Двері до літа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Двері до літа
The Door into Summer
Жанр роман про подорожі в часі[d], Жорстка наукова фантастика, Роман з продовженням і науково-фантастичний роман
Автор Роберт Гайнлайн
Мова англійська
Опубліковано 1956
Видавництво Doubleday
ISBN-13: 978-0-330-02516-4
ISBN-10: 0-330-02516-3

Двері до літа (англ. The Door into Summer) — науково-фантастичний роман Роберта Гайнлайна, опублікований журналом The Magazine of Fantasy & Science Fiction (жовтень — грудень) 1956 року.

Із 1975 по 1998 рік, у опитуваннях журналу «Локус» твір займав 36-те, 29-те та 43-тє місце найкращих фантастичних творів усіх часів.

Назва твору виникла із зауваження дружини письменника Вірджинії, про те, що їхній кіт відмовляється виходити з дому: «Він шукає двері в літо».

Гайнлайн написав твір за 13 днів.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія роману починається в 1970 році. Деніел Бун Девіс — талановитий інженер-робототехнік, поринає в багатоденне пияцтво. Разом зі своїм найкращим другом Майлзом Джентрі він створив компанію «Наймичка», маючи намір заробляти на своїх винаходах. Його наречена Бель Даркін, що працювала в компанії секретаркою, переконала подарувати їй частину акцій на заручини, а потім зрадила його з Майлзом. З Деном залишається тільки його кіт Петроній Арбітр (Піт), який не любить виходити з дому на сніг, та улюблениця Ріккі — 11-річна прийомна дочка Майлза.

«Наймичка» спочатку випускала робот-пилосос, а потім Ден розробив модель багато-функціонального домашнього робота «Гнучкий Френк», тоді Майлз вирішив продати компанію разом з новою моделлю до «Менікс Ентерпрайз», де він планував стати віце-президентом. Ден не хотів позбуватись своєї компанії, але обманом втратив контрольний пакет акцій «Наймички» і був звільнений з посади Головного інженера.

Залишившись з грошими та значною частиною акцій, він вирішує лягти в «холодний сон» разом з Пітом, що було досить популярною послугою тоді, щоб через 30 років відомстити своїм кривдникам. Доктор, що оглядав Дена перед сном, наполіг на відстроченні сну на 24 години, щоб той міг все тверезо обміркувати. Ден вирішує за цей час провідати Майлза та Бель. Але, передбачаючи найгірше, свої акції він пересилає Ріккі на зберігання до її повноліття. В домі Мейлза після сварки Бель вколює Дену наркотик «зомбі», що пригнічує волю. В такому стані вони привозять Дена в іншу компанію «холодного сну», і кладуть його в анабіоз.

Ден прокидається в 2000 році без грошей, він втратив майже все, бо «Менікс» збанкрутував у 1987. Він втратив Піта, який обороняв свого хазяїна в домі Майлза, а потім був змушений втікати. Світ змінився досить сильно: економіка бореться з перевиробництвом, в Франції тепер монархія, а золото знецінилось в багато разів.

Ден починає будувати своє життя заново. Він влаштовується в компанію, яка тепер володіє «Наймичкою», в рекламний відділ. Його розшукує постарівша Бель, від якої він дізнається, що Майлз помер в 1972 році, а Ріккі переїхала жити до своєї бабусі одразу після того як Ден «заснув».

Ден повсюду зустрічає свого «Гнучкого Френка», але він називається «Ентузіаст» і виробляється компанією «Алладін». Ден припускає, що хтось взявся доробити його прототип. Власником патенту на робота значиться дехто «Д. Б. Девіс».

Денів колега по роботі Чак одного разу за пивом розповів йому по секрету про професора Хюберта Твішела, що працюючи у військовій лабораторії у Колорадо, випадково сконструював машину часу. Оскільки, через побічні ефекти, машина видалася військовим непридатною, вони просто зупинили розробку і засекретили її.

На той час Ден частково дізнався про долю Ріккі. У віці 21 року вона лягла в «холодний сон» і теж прокинулась в 2000 році в Лос-Анджелесі. Потім вона перебралась жити в Юму (Аризона). І вона тепер заміжня за «Деніелом Буном Девісом».

Ден на всі свої заощадження купує золото і відправляється в Колорадо. Вдаючи журналіста він втирається в довіру до професора і той демонструє дію машини на монетках: машина відправляє однин з двох предметів у майбутнє, а інший рівної маси у минуле; принцип дії машини такий, що імовірність потрапити в майбутнє та минуле у обох предметів рівні. Ден вмовляє професора відрепетирувати повну підготовку по перенесенню людини в часі, а потім розізлишви того образами, доводить до того, що той натискає кнопку.

Ваажаючи спочатку, що він потрапив у майбутнє, Ден скоро розбирається, що він все таки в 1970 рокі, як і планував, за пів року до того дня, коли він ліг у «холодний сон». Продавши запас золота, він забезпечує себе ресурсами для конструювання нового робота «Кресленика Дена», а потім з його допомогою проектує «Різностороннього Піта» — першу версію «Ентузіаста». Він патентує обидва винаходи і засновує нову компанію «Алладін» для їхнього виготовлення.

Потім він повертається до Лос-Анджелеса, очікуючи під домом Майлза у ту вирішальну ніч. Він дозволяє подіям розвиватись так як і в попередній раз, але після сварки викрадає єдиний екземпляр «Гнучкого Френка» та всі його креслення. Далі він забирає Піта та відправляється у літній табір навідати Ріккі. Він переписує свою дарчу на акції для Ріккі, виправивши помилки та дає їй поради щодо уникнення негараздів з грошима у майбутньому. Вони домовляються, що Ріккі ляже у «холодний сон», коли їй виповниться 21 рік і прокинеться в 2001 році, де Ден зустріне її і вони одружаться.

Ден з Пітом повертаються до компанії, де він планував «холодний сон», і прокидаються в 2000 році. Вони одразу ідуть зустрічати зі сну Ріккі. Далі вони одружуються і їдуть до Юми. Маючи значну частину акцій «Наймички», Ден покращує її становище у конкуренції з «Аладіном», залишаючись надалі незалежним винахідником. Ден тепер не може знайти сліди свого попереднього існування у 200 році, але це його не турбує, головне, що він знайшов свої «двері в літо».

Посилання[ред. | ред. код]