженням важких ігор в одній із кращих футбольних ліг Німеччини, в ті роки. Тож після останнього місця, команда змушена була знову стартувати в місцевій Крейслізі Гессена. Сезон 1932/33 років також став невдалим, команда посіла найнижче місце, одиннадцяте, і це стало визначальним, оскільки в майбутньому вона не стала фаворитом навколополітичних рухів у спорті Німеччини.

1933—1945 роки (команда Дармштадту в в часи нацистського правління)[ред.ред. код]

Зима 1933 року стала наче вододіл аматорського різнобарв'я в німецькому спорті та футболі, зокрема. Однопартійці Гітлера саме через спорт намагалися втілити свої політичні та субнаціональні тезиси, відтак спортивні клуби стали ідеальними експериментальними площадками щодо впливу на масову культуру німців[3]. Німецький спорт за 10 років (від 1933 по 1944 роки) увібрав був чимало негативних тогочасних практик (і екстремізм, і расову сегрегацію, і національний популізм), не оминула ця болячка і команду з Дармштадта (хоча, вони були мало не останнім острівком, що не одразу піддався спокусі легких грошей та суттєвих субвенцій від державного та політичного апарату націонал-соціалістів). Хоча, треба віддати належне, саме завдяки такому формуванню політично-спортивної вертикалі вдалося якісно (як показало майбутнє) структуризувати та вибудувати футбольну вертикаль в німецькому футболі: із розрізнених аматорських ліг до чіткої піраміди футбольних турнірів та професійних ліг. Що одразу ж спричинило до якісного та кількісного зростання в футболі Німеччини[4].

Різкі зміни в німецькому футболі застали «Дармштадт» в занепаді (гри не було, організаційні суперечки із гімнастами і фінансовий кризис), відтак команду зачислили лише в регіональну лігу Гессена (Bezirksklasse Hessen). Але керівникам клубу вдалося зберегти футболістів, тому команда тривалий час числилася фаворитом ліги, допоки не перемогла в ній, в 40-их роках. Нажаль саме в той час військова кампанія уже велася на території країни і довелося припиняти футбольні змагання. Команда зав вісім сезонів, з 1933 по 1941 роки, постійно була у верхній частині турнірної таблиці, а на початку 40-их двічі вигравала свою регіональну лігу. Пробившись до найвищої футбольної ліги своєї землі Гауліга Гессена-Нассау[en][5] команда одразу ж вчинила сенсацію, поступившись лише в фіналі і зайнявши 2 місце. Проте, наступного сезону, 1942/43 років, її чекало фіаско: пропустивши 64 голи в свої ворота, вони посіли 10-е, останнє місце і вилетіли з Гауліги Гессена-Нассау. Сезон 1943/44 років, коли Німеччину лихоманило і фронт звужувався довкола її теренів, чимало футболістів було забрано на фронт (так і не повернувшись звідти), але команда з Дармштадта таки перемогла в урізаному турнірі свого краю і знову пробилася до Гауліги. Але подальші військові лихоліття уже не давали можливості в проведенні спортивних турнірів, німецький футбол на високому й організаційному рівні припинив своє існування.

1945—1951 роки (післявоєнне становлення команди)[ред.ред. код]

У поруйнованій Німеччині майже одразу почали відновлювати спортивні клуби-команди, щоби зайняти й відволікти залишки її жителів від гнітющої буденності репатріацій та повернення з полону батьків, дітей[6]. Десь за півроку й було відроджено футбол у Дармштадті, в першу чергу завдяки поверненню з війни та полону гравців місцевих команд. «Дармштадт 98» заявився в регіональну, Ландеслігу Гессена (Landesliga Hessen), яка числилася 5-6-ю по значимості в країні, утвореною місцевою асоціацією футболу.

Завдяки уже набутому досвіду, в попередні й довоєнні роки, футболісти Дармштадта успішно виступали у своїй лізі, постійно перебуваючи у верхній частині турнірної таблиці. Під наставництвом граючого тренера Адама Кецка вони спинялися лише за кілька кроків від підвищення у класі в сезоні 1946/47 та 1948/49 років, посідавши 3 місце серед найкращих команд Гессену. А в 1949/1950 роках Адам та його підопічні таки перемогли в турнірі, посівши 1 місце, і були підвищенні у класі — одразу ж пробившись до Оберліги Зюд (Oberliga Süd), яка в ті часи вважалася головною та перспективною лігою країни, а на її базі, пізніше, й формувалася сучасна Бундесліга. Саме наприкінці того сезону й намітилася реорганізація футбольних ліг країни, внаслідок якої команда з Дармштадту опинилася в одній з двох найсильніших ліг того періоду — Оберлізі Півдня (Oberliga Süd).

Старт у вищій лізі видався вражаючим: уже в першій грі сезону, 1950/51 років, команда приймала на своєму полі минулорічного чемпіона «Мангайм» (VfR Mannheim) і проявила бійцівський характер, перемігши з рахунком 5:4. Потім були ще переможені «Мюнхен 1860», «Баварія», нічиї з майбутнім тріумфатором сезону «Штутгартом». Але, в сумарному підсумку, новачкам не вистачило кілька очок, щоби пробитися в чільну 10 ліги. Підопічні Богуслава Снопека, тодішнього тренера, що замінив Кецка, посівши 15 місце, змушені були покинути лігу (яку в наступному сезоні скоротили до 16 команд).

1951—1971 роки (старожили Другої Бундесліги)[ред.ред. код]

Але цей перший турнір в найсильнішій лізі країни нічого втішного не приніс команді, яка і вибула, в тому ж сезоні, до щойно сформованої, по новому зразку, 2 бундесліги, якою вважалася 2-га Ліга Півдня (2. Liga Süd була однією з 2 регіональних ліг, переможці яких підвищувалися в класі до головної ліги країни). Провівши більше 15 сезонів, в Лізі Півдня «Дармштадт 98» став її старожилом: лише кілька разів вилітала і двічі ставала її переможцем.

Перші десять років команда закріпилася в лізі і стала повноцінним її середняком, постійно перебуваючи в середині турнірної таблиці. В цей період дармштадців очолювали 7 тренерів, а Лотар Шрьодер та Герман Шмідтмер провели з аматорами з Дармштадта по кілька сезонів. Саме в цей час, наприкінці 1952 року, відбулося розширення стадіону, на яке значну суму виділила мерія міста, від тих пір «Стадіон Тополині ворота» почав вміщати більше 25 тисяч глядачів.

На початку 60-х років, коли команду тренував Адольф Шмідт, колектив почало лихоманити і, як наслідок, команда посіла останнє місце в лізі та опустилася до Аматорської ліги Гессена. Керівництво клубу запросило Ернста Лехнера задля покращення ситуації, новому тренеру вдалося утримати гравців й одразу ж перемогти в першості Гессена та повернути Дармштадт до 2-ї Ліги Півдня. В наступному сезоні команда йшла уже звичним для неї шляхом середняка ліги і посіла 10 місце в турнірній таблиці. Але цього було замало, бо настала пора чергової реорганізації в німецькому футболі (кілька футбольних ліг земель були об'єднані в дві загальні: Лігу Півдня та Лігу Заходу) і ті нововведення відкинули команду знову до Аматорської ліги Гессена. Тож вихованці Лехнера розпочали сезон 1963/64 років в повноцінному статусі аматорів і, забивши майже 90 м'ячів, вони одразу ж повернулися до вищих за класом команд Півдня Німеччини.

Сезон 1964/65 років команда Лехнера уже грала в Регіональлізі Півдня (Regionalliga Süd) і їм вдалося закріпитися в лізі, посівши 14 місце. Впродовж 5 сезонів команда ще грала в цій лізі, але постійно балансувала на межі вильоту. Заміна на тренерському містку Ернста Лехнера на інших наставників не помагала, навіть відомі фахівці: Радослав Момірський та Хайнц Лукас не зміниди ситуацію на краще. Саме з Лукасом «Дармштадт 98» знову опустився до статусу аматорів Гессена. Довелося уже Вольфґанґу Шольцу виводити їх на матчі аматорської ліги Гессену й спробувати повернутися до ліги сильніших уже в поточному сезоні, що йому успішно вдалося. Підопічні Шольца впевнено пройшли усю дистанцію турніру і, ставши чемпіонами Гессену, вони підвищилися в класі на початку 1971 року.

1971—1978 роки (успішні сезони під знаками Клюґа та Бухманна)[ред.ред. код]

А потім в Дармштадті розпочалася ера Удо Клюґа з Франкфурта на Майні, коли керівництво клубу довірилося ще маловідомому амбітному тренеру і не помилилося. З «Дармштадт 98» він провів 6 сезонів, перемігши в лізі Півдня, він мало не пробився до головної ліги країни, саме Удо й сформував ту команду, яка через рік після його відходу таки пробилася до Бундесліги.

Прийшовши в команду на початку сезону 1971/1972 років, Удо почав формувати нове футбольне мислення гравців, яке базувалося на атакуючих елементах гри. Відтак його команда почала багато забивати, але й пропускала — чималенько, що відобразилося на здобутих очках: 36 очок набули і стільки ж втратили. Закріпившись у лізі, 7-ме місце давало впевненість у майбутньому сезоні, Удо піднайшов гравців у захисну ланку і воротаря. Тому, розпочавши сезон 1972/73 років, підопічні Клюґа одразу ж захопили лідерські позиції в лізі й не відпускали їх до кінця сезону. Забивши аж 72 м'ячі (майже ще раз так, як у минулому сезоні), команда впевнено підійшла до групових ігор за перехід до вищого ешелону німецького футболу. Але літо 1973 року було вдалим для переможця Регіональліги Захід, команди «Рот Вайс» з Ессена, яка переграла «Дармштадт 78» в очних зустрічах та виборола перше місце в перехідній групі, відтак і путівку до Бундесліги.

Довелося Удо Клюґу та його підопічним розпочинати все спочатку. Але цього разу вони вдовольнилися лише 4 місцем і вболівальники відклали свої надії на наступні роки уже в оновленій Другій Бундеслізі Півдня (2. Bundesliga Süd). А ті роки видалися ще невтішнішими: в сезоні 1974/75 команда посіла 10 місце, а 1975/76 роках 7 місце. Керівництво ще сподівалося, що Удо вдасться надихнути футболістів і в сезоні 1976/77, але ті й далі не зростали, тож очільники клубу в листопаді 1976 року попрощалися з тренером новатором та змушені були відшукати більш амбітного та агресивнішого наставника своїм футболістам.

Ним виявився тренер стратег-організатор — Лотар Бухманн, який очолював команду лише три сезони, але то були одні з найкращих та успішніших в історії клубу. Спершу йому вдалося вирівняти гру команди, що від зими 1976 року вона провела серію успішних матчів і закріпилася у верхній частині турнірної таблиці. Закінчуючи сезон 1976/77 років (в результаті таки посівши 6 місце), він взявся за реставрацію та оновлення функціональних і, вироблених роками, аматорських звичок гравців. Увівши таку систему підготовки Лотар добився чималого зростання фізичної та технічної майстерності футболістів та команди. І все це вилилося в захмарне святкування повноцінної перемоги команди у Бундеслізі.

А все починалося в сезоні 1977/78 виїзною перемогою, а за нею ще одна, і ще одна... і так ціла серія з 12 перемог та однієї нічиї. Такий галопуючий старт «Дармштадт 98» вражав і суперників і, навіть, прихильників команди, їх почали вважати беззаперечними фаворитами ліги. "Лілії" показували гостроатакуючий футбол: розмашисті атаки, агресивний пресинг та чималенько голів в кожній грі — це подобалося всім. З перших турів, увірвавшись на вершину турнірної таблиці, "лілії" не віддали її вже нікому. В другому колі вони взагалі лише в одній грі поступилися і, задовго до кінця турніру, стали його переможцями. Характерно, що в цьому сезоні команда забила аж 90 голів (навіть в нижчих лігах, з набагато слабшими суперниками, їй цього не вдавалося). Кожна гра рідної команди в Дармштадті супроводжувалася аншлагом на стадіоні й святковим настроєм вболівальників, тож не дивно, що останні ігри команди були наче карнавальні — городяни так відмічали омріяний вихід їх улюбленців до ліги найсильніших команд країни.

1978—1982 роки (з аматорів — одразу ж в професіонали)[ред.ред. код]

Поява аматорської команди з Дармштадту в професійній футбольній лізі Німеччини, завдала головного болю, як організаторам змагань, так й очільникам міста та клубу. Навіть самим гравцям довелося змінювати своє ставлення до гри, тепер вони вже числилися професіоналами. До того часу більшість з них працювали на роботах в різних установах, а футбол був їхнім захопленням (в когось більшим, а в когось лише годинка-друга на день). Відтак, тренеру Бухманну довелося проявити свої ще й організаторські здібності: він домовився із роботодавцями (своїх гравців), що ті відпускатимуть їх на тренування під кінець робочого дня, а також на тренувальні збори (в переддень ігор чи в святкові дні), а у відповідь мерія міста, футбольна асоціація краю та прихильники клубу знаходили ресурси компенсовувати роботодавцям їх поступки футболістам. Таку модель співпраці команди та спільноти міста назвали Дармштадською і її підхопили ще кілька команд із нижчих ліг країни й проіснувала вона до початку 2000-х років.

До початку сезону, 1978/1979 років, довелося ще й розширити стадіон (до 30000 місць), облаштувати якісні роздягалки командам та місця для преси й гостей (значні кошти на це виділила саме мерія міста). В першій же своїй грі в лізі, команда здобула очко, граючи на виїзді супроти мюнхенської «Баварії» (1:1). Ця новина ще більше обнадіяла вболівальників «лілій», а гравці, на емоціях, видали ще кілька вдалих ігор. Брак досвіду та сильніші, за класом, команди та гравці перегравали новачків (особливо познущався над ними «Штутгарт», обігравши з рахунком 7:1). Відтак команда, наприкінці першого кола, опинилася в зоні вильоту, тренер Бухманн сподівався на весняне підсилення. Але фізична та моральна втома добили команду, яка уже догравала сезон, скотившись на останнє місце, а поразка від «Нюрнберга» (1:3) прискорила прощання з командою головного творця її злету — Лотара Бухманна. З квітня 1979 року комана догравала під керівництвом його помічника Клауса Шляппнера. Майже одразу ж було здобуто перемоги в Бремені та Майнці, але і це не допомогло їм: здобувши 21 пункт, 7 разів перемігши та зігравши в нічию, але програвши аж 20 разів, пропустивши аж 75 голів, вони посіли останнє місце в лізі.

Новий сезон, 1979/1980 років, в Другій Бундеслізі команда починала уже з новим тренером Йорґом Берґером і, втративши кількох своїх ключових гравців, Бум-Кун Ча (Bum-Kun Cha), Курт Еґл (Kurt Eigl). Провівши одне коло з командою Йорґ попрощався з нею, його замінив Вернер Олк. Новому наставнику вдалося вирівняти гру команди і вона мало не повернулася до вищого дивізіону, зайнявши 4-е місце. Тож наступний сезон 1980/1981 років вболівальники очікували зі значними надіями. Що й підтвердив старт сезону гучні перемоги над: VfR Bürstadt (5:0), ESV Ingolstadt (9:2), Freiburger FC (6:3), FC Homburg (7:1) Wormatia Worms (5:0) підняли їх на першину турнірної таблиці. Очоливши Другу Бундеслігу, команда так і не втратила своїх позицій: здобувши 55 очок і забивши 85 голів — «Дармштадт 98» знову повернувся до головної ліги країни.

Сезон 1981/1982 років вболівальників ще більше обнадіював, адже команда уже набралася досвіду з попередніх років і стабілізувався її склад, футболісти більш відповідальніше почали ставитися до тренувань й амбітний тренер вів колектив за собою. Але намітилися були декілька суттєвих перепон, уже на початку сезону: спершу необхідно було облаштувати освітлення стадіону (за мірками ліги) та погасити фінансово-кредитні зобов'язання попередніх років. Тільки цього разу ні мерія міста, ні асоціація не пішли на зустріч команді, тому їм доводилося самотужки виходити з ситуації: спершу відмовившись від підсилення колективу, а потім урізавши преміальні та фінансові виплати гравцям (саме такі моменти і відобразилися, згодом, на грі та ситуації в самому колективі). Початок сезону знову видався вдалитм, команда поволі набирала очки і втримувалася в середині турнірної таблиці. Лише кілька прикрих поразок наприкінці кола і фінансовий стан призвели до розбалансування в колективі. Друге коло довелося розпочинати під суттєвим фінансовим пресом та тягарем ймовірного вильоту в нижчу лігу та ще й розставанням з колективом Вернера Олка. Манфред Краффт, прийшовши в березні 1982 року, не зумів суттєво змінити ситуацію, і команда ще нижче опустилася, закінчивши сезон на передостанньому місці (знову набравши 21 очко, забивши 46 голів, а пропустивши аж 82 голи).

1982—1993 роки (перша фінансова криза)[ред.ред. код]

Виліт з головної ліги країни, вболівальниками сприймався, як чергова сходинка в здобутті турнірного досвіду команди, вони ще сподівались, що команда найближчим часом повернеться до Бундесліги. Тим більше, що керівництво своїми діями декларувало схожі цілі та ще й підсилили команду відомими виконавцями (чех Зденек Негода один з них). Але тягар фінансових проблем та невдачі у підборі тренерських кадрів почали відображатися на становищі команди, відтак сезон 1982/1983 команда закінчила на 7 місці. Коли ж вболівальникам було оприлюднено суму боргів, більше 8 мільйонів, вони втратили останні ілюзії, щодо команди, зрештою й надія покидала самих гравців. Команда щосезону почала опускатися все нижче та нижче, а тренерів міняли, що рукавиці (за 10 сезонів змінилося 20 тренерів!).

Лише в невеличкий період (сезони 1986/1987 та 1987/1988) команда наче ожила. Це було пов'язано з поверненням на тренерський місток відомих фахівців: Удо Клюґа та Екгарда Кравцуна. Тоді «Дармштадту 98» не вистачило лише кількох пунктів, щоби підвищитися в класі й знову потрапити до ліги найсильніших. Команда здобувала 4 та 3 місця в лізі, а вболівальники знову ожили, сподіваючись що невдовзі побачать кращі команди країни на «Тополиних воротах». Зібрана Клюґом плеяда гравців, захопилася ідеями атакуючого футболу Кравцуна і з кожним туром впевненіше виступала. В сезоні 1986/87 років команда тривалий час очолювала турнірну таблицю і лише кілька невдач в травні 1987 року залишили команду на 4 місці. Вже наступний сезон команда провела ще впевненіше, як наслідок 3 місце і перехідні ігри з одним із невдах Бундесліги, нею виявився «Вальдгоф» з Мангейму. 1 червня 1988 року 25 000 глядачів спостерігали за футбольним спектаклем на «Болленфальторі»: їхня команда програвала два м'ячі, а потім спромоглася їх сквитати і забити переможного, наприкінці гри. У матчі відповіді вони знову пропустили 2 м'ячі і забили одного, тож їх чекала серія пенальті, в якій кращими виявилися мангеймці, а дармштадці зупинилися за крок від омріяної Бундесліги.

Після такого успішного сезону та його драматичної розв'язки, вже наступний сезон виявився провалом, команда посіла 11 місце, а потім, щосезону, балансувала на грані вильоту допоки, в сезоні 1990/1991 років, «лілії» знеславилися до нижчої ліги. Через рік вони повернулися до 2 Бундесліги, але лише на один сезон, посівши останнє 24 місце, вони остаточно покинули лігу, як виявилося — надовго.

1993—2006 роки (часи стагнації в нижчих лігах)[ред.ред. код]

Більше десяти років довелося «Дармштадту 98» провести в нижчих лігах, виступаючи в першості краю та півдня Німеччини. Це були роки стагнації клубу, адже фінансова криза в ньому не закінчувалася, аматорський рівень не приваблював спонсорів. Лише вболівальники, рік за роком, очікували чуда: надіючись на гучні імена в тренерському корпусі та сподіваючись на заповзятість своїх гравців. Але команда так і не випросталася із Регіональної ліги Півдня (та ще кілька разів провалювалася до нижчої ліги — Оберліги Гессена).

Ці часи запам'яталися уже меншою зміною тренерів та кількома цікавими протистояннями. Навіть колишні вдалі для команди тренери Кравцун, Бухман нічим не змогли зарадити. Лише наприкінці цієї футбольної віхи новий вітер перемін, у вигляді ідей та тренувань від молодого наставника і колишнього гравця-зірки команди — Бруно Лаббадії, оживив команду та її прихильників. Команда два сезони 2004/2005 та 2005/2006 роках перебувала на верхівці турнірної таблиці і почала показувати змістовну та яскраву гру (двічі займала 5 місце). Перспективного тренера запримітили футбольні функціонери Німеччини і переманили до відоміших клубів. За тренером пішли й кілька молодих та цікавих гравців і команду знову почало лихоманити, насувалася чергова ігрова та фінансова криза.

2006—2010 роки (фінансова криза та балансування на межі нижчих ліг)[ред.ред. код]

З новим тренером-легіонером, Джіно Леттіері, керівництво сподівалося на сезон 2006—2007, тобто на підвищення в класі, до того ж ними були запозичені, вчергове, суттєві фінансові кошти для нових трансферів. Але сталося зовсім протилежне: команда невдало стартувала, новачки не одразу вписалися в гру колективу і звичний середняк Оберліги опустився на дно турнірної таблиці, звідки ніяк не міг постати. Розчаровані такими справами, очільники клубу звільнили італійського фахівця уже на початку жовтня. Новим тренером було терміново призначено Ґерхарда Клеппінґера (який в середині 90-х років уже тренував «лілій»), але і йому вже не вдалося виправити ситуацію (команда перебувала під фінансовим тягарем та роздутою лавкою запасних гравців). Зайнявши 16 місце, «Дармштадт» опустився, вчергове, у нижчу лігу.

Новий сезон, 2007—2008 років, команда розпочала фаворитом Оберліги Гессена, але уже звичні фінансові негаразди змусили їх втратити чимало футболістів та обмежити себе в покупках й зарплатні. Таке «оздоровлення» позитивно відобразилося на колективі, Клеппінґеру довелося більше довіряти місцевим молодим вихованцям та старожилам, як наслідок, уже наприкінці першого кола команда заграла в якісний футбол і впритул наблизилася до верхівки турнірної таблиці. Але уже в 2008 році нові складності в клубі змусили заговорити, в березні 2008 року, про невдачі: мільйонні заборгованості спричинили до банкротства клубу. Довелося уже очільникам міста та всій громаді долучатися до спасіння своєї команди: було ініційовано низку заходів для збору пожертв і реструктуризації боргів. А команда, наперекір усім цим факторам, заграла ще краще: здобула Кубок Гессена та провела серію безпрограшних ігор і, як наслідок, піднялася на перше місце в підсумковій таблиці.

Два наступних сезони, 2008—2009 і 2009—2010 команда заледве втримувалася в Регіональлізі Зюд, очевидно причиною було нестійке фінансове та підвішене організаційне становище клубу. Наприкінці сезону 2008—2009 років Клеппенґера на тренерському містку замінив іноземець — Живоїн Юшкіч. Йому вдалося утримати 15 місце і прописку в лізі, і почати наступний сезон (2009—2010 років) з великими надіями. Але команда й надалі балансувала на межі вильоту, довелося і його зміщати, також на весні 2010 року.

Новим фахівцем став молодий хорват Коста Руньяк, який чимало років уже пропрацював з молодіжними командами Гессена. Новому тренеру вдалося збалансувати гру команди і втриматися у лізі. А вже з наступного сезону він підтягнув чимало молодих виконавців (з якими умів працювати), відтак команда заграла в швидкий і атакуючий футбол, наколотивши 50 голів, пропустивши найменше (29). Вражаюча серія з 9 перемог, в останніх 9 турах посприяла тому, що «Дармштадт 98» посів перше місце в Регіональлізі Зюд і підвищився в класі (до Третьої Бундесліги), а 17 000 вірних вболівальників відсвяткували цю подію в грі з ФК Меммінґер (FC Memmingen).

2011—2015 роки (футбольні «лілії» розквітли в 2 Бундеслізі)[ред.ред. код]

Добившись підвищення в класі, Коста Руньяк мав на меті закріпитися в Бундеслізі 3, і зайняте 14 місце в сезоні 2011—2012 давало надію перспективному тренерові (який в наступні роки уже тренував вищі за класом «Дуйсбург» та «Кайзерслаутен»). Але фінансові можливості та непорозуміння з керівництвом клубу (як в організаційних так і в трансферних питаннях) спричинили до погіршення спортивних результатів. І, як наслідок, на початку сезону 2012—2013 років команда опинилася в зоні вильоту, а вболівальники втрачали останні надії… їх знову чекала регіональна ліга. Поспішне звільнення Кости на Юрґена Зіберґера спричинили до ще більшого розбалансування в колективі: перше коло команда закінчила на передостанньому місці та мала лише 2 перемоги. Довелося знову міняти тренера, ним обрали молодого Дірка Шустера (більше сподіваючись на перспективу, а не на результат), останньому вдалося вирівняти гру команди, але та так і не вибилася із зони вильоту. Зайнявши 18 місце команда готувалася уже до ігор в регіональній лізі, але, як виявилося, були ще більші невдахи сезону: команда «Кікер» (Офенбах) потрапила у фінансові кризу і знялася зі змагань, тому упорядники ліги прийняли рішення залишити «Дармштадт 98» в цій Третій Бундеслізі.

Прихильність фортуни, керівництво клубу, вже не хотіло випробовувати. Цього разу вони впритул зайнялися командою; декларуючи зміни в стадіоні та сучасний менеджмент, вони поміняли доукомплектували тренерський штаб та сам склад команди. Старт сезону 2013—2014 команді заладився, підопічні Шустера захопили лідируючі позиції в лізі й не поступалися ними аж до кінця сезону. Лише наприкінці турніру кілька прикрих нічиїх та поразка безпосередньому опоненту з Лепціга, відкотила їх 3 місце - довелося готуватися до перехідних ігор. Такий успіх потішив вболівальників, але в стикових іграх за місце у Другій Бундеслізі їх «робін-гуди» повинні були помірятися силами з Білефельдською «Армінією». У першому матчі «лілії» зазнали домашньої поразки з рахунком 1: 3. Однак у повторній виїздній зустрічі, з драматичним сценарієм і вирішальним голом Елтона да Кости на 122-й хвилині, вони здобули перемогу з рахунком 4: 2 і вийшли до Другої Бундесліги, вперше за 21 рік[7].

Такий злет «Дармштадт 98» пов'язують із появою в ній на тренерській лаві амбітного тренера — Дірка Шустера[8]. Колишній захисник Карлсрує та Кьольна, набивши ґуль із Дурлах та Штутгарт Кікерс (команди нижчих ліг), із завзяттям взявся творити нову команду в Дармштадті[9]. Щосезону його підопічні творили сенсацію — пробираючись на вищі щаблі турнірних таблиць нижчих ліг, допоки не пробилася до головної ліги країни, в якій «лілії» виступали ще 33 роки до того. Цьому досягненню передував ще сезон 2013—2014, коли новачок Другої Бундесліги після першого кола закріпився на 6 місці, відстаючи від лідера на 4 пункти. А вже в останньому турі сезону, обігравши вдома «Санкт-Паулі» з рахунком 1:0, завдяки голу зі штрафного у виконанні Тобіаса Кемпе, команда містечка Дармштадт посіла 2 місце в лізі і пробилася, напряму, до еліти німецького футболу.

з 2015 року (новий злет «футбольних робін-гудів»)[ред.ред. код]

Команда з містечка з-під Франкфурта, клуб із найменшим бюджетом Бундесліги 2015—2016 років, стартував в сезоні вражаюче — 3 нічиї та одна перемога (тим самим підтвердили реноме «робін-гудів ліги»)[10]. Та надалі команда почала «пробуксовувати», ймовірно, давалися взнаки відсутність досвіду, але вболівальники легендарного «Болленфалльтор» постійною підтримкою ще більше надихали[11][12] вихованців Дірка Шустера[13]. Відтак команда[14], брала своєю працьовитістю, упертістю, емоційністю[15] й зуміла втриматися у підвалинах турнірної таблиці, зайнявши 14 місце, зберігши таким чином прописку в елітній лізі ще на один сезон[16]. Здобувши в 34 іграх 38 очок, команда записала на свій рахунок 9 перемог (і лише 2 вдома), розписала 11 мирових і 14 разів програла. Очевидною, слабкою ланкою колективу була гра в нападі, чому свідчить різниця забитих і пропущених м'ячів: забили 38 голів (4 місце з кінця турнірки), пропустивши 53 гола (6 місце з кінця турнірки).

Перехід Дірка Шмідта до «Аусбурга»[17] спонукав керівництво клубу на пошуки нового наставника «лілій», ним виявився Норберт Майєр[18], який до того тренував Армінію (в його послужному списку ще наставництво Фортуни, дрезденського Динамо та Дуйсбурга). До того ж ціла низка гравців, лідерів команди перейшли до інших, успішніших клубів. Тож керівництву та тренерському корпусу доводиться будувати команду заново, підтягнувши свої резерви з молодіжного складу та підсилившись відомими гравцями, вільними агентами: українцями Денисом Олійником та Артемом Федецьким або орендувати: Олександра Мілошевича, Свена Щіпплока. Хоч 14 місце команди в попередньому сезоні насторожує футбольних аналітиків, але воно й обнадіює вболівальників та керівництво, що «Дармштадт 98» в сезоні 2016—2017 закріпиться в Бундеслізі.

Стадіон[ред.ред. код]

Стадіон «Stadion am Böllenfalltor» команди «Дармштадт 98»

Команда грає на «Стадіон Болленфаллтор» (Stadion am Böllenfalltor), що в простонароді «Стадіон Тополині ворота». Ця спортивна споруда має свою історію, адже вона була побудована на початку 1920-х років на місці тополиного лісу (висадженого ще герцогом) і відкрита в 1921 році. До речі, могутні тополя й досі оточують стіною північну трибуну і перебувають під охороною та опікою спортивного клубу — як один із символів команди.

Вмістимість стадіону, спершу була — 8000 глядачів. Впродовж, майже століття, стадіон тричі піддавався реконструкції і його вмістимість доводили до 30000 глядачів. Наразі, остання модернізація стадіону (приурочена до виходу в елітний дивізіон) відбулася в 2014-15 роках і розтягнулася ще на один рік, внаслідок якої планується покращити умови для глядачів, яких тепер вміщається 16 500. Спочатку передбачалася суттєва модернізація (збільшити кількість сидячих місць до 4000), але фани й вболівальники команди виступили категорично проти зменшення стоячих місць, вважаючи їх суттю їх вболівальницького руху, тож очільники клубу й мерія пішли на поступки[19], тож на стадіоні залишили 1250 сидячих місць. Наявність бігових доріжок повертає глядача в 80-і роки минулого століття, коли на стадіонах віддані вболівальники стояли всю гру, співали пісень та речівок і пиво лилося рікою (через це й вважають цей стадіон культовим, адже всі ці елементи минулого й досі тут збереглися і навіть тим гордяться)[20].

Влітку 2014 року, мерія міста підписала спонсорський договір (на 300 000 євро в рік) із титульним спонсором, яким виявилася місцева хіміко-фармакологічна корпорація «Merck KGaA»[21]. Тож, починаючи з липня 2014 року, стадіон носить назву «Merck-Stadion am Böllenfalltor».

Атрибути[ред.ред. код]

«Дармштадт 98» клуб більш як зі столітньою історією, тож за цей час назбиралося чимало утверджених футбольних забобонів та атрибутів (як вболівальницьких так і футбольних), які, з роками, то прибавлялися, то видозмінювалися.

Назва[ред.ред. код]

За всю свою історію футбольний клуб носив такі офіційні назви:

  • «Rasen-Sportverein Olympia» → 1898—1901;
  • «FC Olympia Darmstadt» → 1903—1919;
  • «Sportverein (SV) Darmstadt 98» (об'єднання двох команд «FC Olympia Darmstadt» та «Darmstädter Sport Club 1905») → 11.11.1919-2006;
  • «Darmstadt 98» → 2006;

Гімн[ред.ред. код]

Офіційним гімном вважається пісня Альберто Колуччі (Alberto Colucci) «Die Sonne scheint», який вболівальники упростили на свій лад «Tor! Lilien vor»

Крім того, команді присвячені ще кілька музичних композицій: «Tage wie diese / SV Darmstadt 98»

Кольори та герб[ред.ред. код]

Уболівальники[ред.ред. код]

Найшумніші й найвідданіші вболівальники — такий поголос отримали прихильники команди на теренах Німеччини. А причина тому — саме місто, яке вважається містом студентів і науки (на майже 150 000 населення — студентів під 40 000). Відтак молоді й амбітні студенти були головними рушіями спортивного життя, а згодом і вболівальницького руху в Дармштадті.

Чимало студентів проводили своє дозвілля в спортивних секціях, а потім гуртувалися задля підтримки своїх однолітків в на спортивних аренах. А «Stadion am Böllenfalltor» був найвдалішим місцем для вболівальників, адже більшість трибун були стоячими, а довкола (в парку) було чимало кафе із пивом та ковбасками, тому студенти і вболівальники залюбки приходили на змагання виплеснути свій адреналін чи агресію. До того ж, на тогочасну молодь великий вплив мали праві (в політичній складовій) рухи й течії, тому стадіон ще й став місцем легальних зібрань представників цих політичних рухів і місцем набору нових їхніх прихильників. Відтак, з тих часів за фанами-вболівальниками «Дармштадту 98» закріпилася слава ультра-правих і агресивних вболівальників. Підтвердженням тому їхні численні бійки з представниками інших команд, вибігання на футбольне поле й сутички з поліцією.

Новим поштовхом для розвитку фанатського руху стали 70-80-і роки 20 століття, коли «лілії» в двічі побували в 1-й Бундеслізі і досить довго трималися в 2-й Бундеслізі. Саме в цей самий час і виникає Фан-сцена Дармштадта. У 70-ті роки фани — це були типові футбольні рокери, а в 80-х суппортери «лілій» утверджуються в англійському хуліганському стилі. Найбільш відомими на той час фанатськими мобами біло-блакитних були: «Blue Violence», «Bushwalkers» і трохи пізніше з'явилися «Wilde Jungs». Так само варто відзначити «Drombush Bande» і «Clockwork Darmstadt», які теж внесли немалий вклад в розвиток фан-сцени Дармштадта. В ці часи фанатське середовище налічувало більше 15 тисяч постійних члені, більшість з яких заповнювали вщент (до 20 000) стадіон, під час домашніх ігор і частина з них супроводжувала команду на виїзді.

Уже в сучасний період (після 200 років) вболівальницький акцент перемістився в проведення велелюдних акцій, перформенсів, як на стадіоні так і поза його меж (в барах, карнавалах…). Теперішні ультрас, в кількості — до 7000, в основному надають звукову та візуальну підтримку команди в домашніх та на виїзних іграх. Заснована в сезоні 2012-13 років фан-спільнота «Block 1898» складається з кількох вболівальницьких груп: «Usual Suspects», «Ultras de Lis», «Los Locos», «L.F.C.D. 98», «Darmstädter Mädels» та «Blue Madness»[23]. Натомість, залишилася ще доволі численна група ультра-фанів, які притримуються більш класичної англійської традиції (пісні, заклики, свист та бійки), тобто Стара школа вболівання — «Oldschool-Support»[24].

Що ж стосується загалом фан-вболівальницького руху в країні, то ультрас «Дармштадт 98» мають дружні відносини з фанами «Кельна». У минулому їх моби дружили з суппортерами дортмундської «Боруссії» і «Бохума». Натомість, головні вороги — фани «Оффенбаха» і франкфуртського «Айнтрахта» із Франкфурта та натягнуті стосунки із командами з Майнца і Маннгайма.

Досягнення[ред.ред. код]

Загалом, турнірна статистика команди (по сезонах) виглядає так:

Сезон Рівень змагань Ліга Місце Забито/пропущено Здобуті очки
1919/20 1. Kreisliga 9. 20:60 8:24
1920/21 1. Kreisliga 9. 16:57 7:29
1921/22 1. Kreisliga 3. 26:17 18:10
1922/23 1. Kreisliga 8. 10:32 4:24
1923/24 2. Kreisliga 1. 67:15 31:5
1924/25 1. Bezirksliga Rhein 6. 16:36 10:18
1925/26 1. Bezirksliga Rhein 6. 23:25 11:17
1926/27 1. Bezirksliga Rhein 6. 44:55 18:18
1927/28 1. Bezirksliga Main/Hessen 9. 42:40 12:24
1928/29 2. Kreisliga 1. 54:26 33:11
1929/30 1. Bezirksliga Main/Hessen 6. 23:24 10:18
1930/31 1. Bezirksliga Main/Hessen 8. 13:31 7:21
1931/32 1. Bezirksliga Main/Hessen 10. 27:66 8:28
1932/33 2. Kreisliga 11. 45:53 24:32
1933/34 2. Bezirksklasse 4. 41:37 23:17
1934/35 2. Bezirksklasse 4. 48:33 26:18
1935/36 2. Bezirksklasse 3. 52:31 25:19
1936/37 2. Bezirksklasse 3. 63:40 28:16
1937/38 2. Bezirksklasse 8. 51:39 21:23
1938/39 2. Bezirksklasse 5. 62:57 28:24
1939/40 2. Bezirksklasse 1. 59:17 23:5
1940/41 2. Bezirksklasse 1.  ?  ?
1941/42 1. Bereichsklasse Hessen-Nassau 2. 41:29 15:5
1942/43 1. Bereichsklasse Hessen-Nassau 10. 26:64 8:28
1943/44 2. Bezirksklasse 1.  ?  ?
1944/45 - kein Spielbetrieb - - -
1945/46 2. Landesliga Hessen 9. 40:53 13:23
1946/47 2. Landesliga Hessen 3. 58:43 30:14
1947/48 2. Landesliga Hessen 5. 53:39 31:21
1948/49 2. Landesliga Hessen 3. 56:35 32:20
1949/50 2. Landesliga Hessen 1. 73:35 44:12
1950/51 1. Oberliga Süd 15. 54:86 25:43
1951/52 2. 2. Liga Süd 10. 66:55 35:33
1952/53 2. 2. Liga Süd 12. 46:60 33:35
1953/54 2. 2. Liga Süd 6. 69:59 35:33
1954/55 2. 2. Liga Süd 12. 64:68 30:38
1955/56 2. 2. Liga Süd 7. 66:60 37:31
1956/57 2. 2. Liga Süd 12. 59:63 32:36
1957/58 2. 2. Liga Süd 7. 52:54 33:35
1958/59 2. 2. Liga Süd 14. 43:62 30:38
1959/60 2. 2. Liga Süd 10. 48:63 32:36
1960/61 2. 2. Liga Süd 18. 40:63 27:41
1961/62 3. Amateurliga Hessen 1. 69:37 45:15
1962/63 2. 2. Liga Süd 10. 46:50 35:33
1963/64 3. Amateurliga Hessen 1. 87:25 59:13
1964/65 2. Regionalliga Süd 14. 49:66 33:39
1965/66 2. Regionalliga Süd 13. 54:71 33:35
1966/67 2. Regionalliga Süd 14. 45:55 26:42
1967/68 2. Regionalliga Süd 14. 45:71 24:44
1968/69 2. Regionalliga Süd 8. 50:45 35:33
1969/70 2. Regionalliga Süd 18. 50:89 30:46
1970/71 3. Amateurliga Hessen 1. 75:35 53:15
1971/72 2. Regionalliga Süd 7. 49:44 36:36
1972/73 2. Regionalliga Süd 1. 72:37 46:22
1973/74 2. Regionalliga Süd 4. 64:38 46:30
1974/75 2. 2. Bundesliga Süd 10. 68:62 39:37
1975/76 2. 2. Bundesliga Süd 7. 76:64 43:33
1976/77 2. 2. Bundesliga Süd 6. 68:48 46:30
1977/78 2. 2. Bundesliga Süd 1. 90:43 58:18
1978/79 1. Bundesliga 18. 40:75 21:47
1979/80 2. 2. Bundesliga Süd 4. 81:42 48:32
1980/81 2. 2. Bundesliga Süd 1. 85:42 55:21
1981/82 1. Bundesliga 17. 46:82 21:47
1982/83 2. 2. Bundesliga 7. 77:61 42:34
1983/84 2. 2. Bundesliga 12. 48:72 35:41
1984/85 2. 2. Bundesliga 15. 52:64 35:41
1985/86 2. 2. Bundesliga 10. 63:57 41:35
1986/87 2. 2. Bundesliga 4. 72:48 47:29
1987/88 2. 2. Bundesliga 3. 48:32 47:29
1988/89 2. 2. Bundesliga 11. 56:57 37:39
1989/90 2. 2. Bundesliga 16. 43:55 33:43
1990/91 2. 2. Bundesliga 17. 46:54 33:43
1991/92 2. 2. Bundesliga Süd 8. 41:49 31:33
1992/93 2. 2. Bundesliga 24. 43:79 32:60
1993/94 3. Oberliga Hessen 9. 39:46 33:35
1994/95 3. Regionalliga Süd 11. 49:53 31:37
1995/96 3. Regionalliga Süd 15. 54:67 37
1996/97 3. Regionalliga Süd 13. 49:61 36
1997/98 3. Regionalliga Süd 16. 38:57 33
1998/99 4. Oberliga Hessen 1. 65:22 62
1999/00 3. Regionalliga Süd 9. 49:51 46
2000/01 3. Regionalliga Süd 5. 46:39 53
2001/02 3. Regionalliga Süd 14. 43:45 42
2002/03 3. Regionalliga Süd 17. 42:53 42
2003/04 4. Oberliga Hessen 1. 81:25 88
2004/05 3. Regionalliga Süd 5. 50:33 54
2005/06 3. Regionalliga Süd 5. 57:44 54
2006/07 3. Regionalliga Süd 16. 47:59 39
2007/08 4. Oberliga Hessen 1. 73:37 69
2008/09 4. Regionalliga Süd 15. 44:54 37
2009/10 4. Regionalliga Süd 15. 39:49 34
2010/11 4. Regionalliga Süd 1. 50:29 62
2011/12 3. 3. Liga 14. 51:47 49
2012/13 3. 3. Liga 18. 32:46 38
2013/14 3. 3. Liga 3. 58:29 72
2014/15 2. 2. Bundesliga 2. 44:26 59
2015/16 1. Bundesliga
2016/17 1. Bundesliga

Склад[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

Сезон 2016/17
Гравець Громадянство Дата народження Початок контракту Закінчення контракту попередня команда Кількість ігор Забито м'ячів
Воротарі
Міхаель Еccер (Michael Esser) Німеччина Німеччина 22.11.1987 2016 2018 Штурм (Грац) 0 0
Даніель Гоєр Фернандес (Daniel Heuer Fernandes) Німеччина Німеччина 13.11.1992 2016 2017 Падерборн 07 0 0
Березовський Ігор Україна Україна 24.08.1990 2016 2017 Сінт-Трейден 0 0
Захисники
4 Айтач Зулу (Aytaç Sulu) капітан Туреччина Туреччина 11.12.1985 2013 2018 Альтах 32 7
5 Бенджамін Ґорка (Benjamin Gorka) Німеччина Німеччина 15.04.1984 2012 2017 Аален[de] 4 0
13 Дьордь Гаріч (György Garics) Австрія Австрія 08.03.1984 2015 2017 Болонья 20 0
15 Хуніор Діас (Júnior Díaz) Коста-Рика Коста-Рика 12.09.1983 2015 2017 Майнц 05 69 2
17 Сандро Сіріґу (Sandro Sirigu) Італія Італія 07.10.1988 2013 2017 Гайденгайм[de] 6 0
32 Фабіан Голланд (Fabian Holland) Німеччина Німеччина 11.07.1990 2014 2017 Герта (Берлін) 22 0
35 Слободан Райкович (Slobodan Rajković) Сербія Сербія 03.02.1989 2015 2017 Гамбург 57 3
Артем Федецький Україна Україна 26.04.1985 2016 2017 Дніпро 0 0
Іммануель Хьогн (Immanuel Höhn) Німеччина Німеччина 23.12.1991 2016 2017 Фрайбург 42 1
Кан Лука Айдоґан (Can Luca Aydogan) Німеччина Німеччина 31.12.1998 2006 2017 перша команда 0 0
Півзахисники
6 Маріо Вранчіч (Mario Vrančić) Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 23.05.1989 2015 2017 Падерборн 07 51 4
8 Джером Ґондорф (Jérôme Gondorf) Німеччина Німеччина 26.06.1988 2013 2017 Штутгартер Кікерс 32 3
10 Ян Розенталь (Jan Rosenthal) Німеччина Німеччина 07.04.1986 2015 2017 Айнтрахт 181 24
18 Петер Неймаєр (Peter Niemeyer) Німеччина Німеччина 22.11.1983 2015 2018 Герта (Берлін) 130 8
20 Марсель Геллер (Marcel Heller) Німеччина Німеччина 12.02.1986 2013 2017 Алеманія 66 8
23 Флоріан Юнґвіртц (Florian Jungwirth) Німеччина Німеччина 27.01.1989 2014 2017 Бохум 19 0
25 Яннік Старк (Yannick Stark) Німеччина Німеччина 28.10.1990 2015 2018 Мюнхен 1860 0 0
Даніель Тур (Daniel Thur) Німеччина Німеччина 28.04.1998 2012 2017 Майнц 05 0 0
Йоханнес Вольф (Johannes Wolff) Німеччина Німеччина 10.07.1998 2012 2017 Рот-Вайс (Дармштадт)[de] 0 0
22 Денис Олійник Україна Україна 16.06.1987 2016 2017 Вітессе 0 0
Нападники
9 Домінік Строх-Енґель (Dominik Stroh-Engel) Німеччина Німеччина 27.11.1985 2013 2017 Веен 18 0
19 Фелікс Платте (Felix Platte) Німеччина Німеччина 11.02.1996 2016 2017 Шальке 04 13 0
16 Антоніо Чолак (Antonio Čolak) Хорватія Хорватія 17.09.1993 2016 2017 Гоффенгайм 1899 6 0
37 Ліам Фіш (Liam Fisch) Німеччина Німеччина 23.11.1998 2010 2017 перша команда 0 0
19 Віктор Обінна (Victor Obinna) Німеччина Німеччина 25.03.1987 2016 2017 Дуйсбург 13 0

Сезон 2014/2015[ред.ред. код]

Тренери[ред.ред. код]

Тренер Дата народження Почав тренувати Закінчив тренувати Досягнення
Адам Кек (Adam Keck) 23.11.1913 1945 14.09.1950 Підвищення в Оберлігу Зюд (Oberliga Süd (1950)
Богуслав Снопек (Bohuslav Snopek) невідомо 19.09.1950 09.1951 Пониження в Лігу Зюд 2 (Liga Süd 2 (1951)
Фріц Мойзель (Fritz Meusel) 30.09.1921 09.1951 11.1951
Рудольф Ґрамліх (Rudolf Gramlich) 06.06.1908 11.1951 03.1952
Лотар Шрьодер (Lothar Schröder) невідомо 03.1952 1953
Карл Веттер (Karl Vetter) невідомо 1953 02.1955
Герман Шмідтмер (Hermann Schmidtmer) 21.02.1920 02.1955 30.06.1956
Людвіг Кольб (Ludwig Kolb) невідомо 07.1956 1959
Адольф Шмідт (Adolf Schmidt) невідомо 1959 1961 Пониження в Аматорлігу Гессен (Amateurliga Hessen (1961)
Ернст Лехгер (Ernst Lehner) 07.11.1912 1961 02.1966 Підвищення в Лігу Зюд 2 (1962)
Пониження в Аматорлігу Гессен (1963)
Підвищення в Регіоналлігу Зюд (Regionalliga Süd (1964)
Альберт Талгеймер (Albert Thalheimer) 01.04.1927 02.1966 31.10.1966
Герман Шмідтмер 21.02.1920 31.10.1966 30.06.1967
Радослав Момірски (Radoslav Momirski) 04.09.1919 07.1967 1968
Гайнц Лукас (Heinz Lucas) 10.08.1920 1968 1970 Пониження в Аматорлігу Гессен (1970)
Адольф Шмідт невідомо 1970 10.1970
Вольфган Шольц (Wolfgang Solz) 12.02.1940 10.1970 30.06.1971 Підвищення в Регіоналлігу Зюд (1971)
Удо Клюґ (Udo Klug) 21.07.1928 01.07.1971 09.11.1976
Лотар Бухманн (Lothar Buchmann) 15.08.1936 15.11.1976 07.04.1979 Підвищення в Бундеслігу 1 (1978)
Клаус Шлаппнер (Klaus Schlappner) 22.05.1940 18.04.1979 30.06.1979 Пониження в Бундеслігу 2 (1979)
Йорґ Берґер (Jörg Berger) 13.10.1944 01.07.1979 18.01.1980
Вернер Ольк (Werner Olk) 18.01.1938 21.01.1980 13.03.1982 Підвищення в Бундеслігу 1 (1981)
Манфред Краффт (Manfred Krafft) 11.12.1937 22.03.1982 30.06.1983 Пониження в Бундеслігу 2 (1982)
Тімо Занляйтер (Timo Zahnleiter) 16.12.1948 01.07.1983 13.04.1984
Лотар Кляйм (Lothar Kleim) 27.10.1936 14.03.1984 23.09.1984
Удо Клюґ 21.07.1928 27.09.1984 29.08.1986
Екгард Кравцун (Eckhard Krautzun) 13.01.1941 09.09.1986 09.06.1987
Уве Еберт (Uwe Ebert) 06.03.1945 10.06.1987 30.06.1987
Клаус Шлаппнер 22.05.1940 01.07.1987 30.06.1988
Вернер Ольк 18.01.1938 01.07.1988 17.11.1988
Райнер Шольц (Rainer Scholz) 03.09.1954 18.11.1988 02.03.1989
Еккгард Кравцун 13.01.1941 03.03.1989 30.06.1989
Дітер Реннер (Dieter Renner) 18.12.1949 05.07.1989 31.03.1990
Уве Клімашефськи (Uwe Klimaschefski) 11.12.1938 03.04.1990 06.04.1990
Уве Еберт 06.03.1945 07.04.1990 18.05.1990
Слободан Чендіч (Slobodan Čendić) 28.08.1938 01.06.1990 13.06.1990
Урґен Спарвассер (Jürgen Sparwasser) 04.06.1948 21.06.1990 05.11.1991
Уве Еберт 06.03.1945 06.11.1991 15.12.1991
Райнер Шольц 03.09.1954 01.01.1992 31.08.1992
Ґернот Лутц (Gernot Lutz) 17.07.1960 01.09.1992 21.09.1992
Александер Мандзіара (Aleksander Mandziara) 16.08.1940 22.09.1992 30.06.1993 Пониження в Оберлігу Гессен (Oberliga Hessen (1993)
Ґернот Лутц 17.07.1960 01.07.1993 20.02.1994
Ґерхард Клеппінґер (Gerhard Kleppinger) 01.03.1958 21.02.1994 01.05.1996 Підвищення в Регіоналлігу Зюд (1994)
Макс Рейхенберґер (Max Reichenberger) 24.01.1948 03.05.1996 10.10.1996
Мартін Бремер (Martin Bremer) 11.05.1954 11.10.1996 16.10.1996
Лотар Бухманн 15.08.1936 17.10.1996 17.05.1998 Пониження в Оберлігу Гессен (1998)
Славко Петровіч (Slavko Petrović) 10.08.1958 18.05.1998 12.10.1999 Підвищення в Регіоналлігу Зюд (1999)
Еккгард Кравцун 13.01.1941 12.10.1999 27.05.2000
Міхаель Файхтенбайнер (Michael Feichtenbeiner) 09.07.1960 27.05.2000 23.04.2002
Ганс Вернер Мозер (Hans Werner Moser) 24.09.1965 21.05.2002 09.04.2003
Бруно Лаббадіа (Bruno Labbadia) 08.02.1966 28.05.2003 31.06.2006 Пониження в Оберлігу Гессен (2003)
Підвищення в Регіоналлігу Зюд (2004)
Джіно Леттіері (Gino Lettieri) 23.12.1966 01.07.2006 05.10.2006
Ґерхард Клеппінґер 01.03.1958 06.10.2006 20.04.2009 Пониження в Оберлігу Гессен 2007
Підвищення в Регіоналлігу Зюд 2008
Живоїн Юшкіч (Živojin Juškić) 16.12.1969 21.04.2009 20.03.2010
Коста Руньяк (Kosta Runjaic) 04.06.1971 23.03.2010 03.09.2012 Підвищення в Бундеслігу 3 (2010—2011)
Юрґен Зееберґер (Jürgen Seeberger) 25.03.1965 05.09.2012 17.12.2012
Дірк Шустер (Dirk Schuster) 29.12.1967 28.12.2012 02.06.2016 Підвищення в Бундеслігу 2 (2014—2015)
Підвищення в Бундеслігу 1 (2015—2016)
Норберт Майєр (Norbert Meier) 20.09.1958 10.06.2016

Відомі гравці[ред.ред. код]

Клубна інфраструктура[ред.ред. код]

Від часів свого заснування «Дармштадт 98» перетворився із студентського провінційного спортивного клубу в професійний спортивний клуб із розгалуженою структурою, видами спорту та численними акціонерами. Діяльність клубу здійснюється на основі його Статуту[25] та чинного законодавства Німеччини.

Розташування/адреса[ред.ред. код]

Офіс[26] знаходиться на території спортивного комплексу, вибудованого довкола власного стадіону. Відтак більшість споруд та вся інфраструктура розташовані компактно в одному районі[27].

  • Адреса: Nieder-Ramstädter Straße 170
  • Індекс: 64285 Darmstadt
  • Телефон: (0 61 51) 66 66 — 98
  • Телефакс: (0 61 51) 66 66 — 99
  • E-Mail: info(at)sv98.de
  • Internet: http://www.sv98.de

Керівництво[ред.ред. код]

Прізвище Посада
Тренери і персонал[28]
Норберт Майєр (Norbert Meier) тренер
Франк Гайнеманн (Frank Heinemann) помічник тренера
Ефтіміос Комподетас (Efthimios Kompodietas) помічник тренера
Кай Петер Шмітц (Kai Peter Schmitz) атлетик-тренер
Дімо Вахе (Dimo Wache) тренер воротарів
Гельмут Кох (Helmut Koch) менеджер
Утц Пфайфер (Utz Pfeiffer) менеджер
Міхаель Вейнгарт (Dr. Michael Weingart) головний лікар
Керівництво[29]
Клаус Фріч Рюдигер (Klaus Rüdiger Fritsch) президент
Маркус Пфітцнер (Markus Pfitzner) віце-президент
Фолкер Гарр (Volker Harr) віце-президент
Анне Бауман (Anne Baumann) фінансовий офіс
Вольфган Арнольд (Wolfgang Arnold) відділ аматорів
Уве Кул (Uwe Kuhl) дитячо-юнацька школа

За більш як столітню історію очільниками клубу були:

Персона Рік народження Очолив клуб Полишив кермувати клубом
Карл Енсграбер (Dr. Karl Ensgraber) невідомо 1898 1905
Пауль Фріцкер (Paul Fricker) невідомо 1905 1914
Людвіг Юбітц (Ludwig Jubitz) 02.08.1889 1919 1920
Франц Шмітт (Franz Schmitt) 23.10.1888 1920 1922
Ернст Мікель (Dr. Ernst Mickel) 23.10.1882 1922 1928
Карл Гесс (Dr. Karl Hess) 13.01.1900 1928 1933
Ернст Вебке (Ernst Wöbke) 03.04.1885 1933 1934
Пітер Ротер (Peter Reuter) 27.08.1895 1934 1936
Рудольфо Вейз (Rudolf Veith) 21.06.1888 1936 1939
Карл Грюневолд (Dr. Karl Grünewald) 05.06.1889 1939 1945
Йозеф Ріхтер (Joseph Richter) 25.12.1907 1945 1948
Карл Грюневолд (Dr. Karl Grünewald) 05.06.1889 1948 1962
Адам Кекк (Adam Keck) 23.11.1913 1962 1968
Якоб Вільгельм Менглер (Jakob Wilhelm Mengler) 26.01.1915 1968 1976
Георг Шафер (Georg Schäfer) 02.05.1919 1976 1982
Вернер Ламперт (Werner Lampert) 26.05.1932 1982 1983
Хорст Рьодель (Horst Rödel) 07.08.1935 1983 1985
Ганс-Йоахім Шмітт (Hans-Joachim Schmitt) 05.01.1937 1985 1989
Вальтер Крьогер (Walter Kröger)) 03.07.1934 1989 1990
Вальтер Грімм (Walter Grimm) 28.06.1939 1991 2006
Уве Везінгер (Uwe Wiesinger) 08.11.1953 2006 2007
Ганс Кесслер (Hans Kessler) 03.08.1949 2007 2012
Рюдігер Фріч (Rüdiger Fritsch) 10.07.1961 2012

Спортивна інфраструктура[ред.ред. код]

Окрім головного виду спорту (футболу) в спортивному клубі культивуються ще й інші види спорту, в яких спортовці «Дармштадта 98» добивалися значних спортивних успіхів в різних турнірах-змаганнях:

  • Легка атлетика: з якої починався це товариство спортовців, має теж давню історію. Відбувалися два піки в розвитку цього виду спорту: перший до 2 світової війни, другий в часи масовості — 2000 років. Найвідомішим легкоатлетом вважається Герман Енгельгард (Hermann Engelhard), який вдало поєднував гру в футбол й інші види спорту і, як учасник Олімпійських ігор 1928 року, здобув дві медалі (срібну й бронзову — у бігу)[30]. Крім того, дружина Германа — Рут Енгельгард (Ruth Engelhard), яка мала перемоги й світові рекорди в бігу;
  • Баскетбол (чоловіки): особливо в довоєнний період, примітно що там теж виділявся Герман Енгельгард (правда, саме в під час тренувань його стався нещасний випадок і цей універсальний спортсмен, невдовзі, помер)
  • Баскетбол (чоловіки): представлена командою Дармштадт 98;
  • Дзюдо: культивується з 1951 року і вихованці клубу на провідних ролях на змагання в землі Гессен.
  • Міні-футбол: став популярним з 2000 років, і кілька команд (дорпослих і юнацьких) представляють клуб в першості землі Гессен та нижчих лігах Німеччини;
  • Гандбол: успішно виступала чоловіча команда в довоєнний період (до 2-ї світової), добиваючись призових місць в першості Баварії та Німеччини;
  • Настільний теніс: найуспішніший вид спорту (після футболу), тенісисти і клуб здобували призові місця в першості Німеччини та входили до збірних команд (особливо жіноча команда клубу);

Спонсори[ред.ред. код]

Основний спонсором команди «Дармштадт 98» є компанія «Software AG», яка прийняла це рішення 20 травня 2008 року, коли над клубом висів дамоклів меч банкротства. Ця міжнародна компанія вбачала в цьому кроці — підвищення лояльності до своєї продукції в містечку науки та молодіжному колі країни. До того часу генеральним спонсором команди, майже десятиліття, була компанія «Wella».

Додатковим фінансовим важелем в управлінні клубу стала підтримка ще кількох важливих меценатів, це п'ять преміум-спонсорів (Premiumsponsoren), які мають власні філіали чи виробництва в Дармштадті чи його околицях. Тож компанії «Evonik Industries», «Rohm AG», «Wella», «HEAG Südhessische», «Amadeus Fire» спрямовують індивідуальні премії та підтримку клубу й найкращим гравцям.

У сезоні 2014/2015 хіміко-фармацевтична компанія «Merck KGaA» виступила комерційним спонсором муніципалітету в рамках реконструкції стадіону «Böllenfalltor», відтак на 5 років на стадіон називатиметься «Merck-Stadion am Böllenfalltor».

Зважаючи, що ще чимало компаній і колективів мали намір долучитися до підтримки свого (місцевого) клубу, керівництво «Дармштадт 98» ввели форму підтримки — «співзасновники». В коло цих 10 компаній входять підприємства засновані в Дармштадті або ж ті чиї офіси в межах або поблизу Дармштадта. До числа цих спонсорів-співзасновників входять: «Вauverein AG», «Darmstädter Autohaus Brass», «Reinigungsunternehmen EAD», HEAG, «Pharma-Chemiekonzern Merck KGaA», «Pfungstädter Brauerei», «Rhein-Main-Verkehrsverbund», «Sparkasse Darmstadt Immobiliencenter», «Gastronomie- Cateringunternehmen stolz-service».

Окрім того, в «Дармштадті 98» сформована ціла когорта «партнерів лілій». 37 різнопрофільних підприємства чи компаній, які тим чи іншим шляхом прилучаються до підтримки чи допомоги команді чи її вболівальникам. Для прикладу компанії спортивного одягу «Nike» і «JAKO».

«Дармштадт 98» і Україна[ред.ред. код]

Здавалося, маловідомий футбольний клуб із нетрів Бундесліги, мало що пов'язуватиме з Україною, але кілька цікавих фактів це спростовують:

  • За «Дармштадт 98» виступав Луїс Бербарі (перший американський легіонер чемпіонату України з футболу), який грав в полтавській «Ворсклі»[31]
  • Герберт Пампух (Herbert Pampuch) — син вихідців з України, грав тривалий час за «Дармштадт 98» (провів 5 сезонів, зіграв 84 гри і забив 5 голів)
  • Влітку 2016 року футболку «лілій» зодягнув гравець українського клубу Дніпро — Артем Федецький[32][33]. Якому, після штучного «банкротства» клубу олігархом Коломойським, довелося самотужки впорядковувати свою футбольну кар'єру[34], тож у статусі вільного агента (тільки так вдалося вирвати трансферний лист з розваленого клубу) він перебрався до Німеччини. Згідно підписаного однорічного контракту[35], він гратиме за клуб, де матиме чимало ігрової практики і зможе далі потрапляти до збірної своєї країни[36]. 30 липня 2016 року Артем вперше зодягнув футболку «лілій», в контрольній грі на передсезонному зборі[37], і почав освоюватися в новій команді[38].
  • Наприкінці літа 2016 року футболку «лілій» зодягнув другий українець — Денис Олійник[39]. Якому, довелося самотужки впорядковувати свою футбольну кар'єру, у статусі вільного агента він перебрався з нідерландського «Вітеса» до Німеччини[40]. Згідно підписаного однорічного контракту[41], він гратиме в омріяній лізі та за клуб[42], де матиме чимало ігрової практики[43] і зможе повернутися до збірної своєї країни.
  • Кінець літа 2016 року, а футболку «лілій» зодягнув уже третій українець — Ігор Березовський[44]. Який постоявши на воротах в українських клубах: київську Оболонь, а також кропивницькі Зірка та Олімпік, в 20010 році перебрався закордон, погравши за варшавську Легію, згодом переїхав до Бельгії і захищав кольори Льєрса. Відчуваючи, що втрачає ігрову практику, йому довелося самотужки впорядковувати свою футбольну кар'єру, у статусі вільного агента він перебрався з бельгійського «Сент-Трюйдена» до Німеччини[45]. Згідно підписаного однорічного контракту[46], він гратиме під 24 номером у найсильнішій лізі Європи, за клуб де матиме чимало ігрової практики для продовження своєї футбольної кар'єри.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Спортивне товариство в «місті науки» було засноване професором Енсграбером і його синами
  2. У Німеччині, крім клубів, що входять в DFB (Deutsche FußballBund - Німецький футбольний союз, член ФІФА), розігрували звання чемпіона країни і поставляли гравців до збірної, було чимало футбольних організацій під егідою профспілок - потужних і численних. Так, наприклад, у робочих команд був свій чемпіонат і своя збірна Німеччини. Існували команди християнських ліг, протестантської і католицької
  3. Все це розмаїття тут же була заборонена. До вересня 1933 року було заборонено всі робочі футбольні клуби. Близько 700 тисяч гравців з робочих ліг залишилися «поза грою». Вони могли перейти в команди, які виступали під егідою DFB, але для цього їм треба було надати як мінімум дві рекомендації від «Не марксистів» ... З початком процесу «аріїзації» футболу клубам було дано розпорядження почати боротися за чистоту «особового складу». Тобто, простіше кажучи, позбутися всіх представників неарійських раси. Причому це стосувалося не тільки гравців, але і тренерів, лікарів, функціонерівв
  4. Реорганізація системи проведення чемпіонату Німеччини, треба відзначити, пішла на користь загальному рівню футболу в країні. Німеччина на початку 30-х років не значилася в складі найсильніших футбольних держав. Першість країни розігрувалося окремо по територіях, щоб потім переможці за кубковою системою визначали чемпіона країни. Кількість команд зашкалювало за 600, і їх рівень був нижче середнього... Нова організація турніру різко підвищила інтерес до футболу. Фінал чемпіонату Німеччини, як правило, збирав на стадіоні 100 тисяч уболівальників. Збільшений рівень конкуренції в регіонах призвів до збільшення відвідуваності
  5. У своєму першому сезоні, 1941/42 роках, ліга складалася з 13 клубів в двох групах з іграми в два кола та фіналом ліги з двох переможців підгруп. Протягом наступних двох сезонів, вона складалася з однієї групи з десятьма командами, два останніх місця покидали лігу
  6. Німеччина була повністю зруйнована. Більшість стадіонів були знищені під час бомбардувань і боїв. Коли союзники окупували Німеччину, всі організації, в тому числі і спортивні, були заборонені. Проте, протягом року поступово стали відроджуватися неполітичні союзи, і більшість довоєнних клубів були відновлені
  7. На заповненому вщерть стадіоні в домашньому матчі Дармштадт поступився 1: 3 і, здавалося б, втратив будь-яку надію на підвищення в класі. … Так ось про 19 травні 2014 року. У цей день сотні уболівальників, незважаючи на примарні шанси на загальний успіх, вирушили в Білефельда… На 23-й хвилині кращий бомбардир «лілій» Домінік Штро-Енгель відкрив рахунок красивим ударом з-за меж штрафного майданчика і начебто повернув невелику інтригу в це протистояння. Початок другого тайму підірвало гру до межі. На 51-й хвилині Ханно Беренс неймовірним ударом п'ятою з гострого кута після подачі кутового спрямував м'яч щільно зі штангою воріт господарів! 2: 0! «Дармштадт» потребував ще один гол. При цьому гол «Армінії» через дві хвилини ніяк не вплинув на цей розклад. За 11 хвилин до закінчення основного часу матчу чудовий удар у верхній кут воріт завдав Джером Гондорф і добув для «біло-блакитних» такі необхідні 3: 1! В овертаймі в одній з атак «Армінія» вразила ворота Яна Циммерманна. У «Дармштадта» залишалося лише 10 хвилин на порятунок. На 2-й доданій до додаткового часу хвилині вийшов на заміну бразилець Елтон да Кошта пробив здалеку по воротах, і м'яч, зачепивши по дорозі ногу одного із захисників «Армінії», влетів у верхній кут воріт
  8. Захисник Шустер, працюючи під керівництвом ексцентричного Вінні Шефера. Шустер не був технічним футболістом, але завжди компенсував брак техніки божевільним бажанням і відмінною фізичною формою. Він не шкодував себе в підкатах і був важливою ланкою команди
  9. Дірк Шустер — автор сенсаційного злету Дармштадта 98
  10. «Робін-гуди» Бундесліги залишаються у ній ще на один сезон
  11. Вболівальницька підтримка команди з Дармштадту
  12. «Тополині ворота» для багатьох уболівальників це найзаповітніша для відвідування арена в Бундеслізі, однак потрапити на неї не так-то просто - в 13 з 18 матчів сезону були зафіксовані аншлаги!
  13. Шустер не був технічним футболістом, і його команда теж не схильна грати в дрібний пас і заносити м'яч в ворота. Тренер «лілій» усвідомлює, що у його команди є обмежений набір переважних якостей, якими необхідно користуватися, щоб перемагати. «Дармштадт» дуже багато часу на тренуваннях приділяє стандартам, з яких забиває половину своїх м'ячів
  14. В «Дармштадті» взагалі себе знайшли заново багато футболістів, яких давно списали з рахунків
  15. Команда «сюрприз» — винос вперед на високого нападника і нескінченна боротьба,.. з «Дармштадтом» грати складніше і неприємніше, ніж з «Баварією» — всі 90 хвилин проходять в боротьбі та муках
  16. «„Дармштадт“ — просто божевільна історія успіху» — сказав тренер дортмундців Томас Тухель. «Це результат надзвичайного командного духу. У них є чітка готовність віддати все для команди. Там немає Его»
  17. Колишній наставник «Дармштадта» Дірк Шустер призначений на посаду головного тренера «Аугсбурга», повідомляє офіційний сайт Швабів
  18. За перехід Норберта Майєра Дармштадт заплатить «Армінії», яка виступає у другій Бундеслізі, 400 тисяч євро
  19. Mehr als 1000 Lilien-Anhänger machen sich am Sonntag gemeinsam auf den Weg zum Böllenfalltorstadion… «Wir sind Böllenfalltor» ist auf einem der zahlreichen Plakate der Fans zu lesen
  20. Трибуни являють собою довгу дугу з лавками, а то й лише зі стоячими місцями. Курити дозволено всюди і пиво ллється рікою. Неясно, як такий стадіон допустили до матчів Бундесліги, але факт в тому, що купити одиночний квиток на матч просто нереально
  21. Das Darmstädter Chemie- und Pharmaunternehmen Merck hat sich die Namensrechte für mehrere Jahre gesichert. Ab sofort heißt das «Bölle» für die nächsten fünf Jahre «Merck-Stadion am Böllenfalltor». Dafür kriegt die Stadt 300.000 Euro von Merck jährlich
  22. Alberto Colucci und die Lilien
  23. вболівальники заряджають
  24. LILIEN BLÜHEN ÜBERALL
  25. Статут «Sportverein Darmstadt 1898 e.V.»
  26. Офіс і персонал клубу «Дармштадт 98»
  27. Спортивна інфраструктура клубу «Дармштадт 98» на мапі Дармтадта
  28. Тренери і менеджмент команди
  29. Очільники клубу
  30. результати Германа Енгельгарда
  31. А я все ще мріяв закріпитися в Європі. Взяв дружину і поїхав з нею, після закінчення сезону, в Німеччину — в Дармштадт. Це був четвертий дивізіон, і все було дуже схоже на Полтаву.
  32. Я з нетерпінням чекаю дебюту в Бундеслізі, це одна з найсильніших ліг у світі. Дякую керівництву клубу за надану мені довіру. В очікуванні знайомства з командою і початку підготовки до нового сезону
  33. «Артем — дуже досвідчений гравець, який довів свій клас на національному та міжнародному рівні. Ми дуже раді, що посилили оборону таким футболістом», — сказав спортивний директор «Дармштадта» Хольгер Фах
  34. Завтра закінчується контракт і буду займатись працевлаштуванням в іншій команді… Заборгованість? 11 місяців. Цифри назвати, на жаль, не можу… Нам нічого не платили. Борги лише зростали, а тут їм атестат дають. І повірте, ми йшли на поступки шалені, але нікому це не цікаво в керівництві
  35. Наскільки розрахований контракт? На один рік. Артем не наполягав на якихось «багатих» контрактах, а хотів підписати угоду лише на один рік. Він навпаки хотів грати в слабшій команді, адже там можна яскравіше себе проявити
  36. Артем хоче проявити себе в Бундеслізі — він там буде на очах всієї Європи. Далі буде видно: чи залишиться в «Дармштадті», чи підпише контракт з іншою європейською командою, чи повернеться в Україну. Йому головне — мати постійну ігрову практику й бути викликаним у збірну України
  37. Український захисник Дармштадта вперше вийшов в стартовому складі своєї нової команди
  38. Побут Артема в новій команді: «Артем поки спілкується в команді англійською мовою, який він непогано знає…»
  39. Олійник став гравцем Дармштадту
  40. Андрій Головаш, агент новачка «Дармштадта» Дениса Олійника, пояснив розставання з «Вітессом» фінансовими обмеженнями голандської футбольної асоціації для гравців-іноземців
  41. : Гольґер Фах: «Денис це швидкий, рухливий гравець, який додатково зміцнить нашу наступальну лінію в майбутньому сезоні»
  42. Я завжди мріяв грати у Бундеслізі
  43. Денис Олійник надолужую час міжсезоння на першому ж тренуванні в Дармштадті
  44. Дармштадт оголосив про підписання Березовського
  45. [http://www.ua-football.com/ua/foreign/germany/1471611782-igor-berezovskiy-ya-vidchuvayu-sebe-duzhe-komfortno-u-darmshtadti.html "Дармштадт" це прекрасна можливість розвивати себе та показувати свої найкращі якості у Бундеслізі. Я відчуваю себе дуже комфортно тут з самого першого дня і оточений супер гравцями, хорошим тренерським штабом і всіма тими, хто несе відповідальність за результат]
  46. : Дімо Ваче: «Ігор добре представив себе як тестових іграх, тому ми обрали його. Ми раді ним закрити наше воротарське тріо»

Посилання[ред.ред. код]