Двейн Де Розаріо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Двейн Де Розаріо
Двейн Де Розаріо
Двейн Де Розаріо
Особисті дані
Повне ім'я Двейн Ентоні Де Розаріо
Народження 15 травня 1978(1978-05-15)[1][2] (45 років)
  Скарборо, Онтаріо, Канада
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Прізвисько ДеРо
Громадянство  Канада
Позиція півзахисник і нападник
Юнацькі клуби
Канада «Скарборо Бліззард»
Канада «Малверн Межорс»
Професіональні клуби*
1997 Канада «Торонто Лінкс» 7 (3)
1997—1998 Німеччина «Цвікау» 12 (1)
1999—2000 США «Річмонд Кікерз» 35 (17)
2001—2005 США «Сан-Хосе Ерсквейкс» 107 (25)
2006—2008 США «Х'юстон Динамо» 75 (24)
2009—2011 Канада «Торонто» 57 (27)
2011 США «Нью-Йорк Ред Буллз» 13 (2)
2011—2013 США «Ді Сі Юнайтед» 68 (23)
2014 Канада «Торонто» 19 (1)
Національна збірна
1996—1997 Канада Канада (до 20) 8 (5)
1999—2000 Канада Канада (до 23) 11 (3)
1998—2015 Канада Канада 81 (22)
Золотий кубок КОНКАКАФ
Золото США 2000
Бронза США 2002

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Двейн Ентоні Де Розаріо (англ. Dwayne Anthony De Rosario; 15 травня 1978, Скарборо, Онтаріо, Канада) — колишній канадський футболіст, який виступав на позиції атакувалього півзахисника. З 1998 по 2015 рік грав за збірну Канади, є найкращим бомбардиром в її історії. Чотириразовий володар титулу гравця року в Канаді. 10 травня 2015 року оголосив про завершення футбольної кар'єри.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Де Розаріо — син гаянських іммігрантів[3], що переїхали в Канаду в 1970-х роках. У віці трьох років Двейн почав грати за дитячий склад клубу з рідного міста «Скарборо Бліззард». У 1985 році батьки віддали Двейна і його двох братів у літній табір Святої Марії Горетті. За словами самого футболіста, перебування у таборі справило на нього значний вплив: він навчився працювати в групі, що допомогло йому як у професійній кар'єрі, так і в особистому житті, а багато методик табірного виховання Де Розаріо використовав у роботі з вихованцями футбольних академій[4].

У 1994 році Де Розаріо сів на сувору веганську дієту[5], наслідуючи приклад старшого брата, який став веганом п'ятьма роками раніше, однак, Двейн почав їсти рибу через 10 років[6].

Де Розаріо отримав освіту в Університетському Інституті Вінстона Черчілля в Скарборо.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Де Розаріо почав свою спортивну кар'єру в 1997 році у віці 18 років, підписавши контракт з «Торонто Лінкс» з А-Ліги[7], де грав його майбутній товариш по збірній Канади Пол Сталтері. В середині сезону, проте, Де Розаріо вирішив змінити клуб, підписавши контракт з німецькою командою «Цвікау». У Німеччині він виступав у Другій Бундеслізі сезону 1997/98, за підсумками якого команда посіла передостаннє місце в турнірній таблиці і була понижена в класі[8].

Після одного сезону з «Цвіккау» Де Розаріо вирішив повернутися в Північну Америку, підписавши контракт з «Річмонд Кікерз» у 1999 році[9]. Після сезону 1999 року, в якому він забив два голи і зробив п'ять передач, Де Розаріо значно додав у 2000 році, забивши 15 голів і віддавши п'ять результативних передач, у той час як його команда здобула 20 перемог у сезоні, програвши лише одного разу[10].

«Сан-Хосе Ерсквейкс»[ред. | ред. код]

Де Розаріо на передматчевій розминці 7 квітня 2004 року

У наступному сезоні, коли канадець Френк Єллоп був призначений головним тренером «Сан-Хосе Ерсквейкс», Де Розаріо був одним з його перших придбань. Де Розаріо виправдав надії Єллопа, забивши п'ять голів і зробивши чотири передачі, хоча і зіграв тільки 1072 хвилини за «Ерсквейкс» у 2001 році[11]. Це зіграло важливу роль, оскільки команда виграла Кубок MLS, а він забив золотий гол у фіналі і був названий найкращим гравцем Кубка MLS. Де Розаріо виступав з таким самим успіхом у 2002 році, записавши в актив чотири голи і вісім передач за 1637 хвилин[12], хоча «Ерсквейкс» не змогли повторити минулорічний успіх. У 2003 році Де Розаріо не виходив на поле протягом більшої частини сезону, але йому все ж вдалося гідно закінчити сезон, він забив чотири голи і віддав три результативні передачі за всього 684 хвилини[13] і допоміг привести команду до другого Кубка MLS. Де Розаріо зіграв 1211 хвилин у 2004 році, забивши п'ять голів (в тому числі найкращий гол року MLS в матчі з «Ді Сі Юнайтед» 7 серпня) і зробивши три гольові передачі[14].

У грудні 2004 року Двейн отримав пропозицію перейти в англійський «Ноттінгем Форест»[15], але він не підписав контракт з командою.

У 2005 році після переходу Лендона Донована Де Розаріо перемістився в центр поля, ставши кращим асистентом MLS з 13 передачами, також він забив дев'ять голів[16], в тому числі у 2005 році один з його голів знову був визнаний найкращим в сезоні MLS — він єдиний гравець, який коли-небудь здійснював це протягом двох років поспіль — потужний штрафний удар у останньому матчі регулярного сезону проти «Лос-Анджелес Гелаксі» 15 жовтня. Він увійшов у символічну збірну MLS.

«Х'юстон Динамо»[ред. | ред. код]

У складі «Х'юстон Динамо»

У зв'язку з невдачею «Сан-Хосе» у досягненні угоди щодо стадіону з AEG Де Розаріо разом з кількома товаришами по команді переїхав у Х'юстон перед сезоном 2006 року. У 2006 році в матчі за команду всіх зірок MLS в Чикаго Де Розаріо забив єдиний гол на 70-й хвилині, принісши перемогу з мінімальним рахунком над «Челсі», такі дружні матчі стали регулярними для лондонського клубу перед початком сезону. Де Розаріо був одним з чотирьох футболістів команди MLS, які відіграли весь матч[17].

Де Розаріо разом з «Х'юстон Динамо» виграв у 2006 році Кубок MLS, перемігши у фіналі «Нью-Інгленд Революшн» 12 листопада 2006 року. «Динамо» виграло в серії пенальті, Де Розаріо успішно реалізував свій удар. Де Розаріо підписав контракт з «Динамо» до 2010 року, де він, як повідомляється, отримував 325 000 доларів в рік. Пізніше він перейшов у «Торонто» до завершення його контракту[18].

В наступному році Де Розаріо з «Динамо» повторили успіх, вигравши у 2007 році Кубок MLS, знову перевершивши у фіналі «Нью-Інгленд», але вже в основний час (2:1). Де Розаріо був визнаний найкращим гравцем Кубка MLS, він став першим футболістом, якому вдалося виграти цю нагороду двічі[19].

У 2007 році Де Розаріо знову зіграв товариський матч у складі зірок MLS, суперником був шотландський «Селтік». На 36-й хвилині він віддав гольову передачу на Хуана Пабло Анхеля, перед завершенням першого тайму «Селтік» пропустив другий гол від Хуана Тохи. Де Розаріо був замінений на 65-й хвилині на Крістіана Гомеса, у другому таймі рахунок не змінювався[20].

Де Розаріо зіграв свій третій матч за команду всіх зірок MLS у 2008 році в його рідній країні, гра відбулася в Торонто. Він вийшов на заміну на 59-й хвилині, а через десять хвилин забив вирішальний гол, реалізувавши пенальті, чим приніс перемогу своїй команді з рахунком 3:2 над «Вест Гем Юнайтед»[21].

«Торонто»[ред. | ред. код]

У складі «Торонто» (2010 рік)

Де Розаріо був проданий в «Торонто» 12 грудня 2008 року в обмін на Джуліуса Джеймса з доплатою, в процесі трансферу мали місце спекуляції на тому, що Де Розаріо буде грати на батьківщині[22][23]. Він дебютував за «Торонто» в суботу 21 березня у матчі проти «Спортінг Канзас-Сіті» (3:2). Де Розаріо забив свій перший гол за «Торонто» ударом головою у ворота «Далласа» на стадіоні BMO, матч закінчився нічиєю 1:1.

Де Розаріо через травму литкового м'яза, отриману 31 січня 2010 року в матчі проти Ямайки, як і очікувалося, пропустив перші кілька тижнів занять у тренувальному таборі в Торонто[24], і повернувся в гру, почавши з перемоги з мінімальним рахунком в передсезонному матчі «Торонто» проти команди Південно-Флоридського університету[25].

8 квітня 2010 року Де Розаріо отримав капітанську пов'язку «Торонто», ставши другим капітаном в історії клубу після завершення кар'єри Джима Бреннана[26]. Два дні потому Де Розаріо забив свій перший гол у сезоні 2010 року, гол престижу в матчі з «Нью-Інгленд Революшн», гра закінчилась з рахунком 4:1[27].

15 квітня 2010 року Де Розаріо зробив дубль у домашньому матчі, принісши перемогу з рахунком 2:1 над «Філадельфія Юніон», включаючи пенальті на 81-й хвилині[28]. У своїй наступній грі проти «Колорадо Репідз» Де Розаріо забив свій четвертий гол у сезоні, і що більш важливо, став найкращим бомбардиром регулярного сезону в історії «Торонто»[29]. Де Розаріо знову вразив ворота суперника 25 квітня в домашньому матчі проти «Сіетл Саундерз», забивши перший гол, який став для нього п'ятим в сезоні, гра закінчилася з рахунком 2:0 на користь господарів. До того, як Вайт О'Браян забив свій другий гол за «Торонто», Де Розаріо був автором всіх голів команди в сезоні[30]. Завдяки такій результативності він був нагороджений титулом гравця тижня MLS за п'ятий тур[31]. Де Розаріо був удостоєний звання гравця тижня у десятому турі сезону MLS за дубль в матчі проти своєї колишньої команди «Сан-Хосе». Він забив другий і третій гол, принісши перемогу «Торонто» з рахунком 3:1[32].

Де Розаріо провів успішний сезон 2010 року в Торонто, кульмінацією якого стала гра за команду всіх зірок MLS, де він забив гол перед фінальним свистком, а його команда програла з рахунком 5:2 «Манчестер Юнайтед»[33].

3 серпня 2010 року Де Розаріо зрівняв рахунок у матчі попереднього раунду Ліги чемпіонів КОНКАКАФ з «Мотагуа», через п'ять хвилин клуб з Гондурасу знову вийшов уперед, однак, «Торонто» зусиллями Чедда Барретта зрівняв рахунок вдруге. «Торонто» в кінцевому підсумку виграв з рахунком 3:2 за сумою двох матчів[34].

28 грудня Де Розаріо вів переговори з клубом шотландської Прем'єр-ліги «Селтіком», за ініціативи тренера Ніла Леннона[35]. Двейн і «Селтік» клопотали про короткострокову орендну угоди до початку сезону MLS в березні, однак, новий тренер «Торонто», Арон Вінтер, відмовився від подальших переговорів[36].

Двейн забив перший гол «Торонто» в сезоні 2011 року 19 березня, матч закінчився поразкою з рахунком 4:2 в Ванкувері, це був перший повністю канадський матч ліги. Його гол, забитий на 20-й хвилині також став восьмитисячним голом в історії MLS[37].

Повернення в США[ред. | ред. код]

1 квітня 2011 року Де Розаріо придбав «Нью-Йорк Ред Буллз» в обмін на півзахисника Тоні Чані і захисника Денлея Бормана[38]. Двейн забив свій перший гол у Нью-Йорку з пенальті у ворота «Чівас США», в тому матчі він зробив дубль, але його старання не допомогли команді здобути перемогу: 3:2 на користь клубу з Лос-Анджелеса[39].

Де Розаріо в боротьбі з Ріком Белчаном в матчі сезону 2011 року

«Ді Сі Юнайтед» придбав Де Розаріо 27 червня 2011 року в обмін на півзахисника Декса Маккарті[40]. Він забив свій перший гол за клуб в матчі проти своєї колишньої команди, «Нью-Йорк Ред Буллз», на «Ред Булл Арені». 30 липня 2011 року дубль Де Розаріо приніс «Юнайтед» перемогу над ще одним його колишнім клубом, «Сан-Хосе», крім нього, в тому матчі ніхто не забивав. 6 серпня 2011 року «Юнайтед» зіграв внічию 3:3 з «Торонто», Де Розаріо зробив хет-трик. Всі три голи були забиті після того, як «Юнайтед» залишився вдесятьох через раннє вилучення воротаря Білла Хаміда. Його другий хет-трик був зафіксований 25 вересня 2011 року, він забив три голи в проміжку 9 хвилин, встановивши новий рекорд MLS[41]. Де Розаріо завершив сезон, забивши в цілому 16 голів і зробивши 12 передач за 32 гри. З них 13 голів і 7 передач були зроблені за 17 ігор з «Юнайтед»[42]. Його вражаюча продуктивність в «Юнайтед» зробила його кандидатом на звання найкращого гравця MLS. Після матчу регулярного сезону «Юнайтед» проти «Портленд Тімберз» головний тренер останніх, колишній нападник «Челсі» Джон Спенсер сказав:

Ліві лапки Якщо [Де Розаріо] не отримає титул найкращого гравця ліги, значить щось тут не так. Просто і зрозуміло. За останні три місяці сезону з того часу, як він приїхав сюди, він безумовно став найкращим гравцем у лізі. Він повинен виграти MVP.[43] Праві лапки

Після закінчення сезону і включення Де Розаріо в список претендентів на MVP колишній гравець збірної Франції Тьєррі Анрі позитивно охарактеризував здібності Двейна:

Ліві лапки В цій лізі я не бачив нікого краще, ніж Двейн Де Розаріо... Для мене, він є обличчям цієї ліги[44]. Праві лапки

18 листопада 2011 року було оголошено, що Де Розаріо офіційно був названий найкращим гравцем сезону MLS 2011 року, це означало, що він зробив своєрідний дубль, отримавши MVP і Золоту бутсу ліги. Таким чином, Де Розаріо став першим MVP ліги, команда якого не виграла плей-оф[45].

20 лютого 2012 року «Ді Сі Юнайтед» продовжив контракт з Де Розаріо до 2014 року[46][47].

29 серпня 2012 року Розаріо Де забив свій сотий гол у MLS за «Ді Сі Юнайтед» в домашній грі проти «Нью-Йорк Ред Буллз»[48].

У 2013 році, незважаючи на те, що «Ді Сі Юнайтед» зайняв останнє місце в MLS, Де Розаріо допоміг клубу завоювати третій Відкритий кубок США, забезпечивши участь команди в Лізі чемпіонів КОНКАКАФ 2014/15. Де Розаріо поряд з Фредеріком Пікйоном став найкращим бомбардиром турніру з п'ятьма голами (три з яких він забив у ворота «Філадельфія Юніон»[49]). Де Розаріо так описав перемогу в кубку:

Ліві лапки Я такий щасливий, що ми залишилися разом і досягли чогось - чогось неймовірного[50]. Праві лапки

31 жовтня 2013 року «Ді Сі Юнайтед» оголосив, що контракт з Розаріо Де не буде продовжено на наступний сезон[51][52].

Повернення в «Торонто»[ред. | ред. код]

Після звільнення з «Ді Сі Юнайтед» Де Розаріо повернувся в «Торонто» 18 грудня 2013 року, будучи обраним на драфті MLS 2013 року[53]. 9 січня 2014 року футболіст підписав контракт з клубом[54]. 3 грудня 2014 року стало відомо, що «Торонто» не збирається продовжувати контракт з Де Розаріо[55]. 10 травня 2015 року гравець офіційно оголосив про закінчення кар'єри[56], Де Розаріо повинен стати послом компанії «Maple Leaf Sports & Entertainment»[57].

Роль в команді[ред. | ред. код]

Протягом всієї своєї кар'єри в MLS Де Розаріо заробив репутацію одного з найсильніших виконавців у лізі[58]. Його кар'єра включає два переможних голи у фіналі Кубка MLS, за які він отримував титул найкращого гравця Кубка MLS, і два переможних голи в матчах всіх зірок MLS проти іноземних суперників, таких як «Вест Гем Юнайтед» та «Манчестер Юнайтед». 18 червня 2009 року він зробив хет-трик, принісши «Торонто» перемогу над «Монреаль Імпакт» з рахунком 3:1. «Торонто» треба було вигравати матч з перевагою в чотири голи, щоб виграти чемпіонат Канади і вийти в Лігу чемпіонів КОНКАКАФ, у підсумку вони перемогли «Монреаль» з рахунком 6:1. 18 вересня 2010 року після непереконливого першого тайму у Х'юстоні «Торонто» програвало з рахунком 1:0, Дувейну вдалося забити два м'ячі у другому таймі (обидва зі штрафних), в тому числі один у доданий час, це зберегло надії вболівальників на плей-оф 2010 року. У 2011 році Де Розаріо побив рекорд за потрапляння в символічну збірну MLS, зробивши це вшосте.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Де Розаріо вважається одним з найкращих гравців збірної Канади, грав на позиції півзахисника, забив двадцять два голи в 81 матчі[59]. Він зіграв свій перший матч 18 травня 1998 року проти Македонії у віці 20 років. Він також грав за молодіжну збірну Канади на молодіжному кубку КОНКАКАФ 1996 року. Де Розаріо зробив дубль у матчі з Нікарагуа, сумарний рахунок був 3:0 на користь Канади. Його збірна зайняла перше місце в групі. Також Де Розаріо відзначився забитими м'ячами в обох матчах чемпіонської групи: зрівняв рахунок у матчі з Мексикою через дві хвилини після гола суперників (2:2) і відкрив рахунок у грі з США, в якій Канада перемогла з рахунком 2:0, здобувши таким чином перемогу на турнірі і кваліфікувавшись на молодіжний чемпіонат світу[60].

На молодіжному чемпіонаті світу 1997 року Канада зайняла третє місце в групі, маючи на рахунку одну перемогу, поразку і нічию. Де Розаріо зрівняв рахунок у матчі заключного раунду проти Угорщини, а у другому таймі Канада вийшла вперед і здобула перемогу. В 1/8 фіналу Канада зустрілася з Іспанією, якій поступилася з рахунком 2:0, пропустивши обидва м'ячі в останні 15 хвилин гри[61].

У 1999 році Розаріо Де взяв участь в Панамериканських іграх у Вінніпезі (Канада U-22). Він забив перший гол на турнірі у ворота Коста-Рики, однак, суперники зрівняли рахунок (1:1). В наступному матчі він зробив дубль у ворота Тринідаду і Тобаго (по голу в кожному з таймів), його голи виявилися єдиними в грі. Канада вийшла з групи з другого місця поступившись лише Мексиці. У півфіналі команда Де Розаріо поступилася Гондурасу з рахунком 2:0, а у матчі за третє місце — США (2:1)[62].

Де Розаріо брав участь у першій в історії виграшній кампанії Канади в Золотому кубку КОНКАКАФ 2000 року[63]. Свій перший гол на турнірі він забив у 2002 році в матчі за третє місце з командою-гостею турніру, Південною Кореєю, гра закінчилася перемогою Канади з рахунком 2:1. До цього в 1/4 і 1/2 фіналу Канада брала участь у серії пенальті з Мартинікою і США відповідно, в обох випадках Де Розаріо бив третім і реалізував свої удари[64].

У 2007 році Де Розаріо виграв нагороду канадського гравця року втретє поспіль. У 2007 році він забив 5 голів у 8 іграх, найбільше в році в історії збірної Канади після результату Джона Катліффа 1993 року.

Де Розаріо був узятий на свій наступний Золотий кубок КОНКАКАФ через чотири роки, його обрав тренер Стівен Гарт в кінці травня 2011 року для складу з 23 чоловік. Після поразки з рахунком 2:0 від Сполучених Штатів у першому матчі Канада не змогла вийти з групи з результатом в одну перемогу, поразку і нічию. Два голи Де Розаріо з пенальті у ворота Гваделупи і Панами відповідно стали єдиним досягненням команди на турнірі[65]. Де Розаріо продовжив забивати за збірну, відзначившись двома голами з пенальті у відкритті етапу кваліфікації до чемпіонату світу 2014 року, один — у матчі проти Сент-Люсії на початку вересня, інший — у грі з Сент-Кітс і Невіс в середині листопада. Його гол у ворота Сент-Кітс, став 19-м на міжнародному рівні, за цим показником він зрівнявся з найкращим бомбардиром в історії збірної, Дейлом Мітчеллом[66].

14 грудня Де Розаріо став найкращим канадським гравцем 2011 року, отримавши 47,7 % голосів виборців, Саймон Джексон став другим, а Джош Сімпсон посів третє місце. Таким чином Де Розаріо  вчетверте був удостоєний цієї нагороди[67]. 7 вересня 2012 року Де Розаріо забив свій 20-й гол за збірну Канади у відбірковому матчі на чемпіонат світу проти Панами, що зробило його одноосібно найкращим бомбардиром в історії збірної Канади[68].

Останній матч Де Розаріо за збірну став також останнім у його кар'єрі. 19 січня 2015 року він вийшов на поле у грі з Ісландією і навіть забив гол, матч завершився внічию 1:1[69].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Де Розаріо одружений з Брендою Де Розаріо, має двох синів і дочку. Бренді працює викладачем і хореографом з танців Західної Африки понад 25 років. Вона має ступінь бакалавра наук в області кінезіотерапії від Віргінського університету і є сертифікованим інструктором з йоги[70]. В даний час він разом зі своєю сім'єю проживає в Ешберні (Віргінія)[71].

Його двоюрідна сестра — олімпійська бігунка з бар'єрами Прісцилла Лопес-Шліп[72]. Лопес-Шліп завоювала бронзову медаль на літніх Олімпійських іграх 2008 року в бігу з перешкодами на 100 м[73]. Це була перша медаль для Канади в легкій атлетиці на літніх Олімпійських іграх 1996 року[74] і перша медаль у легкій атлетиці з 1992 року серед жінок[75].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Виступи за клуб Ліга Кубок Кубок ліги Континентальні

змагання

Інше Всього
Клуб Ліга Сезон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Канада Ліга — Плей-оф A-ліги КОНКАКАФ Інше Всього
«Торонто Лінкс» A-ліга 1997 7 3 — — — — 7 3
НІмеччина Ліга Кубок Німеччини Кубок німецької ліги УЄФА Інше Всього
Цвіккау Друга Бундесліга 1997/98 12 1 1 0 — — — 13 1
США Ліга Відкритий кубок США Плей-оф ліги КОНКАКАФ Північноамериканська

суперліга

Всього
«Річмонд Кікерс» A-ліга 1999 12 2 — 1 0 — — 13 2
2000 23 15 2 0 3 0 28 15
Сан-Хосе Ерсквейкс MLS 2001 21 5 3 1 4 2 — 28 8
2002 27 4 2 1 2 0 4 0 35 5
2003 11 4 — 3 0 — 14 4
2004 21 5 — 3 0 2 0 26 5
2005 28 9 2 0 2 0 — 32 9
Х'юстон Динамо 2006 30 11 3 1 4 0 — 37 12
2007 24 6 — 4 2 4 0 3 1 35 9
2008 24 7 — 2 0 7 3 5 2 38 12
Канада Ліга Чемпіонат Канади Плей-оф ліги КОНКАКАФ Північноамериканська

суперліга

Всього
Торонто MLS 2009 28 11 4 3 — 2 0 — 34 14
2010 27 15 4 1 — 8 1 — 39 17
2011 2 1 0 0 — 0 0 — 2 1
США Ліга Відкритий кубок США Плей-оф ліги КОНКАКАФ Інше Всього
Нью-Йорк Ред Буллз MLS 2011 13 2 0 0 0 0 — — 13 2
Ді Сі Юнайтед 18 13 — — — 18 13
2012 26 7 0 0 1 0 — 27 7
2013 24 3 5 5 0 0 — 29 8
Канада Ліга Чемпіонат Канади Плей-оф ліги КОНКАКАФ Інше Всього
Торонто MLS 2014 7 0 3 0 0 0 0 0 — 10 0
Всього за кар'єру Канада 71 30 11 4 0 0 10 1 0 0 92 35
Німеччина
 12 1 1 0 0 0 0 0 — 13 1
США 290 91 17 8 31 4 14 3 8 3 361 109
Загалом 373 122 29 12 31 4 24 4 8 3 465 145


Досягнення[ред. | ред. код]

Збірна Канади

«Сан-Хосе Ерсквейкс»

«Х'юстон Динамо»

  • Кубок MLS (2): 2006, 2007
  • Західна конференція (2): 2006, 2007

«Торонто»

«Ді Сі Юнайтед»

Особисті

  • Найцінніший гравець MLS: 2011
  • Золота бутса MLS: 2011
  • Найкраща одиннадцатка MLS (6): 2005, 2006, 2007, 2009, 2010, 2011
  • Найкращий гол року MLS (2): 2004, 2005
  • Найкращий гравець Кубка MLS (2): 2001, 2007
  • Гравець року «Торонто»: 2009
  • Канадський гравець року (4): 2005, 2006, 2007, 2011
  • Золота бутса чемпіонату Канади (2): 2009, 2010
  • Меморіальний трофей Джорджа Гросса (2): 2009, 2010

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ FBref
  2. ↑ BDFA
  3. ↑ MLS Player of the Week: Week Five. Soccacritics. 8 травня 2007. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 5 травня 2011.
  4. ↑ Kimberley Fowler. Camp Alumni: Dwayne De Rosario. ourkids.net. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  5. ↑ Vegetarian Journal November / December 2001 Dwayne DeRosario: Message from the Yards - The Vegetarian Resource Group. Vrg.org. 9 листопада 2001. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 5 травня 2011.
  6. ↑ Dwayne De Rosario.[недоступне посилання з травня 2019]
  7. ↑ A-League 1997 Season. tripod.com. Архів оригіналу за 1 серпня 2014. Процитовано 5 червня 2017.
  8. ↑ 2. Bundesliga Clubs & Spieler. bundesliga.de. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 5 червня 2017.
  9. ↑ The Year in American Soccer - 1999. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  10. ↑ The Year in American Soccer - 2000. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  11. ↑ Statistics 2001. MLSsoccer. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  12. ↑ Statistics 2002. MLSsoccer. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  13. ↑ Statistics 2003. MLSsoccer. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  14. ↑ Statistics 2004. MLSsoccer. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  15. ↑ Forest end interest in De Rosario. BBC News. 22 грудня 2004. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 5 червня 2017.
  16. ↑ Statistics 2005. MLSsoccer. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  17. ↑ MLS All-Star Game 2006. MLSsoccer. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 5 червня 2017.
  18. ↑ CBC Sports (9 липня 2007). Dwayne De Rosario inks extension with Dynamo - CBC News. Cbc.ca. Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 5 травня 2011.
  19. ↑ Dynamo stun Revolution, repeat as champions. mlsnet.com. 18 листопада 2007. Архів оригіналу за 24 грудня 2007. Процитовано 19 листопада 2007.
  20. ↑ 2007 MLS All-Star Game Recap. MLSsoccer. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 5 червня 2017.
  21. ↑ MLS All-Star First XI announced. Major League Soccer. 10 липня 2008. Архів оригіналу за липень 13, 2008. Процитовано 10 липня 2008.
  22. ↑ Fallas, Bernardo (12 грудня 2008). Dynamo trade star midfielder De Rosario to Toronto | Sports | Chron.com - Houston Chronicle. Chron.com. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 5 травня 2011.
  23. ↑ Зірка MLS і Х'юстона висловив бажання грати за місцеву команду [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  24. ↑ De Rosario to miss two to four weeks. Web.mlsnet.com. 23 квітня 2011. Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 5 травня 2011.
  25. ↑ Asif Hossain (17.02.2012). Toronto To Face USF Friday. torontofc.ca. Архів оригіналу за 22.02.2012. Процитовано 05.06.2017.
  26. ↑ Wileman, Luke (8 квітня 2010). Preki Names New Captain. Torontofc.ca. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 8 квітня 2010.
  27. ↑ Revs Rout Reds. Torontofc.ca. 11 квітня 2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2010. Процитовано 11 квітня 2010.
  28. ↑ De Rosario Notches Brace In Win. Torontofc.ca. 15 квітня 2010. Архів оригіналу за 18 квітня 2010. Процитовано 18 квітня 2010.
  29. ↑ Setlur, Vijay (23 квітня 2010). De Ro Set To Duel Against Seattle Top Striker. MLSsoccer.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2010. Процитовано 24 квітня 2010.
  30. ↑ De Rosario attack stuns Seattle. Torontofc.ca. 25 квітня 2010. Архів оригіналу за 28 квітня 2010. Процитовано 26 квітня 2010.
  31. ↑ De Rosario Named Player of the Week. MLSsoccer.com. 26 квітня 2010. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 26 квітня 2010.
  32. ↑ Wileman, Luke (31 травня 2010). De Rosario wins league award. torontofc.ca. Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 31 травня 2010.
  33. ↑ De Rosario Goal In All-Star Game. MLSsoccer.com. 29 липня 2010. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 5 червня 2017.
  34. ↑ TFC earns 1st Champions League Berth. CBC.ca. 4 серпня 2010. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 5 червня 2017.
  35. ↑ Dwayne De Rosario joins Freddie Ljungberg on trial at Celtic - ESPN Soccernet. Soccernet.espn.go.com. 28 грудня 2010. Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 5 травня 2011.
  36. ↑ Major League Soccer (15 січня 2011). Toronto FC Say No To Ewayne De Rosario's Potential Celtic Loan. Goal.com. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 5 травня 2011.
  37. ↑ Toronto Falls Short in Vancouver. Toronto FC. 19 березня 2011. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 20 березня 2011.
  38. ↑ Red Bulls acquire five-time MLS Best XI midfielder Dwayne De Rosario (Пресреліз). Red Bull New York Media Relations. 1 квітня 2011. Архів оригіналу за 4 квітня 2011. Процитовано 1 квітня 2011.
  39. ↑ Braun's hat trick too much to overcome as Chivas USA defeats Red Bulls. MLSsoccer.com. 16 травня 2011. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  40. ↑ D.C. United acquires five-time MLS All-Star Dwayne De Rosario. D.C. United. 27 червня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 27 червня 2011.
  41. ↑ Travis Clark (24.09.2011). De Ro steals the spotlight in historic outing for D.C. MLSsoccer.com. Архів оригіналу за 14.10.2013. Процитовано 05.06.2017.
  42. ↑ STATISTICS. D.C. United. Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 18 жовтня 2011.
  43. ↑ Steven Goff (20 жовтня 2011). Poll: MLS MVP award goes to ... Soccer Insider. The Washington Post. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2011.
  44. ↑ Kristian Dyer (10 листопада 2011). Henry Lauds DeRo as Red Bulls Seek New No. 10. MLSsoccer.com. Major League Soccer. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
  45. ↑ Matthew Doyle (18.11.2011). D.C. United's De Rosario voted Volkswagen MLS MVP. MLSsoccer.com. Архів оригіналу за 25.01.2014. Процитовано 05.06.2017.
  46. ↑ Dwayne De Rosario signs new contract. dcunited.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 5 червня 2017.
  47. ↑ De Rosario receives two-year extension from D.C. United. washingtonexaminer.com. 20.02.2012. Архів оригіналу за 03.02.2013. Процитовано 05.06.2017.
  48. ↑ DeRo knocks in No.100. MLSsoccer. 28.08.2012. Архів оригіналу за 13.05.2013. Процитовано 05.06.2017.
  49. ↑ DC United 3, Philadelphia Union 1 US Open Cup Match Recap. mlssoccer.com. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  50. ↑ Goff, Steven (2 жовтня 2013). D.C. United 1, Real Salt Lake 0: United captures U.S. Open Cup. washingtonpost.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2013.
  51. ↑ D.C. United declines option on captain Dwayne De Rosario. dcunited.com. 31 октября 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  52. ↑ Dwayne De Rosario thanks DC United fans amid report his 2014 option has been declined. mlssoccer.com. 31 октября 2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  53. ↑ Larson, Kurtis (13 грудня 2013). TFC selects Dwayne De Rosario in re-entry draft | Toronto FC | Sports. Toronto Sun. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 18 грудня 2013.
  54. ↑ Toronto Signs Dwayne De Rosario. Toronto FC. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
  55. ↑ Toronto FC decline contract option of Dwayne De Rosario amid bevy of offseason roster moves. MLSsoccer.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 11 травня 2015.
  56. ↑ Де Росарио завершил карьеру. soccer.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  57. ↑ Canadian, MLS legend Dwayne De Rosario announces end of playing career on Instagram post. 10 травня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2017.
  58. ↑ Tenorio, Paul (19 листопада 2007). After Heady Play, De Rosario Is MVP. The Washington Post. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  59. ↑ Goalscoring for Canada National Team. rsssf.com. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 5 червня 2017.
  60. ↑ CONCACAF U-20 Championship 1996. rsssf.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  61. ↑ World Youth Cup (U-20) 1997 (Malaysia, June 16-July 5). rsssf.com. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  62. ↑ Panamerican Games 1999. rsssf.com. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  63. ↑ CONCACAF Championship, Gold Cup 2000 - Full Details. rsssf.com. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  64. ↑ CONCACAF Championship, Gold Cup 2002 - Full Details. rsssf.com. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 5 червня 2017.
  65. ↑ Late goal gives Panama 1-1 draw with Canada. CONCACAF. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  66. ↑ Canada’s Dwayne De Rosario wins MLS MVP award. National Post. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  67. ↑ De Rosario is male selection for 2011 BMO Canadian Players of the Year Award. Canadian Soccer Association. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  68. ↑ DE ROSARIO'S BECOMES CANADA'S ALL-TIME LEADING GOALSCORER. TSN. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 9 вересня 2012.
  69. ↑ Bottjer, Steve (19 січня 2015). Canada play to 1-1 stalemate with Iceland. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 5 червня 2017.
  70. ↑ Oyabunmi Brandy De Rosario. liwi68.com. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  71. ↑ Dwayne De Rosario (Soccer player). spokeo.com. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 5 червня 2017.
  72. ↑ SLAM! Sports. Slam.canoe.ca. 20 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 5 травня 2011.
  73. ↑ Roll call: Canada's medal winners. Sympatico MSN. 23 серпня 2008. Процитовано 23 серпня 2008.[недоступне посилання з квітня 2019]
  74. ↑ The Canadian Press (19 серпня 2008). Lopes-Schliep wins bronze in women's 100M hurdles. TSN.ca. Архів оригіналу за 22 серпня 2008. Процитовано 19 серпня 2008.
  75. ↑ NBC Television, Olympic Evening, 19 Aug 2008

Посилання[ред. | ред. код]

1 Форрест (в) • 2 Фенвік • 3 Флетчер • 4 Менесес • 5 де Вос (к) • 7 Сталтері • 9 Кораццин • 10 Ксауса • 11 Бреннан • 12 Кларк • 13 Вотсон • 15 Гастінгс • 16 Куш • 17 Пескісолідо • 18 Томас • 21 Неш • 22 Онстад (в) • 25 Арістодемо • 26 Де Розаріо • Тренер: Гольгер Осієк
Канада
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Двейн_Де_Розаріо&oldid=39857851