Дафна дю Мор'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дафна дю Мор'є
англ. Daphne du Maurier
Young Daphne du Maurier.jpg
Дафна дю Мор'є (1930)
Народилася 13 травня 1907(1907-05-13)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
Померла 19 квітня 1989(1989-04-19)[1][2][…] (81 рік)
Корнуол, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[4]
Діяльність письменниця, драматург
Знання мов англійська
Роки активності 1931–1989
Жанр готична література
Magnum opus романи «Ребекка» (1938), «Цап відбувайло» (1957), «Моя кузина Рейчел» (1951)
Батько Джеральд дю Мор'є
Мати Мюріель Бомонт
Брати, сестри  • Angela du Maurierd
У шлюбі з Фредерік Браунінг
Діти Tessa Browningd[5] і Flavia Browningd[5]
Автограф 150x100px
Нагороди
IMDb nm0238898
Сторінка в Інтернеті www.dumaurier.org/index.html

Дафна дю Мор'є (англ. Daphne du Maurier, 13 травня 1907, Лондон — 19 квітня 1989, Корнуол) — англійська письменниця і біограф, яка писала в жанрі психологічного трилера. Найвідомішими творами письменниці є роман «Ребекка» і оповідання «Птахи», які були екранізовані Альфредом Гічкоком. Дафна дю Мор'є була членом Королівського літературного товариства з 1952 року, в 1977 році була нагороджена «Американською премією за майстерність у детективній літературі».[6] Нагороджена орденом Британської імперії. У 1938 році отримала Національну книжкову премію США.

Дафна дю Мор'є є однією з найвідоміших британських письменниць XX століття.[7] Більшість творів письменниці лягло в основу кінофільмів, а роман «Ребекка» був екранізований 11 разів.[8] Популярність Дафні дю Мор'є принесли не тільки її літературні твори. Життєвий шлях письменниці, її непрості, а іноді й скандальні стосунки з близькими і друзями, знайшли своє відображення в пресі. Після смерті Дафни дю Мор'є телекомпанією Бі-бі-сі був знятий біографічний фільм «Дафна» (англ. Daphne, 2007).[9], що викликав неоднозначну реакцію у публіки і отримав вкрай негативну оцінку з боку родини письменниці.[10]

Біографія[ред. | ред. код]

Дафна дю Мор'є народилася 13 травня 1907 року в Лондоні в сім'ї акторів Джеральда дю Мор'є (1873—1934) і Мюріель Бомонт (1877—1957). Її дідусем був художник Джордж дю Мор'є (1834—1896), автор роману «Трільбі» (1894). Дафна мала двох сестер: старша сестра Анжела дю Мор'є (1904—2002) теж стала письменницею, молодша сестра Жанна дю Мор'є (1911—1997) стала художницею. Їхньою рідною тіткою була Сільвія Левеллін-Девіс (1866—1910), відома своєю дружбою з Джеймсом М. Баррі, а також тим, що п'ятеро її синів стали прототипами героїв його повісті про Пітера Пена.

Освіту Дафна, як і її сестри, отримала домашню. З дитинства багато читала, її улюбленими авторами були Вальтер Скотт, Теккерей, сестри Бронте, Оскар Вайлд, пізніше до них долучилися Кетрін Менсфілд, Мопассан, Сомерсет Моем. На початку 1925 року вона поїхала вчитися до Франції, де відвідувала школу в містечку Компосена під Парижем. У французькій столиці вона часто навідувалася до Лувру і Парижської Опери.

В 1926 році сім'я дю Мор'є провела відпустку в Корнуоллі, в прибережному містечку Фоуї. Тоді ж письменниця закохалася в Корнуолл, він і став місцем дії її першого великого твору — роману «Дух любові» (1931). Саме завдяки цій книзі Дафна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — майором (а пізніше генерал-лейтенантом) сером Фредеріком Браунінгом (йому так сподобався роман, що він вирішив познайомитися з автором). Їхнє весілля відбулося у липні 1932 року. У подружжя народилося троє дітей — доньки Тесса (1933) і Флавія (1937), та син Крістіан (1940).

Успіх і всесвітню славу приніс роман «Ребекка», виданий 1938 року. І хоча бразильська письменниця Кароліна Набуко звинуватила автора в копіюванні сюжет її роману «Спадкоємиця», Дафна та її видавець відкинули і легко спростували всі звинувачення в плагіаті[11].

За своїми політичними поглядами письменниця була переконана роялістка, а її чоловік багато років служив ревізором і скарбником королівської родини в Букінгемському палаці. Та незважаючи на заміжжя, Дафна вела заплутане особисте життя, їй приписували романи з жінками. Вважається, що саме дружба з Елен Даблдей, дружиною її американського видавця, надихнула її на створення роману «Моя кузина Рейчел» (1951), а стосунки з актрисою Гертрудою Лоуренс (1898—1952) спонукали до написання п'єси «Вереснева хвиля» (1948), де та зіграла роль Стелли. Саме ці заплутані стосунки було взято за основу сюжету біографічного фільму «Дафна», знятого телекомпанією Бі-бі-сі в 2007 році. Роль Дафни виконала Джеральдіна Соммервіль, Елен Даблдей зіграла Елізабет Макговерн, а Гертруду Лоуренс — Джанет Мактір. Фільм викликав незадоволення з боку рідних письменниці[12].

В 1943—1969 роках письменниця мешкала в орендованому нею маєтку Менабіллі в Корнуоллі, але, овдовівши в 1965 році, через деякий час вимушена була переїхати в будинок в Кілмарті, де і прожила решту життя[13]. В 1969 році їй було присуджено звання дами-командора ордена Британської імперії. Померла Дафна дю Мор'є 19 квітня 1989 року. За її заповітом тіло було піддано кремації, а попіл розвіяно на скелях неподалік будинку.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1931 — «Дух любові/The Loving Spirit», роман.
  • 1932 — «Прощавай, молодість/I'll Never Be Young Again», роман.
  • 1933 — «Джуліус/Julius», роман.
  • 1936 — «Таверна Ямайка/Jamaica Inn», роман.
  • 1938 — «Ребекка/Rebecca», роман.
  • 1940 — «Ребекка/Rebecca», п'єса.
  • 1941 — «Французова бухта/Frenchman's Creek», роман.
  • 1943 — «Голодна гора/Hungry Hill», роман.
  • 1946 — «Королівський генерал/The King's General», роман.
  • 1948 — «Вереснева хвиля/September Tide», п'єса.
  • 1949 — «Паразити/The Parasites», роман.
  • 1951 — «Моя кузина Рейчел/My Cousin Rachel», роман.
  • 1952 — «Яблуня/The Apple Tree», збірка оповідань.
  • 1957 — «Цап відбувайло/The Scapegoat», роман.
  • 1957 — «Сині лінзи/The Blue Linses», збірка оповідань.
  • 1961 — «Замок Дор/Castle Dor», роман.
  • 1963 — «Політ сокола/The Flight of the Falcon», роман.
  • 1969 — «Дім на узбережжі/The House of the Strand», роман.
  • 1972 — «Прав, Британія!/Rule Britannia», роман.

Документальні твори:

  • 1933 — «Джеральд/Gerald», біографія актора Джеральда дю Мор'є, батька письменниці.
  • 1937 — «Сім'я дю Мор'є/The du Mauriers».
  • 1951 — «Молодий Джордж дю Мор'є/The Young George du Maurier», біографія художника і письменника Джорджа дю Мор'є, дідуся письменниці.
  • 1954 — «Мері Енн/Mary Anne», біографічний роман про прабабусю письменниці.
  • 1960 — «Інфернальний світ Бренуелла Бронте/The Infernal World of Branwell Bronte», біографія брата письменниць сестер Бронте Бренуелла Бронте.
  • 1963 — «Склодуви/The Glas-Blowers».
  • 1967 — «Зникаючий Корнуолл/Vanishing Cornwall».
  • 1975 — «Золота молодь/Golden Lads», біографічне дослідження життя Ентоні і Френсі Беконів.
  • 1976 — «Гвинтові сходи/The Winding Stairs», біографія Френсіса Бекона.
  • 1977 — «Хвороба зростання — становлення письменника/Growing Pains — the Shaping of a Writer», автобіографічний роман про літературний вплив на неї, як письменницю.
  • 1989 — «Зачарований Корнуолл/Enchanted Cornwall».

Переклади українською[ред. | ред. код]

Екранізації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. LIBRIS — 2016.
  5. а б Lundy D. R. The Peerage — 717826 екз.
  6. Jean Paschke (Март 2007). The Cornwall of Daphne du Maurier (англ.). Weider History Group, British Heritage Magazine. Процитовано 15 лютого 2015. 
  7. Charles L.P. Silet. Daphne Du Maurier's Rebecca (англ). Strand Magazine. 
  8. Дафна дю Мор'є на сайті IMDb (англ.)
  9. Фильм «Дафна» (2007) (англ). The Interner Movie Database. Архів оригіналу за 2010-09-09. Процитовано 2010-01-22. 
  10. Du Maurier film upsets family and friends (англ.). Архів оригіналу за 2015-09-25. Процитовано 15 лютого 2015. 
  11. Books: Bull's-Eye for Bovarys. Time (en-US). 1942-02-02. ISSN 0040-781X. Процитовано 2019-11-25. 
  12. Daphne (TV Movie 2007) - IMDb (en). Процитовано 2019-11-25. 
  13. Daphne du Maurier. Cornwall Guide (en). 2016-03-02. Процитовано 2019-11-25. 

Посилання[ред. | ред. код]