Дарниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Да́рниця — лівобережна частина Києва. У XIX ст. належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії і була дачною місцевістю з віковим сосновим лісом. У писемних джерелах згадується з 1509 року в рішенні крайового суду у справі між Микільським та Печерським монастирями Києва. В той час тут протікала річка Дарниця.

торговельний центр «Дарниця»
о Дарницькем хлібе

Місцевість[ред.ред. код]

Лівий берег Дніпра навпроти Києва дуже пологий. У давнину тут простягалися широкі в три версти, луки, за якими стояв суцільний ліс, перерізаний річками, озерами та болотами. Водойм було чимало: озера Русанівське, Василівське, Святище, Дарницьке, Тельбин, річки Позняківка, Радунка.

Назва[ред.ред. код]

Основна версія[ред.ред. код]

За непідтвердженою легендою Княгиня Ольга поставила умови синові Святославові (перед повноліттям в Київській Русі в 21 рік), щоби син зайняв княжий Престіл, нехай він на певній території (яка і нині називається «Стара Дарниця») відбуде «школу виживання». Це місце огородили. Йому дали меч. І він зміг собі знайти харчі і спорудити халабуду, набув досвіду і доказав, що здатний до виживання. Його мати на згадку подарувала йому ту місцевину. Пізніше він став відомий як Святослав Хоробрий (Завойовник). А розбудовану Нову Дарницю досі відрізняють від Старої Дарниці. Слово «Дарниця» складається зі слів «дар» і «ниць» (тобто за старовинним звичаєм кланялися в низ з витягнутою рукою на знак прохання прийняти подарунок) — і етимологічно означало в ту добу це слово «дарниця» те саме, що й сучасне слово «подарунок» (рос. подарок). Від цього слова «дарувати» отримало назву озеро «Дарницьке».

Друга версія[ред.ред. код]

За другою версією слово «Дарниця» складається зі слів «дар» і «ниць». Прибулі до Києва падали на коліна, підносячи дари київським князям. Ця версія не витримує критики, оскільки за старовинною картою Києва княжий двір (його Дитинець) не був на лівому березі Дніпра. А там, де нині на пагорбі Михайлівська площа, правий берег Дніпра. За Руським Літописом та іншими історичним джерелами прибулих до Києва зустрічали на правому березі Дніпра між Подолом і Видубичами.

Третя версія[ред.ред. код]

За часів Київської Русі в Дарниці містилися заїжджі двори, тереми, де зупинялися іноземні посли з дарами. Ця версія також малоймовірна, оскільки необхідні археологічні знахідки доби Київської Русі цього не підтверджують. Ці версії носять легендарний характер.

Історія[ред.ред. код]

Дарниця — це назва історичної місцевості та річки. У широкому розумінні Дарницею називають всю лівобережну частину Києва, у вузькому — історичну місцевість на узбережжі річки Дарниця, що протікає вздовж залізниці Київ-Полтава, впадаючи в озеро Нижній Тельбин (біля Дніпра).

На території Дарниці знайдено залишки стоянок IV–III тисячоліть до н. е.

Одна з перших згадок про Дарницю датована 1509 роком, коли вона перебувала у володінні Києво-Печерського та Микільського монастирів. У 1765-69 роках згадується хутір Дарницький з млином на річці Дарниця. Інтенсивне освоєння Дарниці як житлового та господарського району розпочато в процесі будівництва залізниці Київ-Курськ у 2-й половині XIX століття.

У 1860-их роках виникає селище Нова Дарниця, що опинилася у межах Києва з 1927 року. У той самий час було збудоване й Дарницьке депо, на базі якого у 1930-их роках й облаштовано селище ДВРЗ.

У 1935 році було утворено Дарницький район міста Києва, затверджений у сучасних межах у 2002 році.

В період Другої світової війни в Дарницькому лісі був Дарницький концтабір.

Під час Другої світової війни дарницькі селища та промислові підприємства обабіч залізниці були повністю зруйновані. Інтенсивне житлове та промислове будівництво у Дарниці розгорнуто з кінця 1940-х років. Лівобережна частина Києва інтенсивно розбудовується. Створюються нові житлові масиви — Березняки, Воскресенка, Русанівка та ін., які увійшли у Дарницький район.

У Дарниці існує річка Дарниця, озеро Дарницьке, Дарницький район, Дарницька площа, Дарницький бульвар, вулиця Новодарницька, Дарницьке кладовище. Назву «Дарницький» має ціла низка підприємств, у тому числі хімфармоб'єднання «Дарниця», Дарницька ТЕЦ, шовковий, вагоноремонтний, залізобетонних конструкцій і м'ясо комбінати, станція метро, залізнична станція, залізнична платформа, автостанція, електродепо метрополітену, трамвайне депо, торговельний центр, два мости (старий залізничний і новий залізнично-автомобільний) через Дніпро, а також популярний сорт формово-подового житнього хліба. Назву Дарницьке шосе до 1973 року мала сучасна вулиця Алма-Атинська, вулиця Дарницька (до 1955 року) — вулиця І.Бойка.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.