Дванадцятичленна формула буття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дванадцятичленна формула буття або 12 нідан — схема дії концепції причинності (пратітья самутпада) у буддизмі. Вчення Будди (будда-дгарма) проголошує, що життя повне страждання, страждання зумовлене народженням, народження — прагненням до життя, прагнення до життя — прив'язанністю розуму до речей, прив'язаність — бажаннями (жадобою), жадоба — чуттєвими сприйняттями, чуттєві сприйняття — відчуттями, відчуття — шістьма органами пізнання (5 органами чуття і розумом), шість органів пізнання — зародковим періодом розвитку організму, зародок не може виникнути без початкової свідомості, початкова свідомість зумовлена враженнями попереднього життя, враження попереднього життя — незнанням істини[1]. Так виникає зачароване коло.

На початку цієї схеми-ланцюжка розташоване невідання (авідья), яке також часто називають «коренем сансари». Ланки ланцюга пов'язані між собою за допомогою карми — закону причинно-наслідкового зв'язку. Традиційно вважається, що цей закон сформулював сам Будда.

Ця схема є замкненою та утворює «порочне коло», внаслідок чого авідья не є «абсолютним початком або першопричиною сансари». Авідья розташована нарівні з усіма іншими елементами ланцюжка і є як їхнім наслідком, так і їхньою причиною. Авідья вважається кореневою причиною лише в переносному сенсі[2].

Ланки зачарованого кола[ред. | ред. код]

Дванадцятичленна формула буття включає в себе такі ланки[3][4]:

  1. Невідання (палі. avijjā IAST, санскр. अविद्य, тиб. марігпа, кит. 無 明 у-хв —авідья) відносно своєї істинної природи та істинної природи навколишніх речей, незнання Чотирьох благородних істин та егоцентризм. Невідання є причиною:
  2. Факторів що формують (палі. sankhārā IAST, санскр. संस्कार, тиб. дхудже, кит. сін —самскара), що складаються з кармічних факторів минулих життів та кармічних факторів що утворюються. Ці фактори визначають:
  3. Віджняну (палі. viññāṇa IAST, санскр. विज्ञान, тиб. намше, кит. ши) — розрізнення «сигналів від різних чуттєвих аналізаторів (індрій) », а також в більш близькому контексті «індивідуальна свідомість що перероджується » з насінням прагнень у вигляді кармічних звичних тенденцій. Свідомість «спускається» в черево матері, де відбувається формування:
  4. Нама-рупи (палі. nāmarūpa IAST, санскр. नामरूप, тиб. мінгчжук, кит. 名 色 хв-се) або п'яти скандг, що утворюють особистість. Нама-рупа діє на:
  5. Шість сфер пізнання (палі. saḷāyatana IAST, санскр. षडायतन, тиб. к'єче друк, кит. 六 入 лю-жу —шад-аятана) — сфери «видимого зором, чутного на слух, відчутного на дотик, такого що розрізняється на нюх, відчутного на смак і такого що сприймається розумом (манасом) ». Завдяки сферам виникає:
  6. Контакт (палі. phassa IAST, санскр. स्पर्श, тиб. рекпа, кит. чу —спарша) сфер з відчуттями (сфери видимого із зором, сфери чутного зі слухом, сфери відчутного з дотиком, сфери розрізнення на нюх з нюхом, сфери відчутного на смак зі смаком, сфери такого що сприймається розумом з манасом). Контакт є причиною виникнення:
  7. Приємних, неприємних та нейтральних відчуттів (палі. vedanā IAST, санскр. वेदना, тиб. цорва, кит. шоу —ведана). Внаслідок чого виникає:
  8. Жага (палі. taṇha IAST, санскр. तृष्णा, тиб. сепа, кит. ай —трішна) або бажання , яке неминуче перетворюється на:
  9. Привласнення (прив'язаність) (палі. upādāna IAST, санскр. उपादान, тиб. ленпа, кит. цу —упадана) або спробу втримання «об'єктів почуттів та думок». Привласнення є основним елементом ланцюга з точки зору можливості зруйнувати схему. Якщо людина за допомогою своєї волі і правильного мислення припиняє привласнення, то закінчується процес формування:
  10. Становлення (існування) (палі. bhava IAST, санскр. भव, тиб. сипа, кит. йоу —бгава) або «можливості переродження в одній з трьох сфер» (лока), що виникає в новому народженні. Народження також пов'язане з проявом віджняни, нама-рупи та шести сфер пізнання. Народження призводить до:
  11. Старості (палі. jarā IASTджара), яка призводить до:
  12. Смерті (палі. maraṇa IASTмарана).

В іншій класифікації одинадцятою ланкою є народження, а дванадцятою — старіння та смерть[4].

У формулі існує не лише послідовний вплив елементів один на одного, а й більш складний круговий вплив. Наприклад, віджняна виникає в схемі три рази: на третій ланці, на четвертій як одна зі скандх і на п'ятій, де в буддійській традиції шести сферам ставлять у відповідність шість віджнян[3].

Д. Люстхаус припускав, що Шак'ямуні сформулював схему у зворотному порядку, почавши з питання «Чому існує смерть?» і дійшовши таким чином до невідання[3].

Вважається, що перед пробудженням Будда вивчав всі ланки ланцюга для того, щоб побачити «слабку ланку», знищивши яку можна досягти звільнення. Будда вказував, що неможливо змінити минуле та перші дві ланки разом з ним, а також неможливо змінити пов'язані з цими ланками чинники віджняни, нама-рупи, контакту, шести сфер і відчуттів. Але взаємодія спраги та привласнення піддається зміні. У частині шкіл вважається, що для припинення цієї зв'язки Шак'ямуні створив практику пам'ятання смріті. У низці текстів на місце «слабкої ланки» претендували також деякі інші чинники, зокрема, бажання[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сатисчандра Чаттерджи, Дхирендрамохан (1955). Введение в индийскую философию. Москва: Издательство иностранной литературы. 
  2. Лисенко, 2011
  3. а б в г Лисенко2, 2011
  4. а б Чебунін, 2009

Література[ред. | ред. код]

  • Лысенко В. Г. Авидья // Философия буддизма: энциклопедия / отв. ред. М. Т. Степанянц;. — М. : Вост. лит.,ИФ РАН, 2011. — С. 81—82. — ISBN 978-5-02-036492-9.
  • Лисенко В. Г. Пратитья самутпада // Философия буддизма: энциклопедия / отв. ред. М. Т. Степанянц;. — М. : Вост. лит.,ИФ РАН, 2011. — С. 81—82. — ISBN 978-5-02-036492-9.
  • Чебунин А. В. Будда и основные концептуальные понятия в китайском буддизме // История проникновения и становления буддизма в Китае: [монографія]. — Улан-Удэ : Изд.-полигр. комплекс ФГОУ ВПО ВСГАКИ, 2009. — 278 с. — ISBN 978-5-89610-144-4.