Дарфурська експедиція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Англо-єгипетська кампанія в Дарфурі 1916 року
Перша світова війна
Дарфур показано як провінцію Судану в 1912 році
Дата 16 березня – 6 листопада 1916
Місце Дарфур, сучасний Судан
Результат Англо-єгипетська перемога
Територіальні зміни Дарфур стає провінцією Судану
Противники
* Велика Британія Султанат Дарфур


Командувачі
* Велика Британія Реджинальд Вінгейт * Алі Дінар 
  • Рамадан Алі


Сили сторін
2000 (всіх рангів)
  • 4000–6000 стрільців
  • невідоме число допоміжних військ, озброєних списами


Військові втрати
  • 5 убито
  • 23 поранено
  • 231+ убито
  • 1096+ поранено.[1]


Англо-єгипетська кампанія в Дарфурі 1916 року — військова операція Британської імперії і Султанату Єгипту, що являла собою превентивне вторгнення в Султанат Дарфур.

Султан Дарфура Алі Дінар був визнаний англійцями правителем васальної держави після їхньої перемоги у війні з махдістами, однак після початку Першої світової війни він перестав виявляти лояльність, відмовившись від традиційної сплати данини британській адміністрації у Судані, а у 1915 році, оголосивши про свою вірність Османській імперії, вступив з ними у контакт через сенуситів[en]. У той час населення Дарфура становило майже 1 000 000 осіб і контролювалось так званою «армією рабів», котра налічувала майже 10 000 осіб[3]. Внутрішня політика Дінара викликала хвилювання серед арабської частини населення, котра в цілому була налаштована проти нього, або, як у разі племені різейгат[en] з південно-західного Дарфура, ставлення якого було «відкрито ворожим»[4]. До грудня справи погіршилися до такого стану, що невеликий підрозділ єгипетського верблюжого корпусу був направлений для захисту торгівлі у Нахуді[ru] і метою попередження передбачуваного наступу Дінара проти племені різейгат. Крім цього Дінар протистояв розгортанню загону верблюжого корпусу, переводячи свої особисті війська — сорок кавалеристів і дев'яносто піхотинців — для посилення Джебель-ель-Хелли. Однак до тої пори англійці вважали, що він готується до вторгнення в Судан[4][5]. У відповідь на це сирдар[en] (британський командувач англо-єгипетськими військами) Реджинальд Вінгейт організував збір військ чисельністю майже 2000 людей; під командуванням підполковника Філіпа Джеймса Ванделера Келлі[en] ці сили вступили на територію Дарфура у березні 1916 року і завдали армії Алі Дінара рішучої поразки у битві при Берингії, у травні захопивши столицю Дарфура Ель-Фашир. Алі Дінар до того моменту вже ховався у горах, і його спроби домовитися про капітуляцію були врешті-решт зірвані англійцями. Коли його місцезнахождення стало відоме, туди було направлено невеликий військовий загін, і у підсумку султан був убитий в бою в листопаді 1916 року. Згодом Дарфур був повністю приєднаний до керівника британською адміністрацією англо-єгипетського Судану й лишився у складі Судану після отримання цією країною незалежності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Це зареєстровані втрати; істинне число вбитих і поранених може бути більшим.
  2. Daly, p.107
  3. 1903 року в армії Дарфура налічувалось 1700 кавалерії і 6000 піхоти, які були розбиті на дивізії, але у звіті, підготовленому незадовго до експедиції, стверджувалось, що чисельність скоротилась до 5000 осіб[2].
  4. а б

    You must specify issue=, startpage=, and date= when using {{London Gazette}}. Available parameters:

  5. Daly, p.111

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]