Дача Кічкіне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац
Кічкіне
"Кічкіне".JPG
Країна Україна Україна
Місто Місхор
Засновник Великий князь Дмитро Костянтинович
Дата заснування 1912
Статус культурна спадщина, готель
Кічкіне (Україна)
Кічкіне
Кічкіне

Координати: 44.4374° пн. ш. 34.1306° сх. д. / 44.4374° пн. ш. 34.1306° сх. д. / 44.4374; 34.1306

Дача (палац) Кічкіне — дача у Місхорі, Крим.

Історія[ред.ред. код]

Тетяна Костянтинівна Романова з чоловіком князем Багратіон-Мухранським

Великий князь Дмитро Костянтинович придбав в березні 1912 ділянку землі на Південному березі Криму для будівництва невеликого палацу біля самого берега моря. Він доручив своєму керуючому справами О. В. Короченцеву придбати у Ялтинського відділення Товариства російських лікарів невелику дачу «Ай-Нікола», розташовану на краю крутого берегового обриву. Раніше вона належала відомому артисту Імператорських театрів М. Ф. Сазонову, а потім була куплена Товариством для розширення «Кліматичної колонії для слабких і хворобливих дітей». Цьому крихітному маєтку, розміром дві з чвертю десятини, Дмитро Костянтинович дав татарську назву «Кічкіне» — «маленький», «крихітка».

З замовленням на облаштування маєтку великий князь звернувся до фірми Тарасових, жителів Ялти, які мали в той час представництво в Санкт-Петербурзі. Всі три брати, які закінчили Петербурзький інститут, в основному спеціалізувалися на будівництві залізничних споруд, а Микола Георгійович з 1900 по 1912 роки був ялтинським міським архітектором.

Кічкіне, південна тераса

Вже до кінця березня 1912 М. Г. Тарасов склав проект палацу в східному стилі і кошторис на будівництво та обладнання всіх будівель у маєтку на загальну суму 125 800 рублів.

Керівництво будівельними роботами в Кічкіне взяв на себе Василь Георгійович Тарасов. За договором з Управлінням справами великого князя, складеним 5 травня 1912, він зобов'язався вже до жовтня побудувати будиночок для власника маєтку, а інший обсяг робіт закінчити до жовтня 1913 (палац, перехід до будиночка Дмитра Костянтиновича, кухню і гараж зі службами, підпірні стіни, дороги, паркани, ворота, водопровід, центральне водяне опалення та каналізацію).

Третій з Тарасових — Олександр Георгійович — підключився до роботи вже на стадії оздоблення приміщень палацу. В оформленні інтер'єрів використовувалися мотиви декількох історичних стилів: «арабський» — у вестибюлі, великої і малої їдалень, Людовика XVI — у приймальні, ампір — у великій вітальні. Ці зали відрізнялися ліпленням з майстерною орнаментацією, а стіни кімнат великого князя декорувалися дерев'яними панелями з різьбленням.

Оскільки у термін, обумовлений з Тарасовими, багато із запланованого виявилося недоробленим, Управління справами великого князя запросило для якнайшвидшого завершення робіт в «Кічкіне» відомого ялтинського архітектора Л. М. Шаповалова (автора проекту і будівельника «Білої дачі» А. П. Чехова). Йому, зокрема, належало авторство зручних мармурових сходів до моря, а спільно з феодосійським скульптором Л. В. Коржіновскім, архітектор завершив всі роботи з декорування парадного входу і фасадів палацу ліпними орнаментами в східному стилі.

До кінця 1914 остаточно сформувалися невеликий парк і сад з квітковими клумбами, що оточував палац. Садівники маєтку — А. Аул і П. Паліцин — працювали під керівництвом запрошеного з Імператорського Нікітського ботанічного саду відомого фахівця з субтропічним культурам Ф. Калайди. З урахуванням його рекомендацій прокладалися доріжки в парку, влаштовувалися майданчики і клумби і підбиралися дерева і красиво квітучі рослини[1].

У 1913 році у «Кічкіне» вже оселилася і племінниця Дмитра Костянтиновича — Тетяна з чоловіком, грузинським князем Костянтином Олександровичем Багратіоном-Мухранським і маленьким сином Теймуразом. Відомо, що разом з княгинею Тетяною Багратіон-Мухранською і її двома дітьми великий князь Дмитро Костянтинович провів там грудень 1916 та січень 1917 років, повернувшись до Петрограда перед Лютневою революцією.

У 1986 році в скелі, на якій стоїть палац, було прорубано сходи з численними альтанками і гротами, що ведуть на пляж.

Палац був відданий для реставрації інвестору, який створив у цьому місці готель «Кічкіне»[2]. У 2011 році на території готелю був зроблений басейн з морською водою.

Примітки та посилання[ред.ред. код]

  1. Н. Н. Калинин, М. А. Земляниченко «Романовы и Крым»
  2. Отель «Кичкине»