Дача Кічкіне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
палац
Кічкіне
"Кічкіне".JPG
44°26′14″ пн. ш. 34°07′50″ сх. д. / 44.43739999999999668° пн. ш. 34.13060000000000116° сх. д. / 44.43739999999999668; 34.13060000000000116Координати: 44°26′14″ пн. ш. 34°07′50″ сх. д. / 44.43739999999999668° пн. ш. 34.13060000000000116° сх. д. / 44.43739999999999668; 34.13060000000000116
Країна Україна Україна
Місто Місхор
Засновник Великий князь Дмитро Костянтинович
Статус  культурна спадщина, готель

Кічкіне is located in Автономна Республіка Крим
Кічкіне
Кічкіне
Кічкіне (Автономна Республіка Крим)
Кічкіне is located in Україна
Кічкіне
Кічкіне
Кічкіне (Україна)

Дача (палац) Кічкіне — дача у Місхорі, Крим.

Історія[ред.ред. код]

Тетяна Костянтинівна Романова з чоловіком князем Багратіон-Мухранським

Великий князь Дмитро Костянтинович придбав в березні 1912 ділянку землі на Південному березі Криму для будівництва невеликого палацу біля самого берега моря. Він доручив своєму керуючому справами О. В. Короченцеву придбати у Ялтинського відділення Товариства російських лікарів невелику дачу «Ай-Нікола», розташовану на краю крутого берегового обриву. Раніше вона належала відомому артисту Імператорських театрів М. Ф. Сазонову, а потім була куплена Товариством для розширення «Кліматичної колонії для слабких і хворобливих дітей». Цьому крихітному маєтку, розміром дві з чвертю десятини, Дмитро Костянтинович дав татарську назву «Кічкіне» — «маленький», «крихітка».

З замовленням на облаштування маєтку великий князь звернувся до фірми Тарасових, жителів Ялти, які мали в той час представництво в Санкт-Петербурзі. Всі три брати, які закінчили Петербурзький інститут, в основному спеціалізувалися на будівництві залізничних споруд, а Микола Георгійович з 1900 по 1912 роки був ялтинським міським архітектором.

Кічкіне, південна тераса

Вже до кінця березня 1912 М. Г. Тарасов склав проект палацу в східному стилі і кошторис на будівництво та обладнання всіх будівель у маєтку на загальну суму 125 800 рублів.

Керівництво будівельними роботами в Кічкіне взяв на себе Василь Георгійович Тарасов. За договором з Управлінням справами великого князя, складеним 5 травня 1912, він зобов'язався вже до жовтня побудувати будиночок для власника маєтку, а інший обсяг робіт закінчити до жовтня 1913 (палац, перехід до будиночка Дмитра Костянтиновича, кухню і гараж зі службами, підпірні стіни, дороги, паркани, ворота, водопровід, центральне водяне опалення та каналізацію).

Третій з Тарасових — Олександр Георгійович — підключився до роботи вже на стадії оздоблення приміщень палацу. В оформленні інтер'єрів використовувалися мотиви декількох історичних стилів: «арабський» — у вестибюлі, великої і малої їдалень, Людовика XVI — у приймальні, ампір — у великій вітальні. Ці зали відрізнялися ліпленням з майстерною орнаментацією, а стіни кімнат великого князя декорувалися дерев'яними панелями з різьбленням.

Оскільки у термін, обумовлений з Тарасовими, багато із запланованого виявилося недоробленим, Управління справами великого князя запросило для якнайшвидшого завершення робіт в «Кічкіне» відомого ялтинського архітектора Л. М. Шаповалова (автора проекту і будівельника «Білої дачі» А. П. Чехова). Йому, зокрема, належало авторство зручних мармурових сходів до моря, а спільно з феодосійським скульптором Л. В. Коржіновскім, архітектор завершив всі роботи з декорування парадного входу і фасадів палацу ліпними орнаментами в східному стилі.

До кінця 1914 остаточно сформувалися невеликий парк і сад з квітковими клумбами, що оточував палац. Садівники маєтку — А. Аул і П. Паліцин — працювали під керівництвом запрошеного з Імператорського Нікітського ботанічного саду відомого фахівця з субтропічним культурам Ф. Калайди. З урахуванням його рекомендацій прокладалися доріжки в парку, влаштовувалися майданчики і клумби і підбиралися дерева і красиво квітучі рослини[1].

У 1913 році у «Кічкіне» вже оселилася і племінниця Дмитра Костянтиновича — Тетяна з чоловіком, грузинським князем Костянтином Олександровичем Багратіоном-Мухранським і маленьким сином Теймуразом. Відомо, що разом з княгинею Тетяною Багратіон-Мухранською і її двома дітьми великий князь Дмитро Костянтинович провів там грудень 1916 та січень 1917 років, повернувшись до Петрограда перед Лютневою революцією.

У 1986 році в скелі, на якій стоїть палац, було прорубано сходи з численними альтанками і гротами, що ведуть на пляж.

Палац був відданий для реставрації інвестору, який створив у цьому місці готель «Кічкіне»[2]. У 2011 році на території готелю був зроблений басейн з морською водою.

Примітки та посилання[ред.ред. код]

  1. Н. Н. Калинин, М. А. Земляниченко «Романовы и Крым»
  2. Отель «Кичкине»